- •1) Право на працю у системі соціально-економічних прав людини.
- •2) Предмет та метод трудового права
- •3) Функції трудового права.
- •4) Система трудового права.
- •5) Трудове право як самостійна галузь права.
- •6) Трудове право та право соціального забезпечення: спільні та відмінні риси.
- •9) Конституційні та галузеві принципи трудового права
- •10) Поняття, ознаки та види джерел трудового права.
- •11) Конституція України як основне джерело трудового права.
- •13) Місце локальних нормативних актів у системі джерел трудового права.
- •14) Поняття, ознаки та види суб’єктів трудового права.
- •16) Роботодавець як суб’єкт трудового права
- •17) Професійна спілка як суб’єкт трудового права.
- •18) Соціальне партнерство: поняття, ознаки, форми та рівні.
- •19) Акти соціального партнерства.
- •20) Поняття, ознаки та значення колективного договору.
- •21) Стадії укладення та виконання колективного договору.
- •Контроль над виконанням колективного договору проводиться безпосередньо сторонами, що його уклали, в порядку, визначеному цим колективним договором.
- •22) Поняття, ознаки та правове регулювання зайнятості населення.
- •25) Поняття, ознаки та соціально-правове значення трудового договору.
- •26) Істотні та факультативні умови трудового договору.
- •27) Форма трудового договору та її правове значення.
- •28) Стадії укладення трудового договору.
- •29) Трудова книжка та її правове значення.
- •32) Трудовий контракт.
- •33) Трудовий договір з неповнолітніми особами.
- •34) Трудовий договір з фізичною особою.
- •35) Переміщення працівників за трудовим договором.
- •36) Постійні переведення працівників за трудовим договором.
- •37) Тимчасові переведення працівників за трудовим договором.
- •38) Відсторонення працівника від роботи.
- •39) Загальні підстави припинення трудового договору.
- •40) Розірвання трудового договору з ініціативи працівника.
- •4. Розірвання трудового договору з керівником на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) (ст. 45 кЗпП)
- •43) Оформлення припинення дії трудового договору.
- •44) Поняття, ознаки та види робочого часу.
- •45) Нормований робочий час.
- •46) Ненормований робочий час.
- •48) Поняття, ознаки та види часу відпочинку.
- •49) Поняття, ознаки та види відпусток.
- •51) Соціальні відпустки.
- •52) Творчі відпустки.
- •54) Відпустки без збереження заробітної плати.
- •55) Поняття, ознаки та структура заробітної плати.
- •56) Мінімальна заробітна плата та її соціально-правове значення.
- •57) Системи оплати праці. Тарифна система та її елементи.
- •58) Організація виплати заробітної плати.
- •59) Гарантії та компенсації у трудовому праві.
- •60) Поняття, ознаки та правове регулювання охорони праці.
- •61) Організація охорони праці роботодавцем.
- •63) Поняття, ознаки та механізми забезпечення трудової дисципліни.
- •64) Заохочення працівників за трудовим договором.
- •65) Дисциплінарна відповідальність працівників.
- •66) Поняття та ознаки матеріальної відповідальності
- •68) Повна матеріальна відповідальність.
- •69) Підвищена (кратна) матеріальна відповідальність.
- •70) Порядок притягнення працівника до матеріальної відповідальності.
- •71) Матеріальна відповідальність роботодавця.
- •72) Поняття, ознаки та види трудових спорів (конфліктів).
- •73) Поняття та ознаки індивідуальних трудових спорів (конфліктів).
- •74) Поняття та ознаки колективних трудових спорів (конфліктів).
- •75) Процедура врегулювання індивідуальних трудових спорів (конфліктів) у ктс.
- •76) Процедура врегулювання індивідуальних трудових спорів (конфліктів) у суді.
- •77) Право на страйк.
46) Ненормований робочий час.
Ненормований робочий день є особливим режимом робочого часу для керівників, спеціалістів, державних службовців, праця яких за характером виконуваних ними функцій не завжди може бути обмеженою нормальною тривалістю робочого дня, не піддається точному обліку внаслідок режиму роботи, а також для осіб, робочий час яких у зв'язку з особливостями організації їх праці розподіляється ними на свій розсуд.
Підставою для віднесення працівника до числа осіб з ненормованим робочим днем є включення посади, яку він займає, в затверджувані міністерствами і відомствами за погодженням з відповідними профспілковими органами переліки посад, для яких допускається застосування ненормованого робочого дня. Безпосередньо на підприємстві або в організації список посад працівників з ненормованим робочим днем розробляється при укладенні власником або уповноваженим ним органом спільно з профспілковим комітетом цього підприємства чи організації колективного договору і є додатком до нього.
Термін “ненормований робочий день” не означає, що працівники, для яких він встановлюється, повинні працювати необмежений час. Тривалість роботи для них також встановлена в 40 годин з відповідним їх розподілом на п'ять чи шість робочих днів. На них повністю поширюється внутрішній трудовий розпорядок. Зокрема, вони своєчасно повинні приходити на роботу, в установлені години користуватися перервами для відпочинку тощо.
Працівники з ненормованим робочим днем звільняються на загальних засадах від роботи в дні щотижневого відпочинку і в святкові дні. У разі їх залучення до роботи в ці дні їм повинен надаватись інший день відпочинку або оплачуватись робота у розмірі подвійної денної ставки.
Перебування на роботі понад норму робочого дня не перетворює його в подовжений, оскільки власник або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності і господарювання, не має права запроваджувати таке перебування постійно осіб з ненормованим робочим днем, заздалегідь зобов'язуючи їх приходити на роботу раніше або залишати місце роботи пізніше.
Лише у тих випадках, коли робота у позаурочний час викликана необхідністю, працівники з ненормованим робочим днем зобов’язані виконувати її без додаткової оплати.
Працівниками з ненормованим робочим днем, як правило, службовці. Переробка компенсується їм наданням додаткової відпустки. Виняток становлять лише шофери, які працюють на легкових автомашинах, а також на інших автомобілях в експедиціях і розвідувальних партіях, - їм встановлюється доплата від 15 до 25 відсотків тарифної ставки.
47) Надурочні роботи та порядок їх застосування.
Надурочним робочим часом вважається час, протягом якого працівник виконує роботу, обумовлену трудовим договором понад встановлену норму робочого часу, а саме:
1) роботи понад встановлену тривалість робочого дня (на¬приклад, при 8-годинному робочому дні — час понад 8 годин при денному обліку робочого часу). Не є надурочною робота понад встановлену для неї тривалість неповного робочого часу, якщо вона не перевищує загальновстановленої тривалості робочого часу на підприємстві, а також робота, яка викону¬ється працівником поза основним робочим часом на умовах сумісництва;
2) роботи понад встановлену графіком тривалість зміни;
3) роботи понад нормальну кількість робочих годин за обліко¬вий період, якщо на підприємстві застосовується підсумований облік робочого часу. При цьому тривалість роботи в 1 робочий день може становити менше або більше передбаченої за графіком норми робочого часу, однак ці відхилення в сумі не перевищують норми робочого часу, встановленої для вибраного облікового періоду (крім ненормованого робочого часу).
Підставою для залучення працівників до надурочних робіт є видання наказу (розпорядження) відповідного роботодавця. Хоча робота, виконана за усним розпорядженням роботодавця (якщо наказу на підприємстві не було видано), також вважатиметься надурочною.
Надурочні роботи, як правило, не допускаються. їх проведен¬ня можливе лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством. Стаття 62 КЗпП подає вичерпний перелік ви¬падків залучення працівників до надурочних робіт. Такими є:
1) проведення робіт, необхідних для оборони країни, а також відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків;
2) проведення суспільно необхідних робіт щодо водо¬постачання, газопостачання, опалення, освітлення, каналізації, транспорту, зв'язку — для усунення випадкових або несподіва¬них обставин, які порушують правильне їх функціонування;
3) необхідність закінчити почату роботу, яка внаслідок не¬передбачених обставин чи випадкової затримки з технічних умов виробництва не могла бути закінчена в нормальний робо¬чий час, коли припинення її може призвести до псування або загибелі державного чи громадського майна, а також у разі необхідності невідкладного ремонту машин, верстатів або іншого устаткування, коли несправність їх зумовлює зупинення робіт для значної кількості трудящих;
4) необхідність виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення;
5) продовження роботи при нез'явленні працівника, який заступає, коли робота не допускає перерви; в цих випадках роботодавець зобов'язаний негайно вжити заходів до заміни змінника іншим працівником.
Для проведення надурочних робіт необхідно отримати згоду профспілкового комітету. Порядок надання такої згоди вста¬новлюється самим органом профспілки.
Закон встановлює максимальні норми залучення працівни¬ків до надурочних робіт: 4 години протягом 2 днів підряд і 120 годин на рік на кожного працівника. Галузевими колективними угодами, колективними договорами, положеннями про робочий час на підприємствах вказана норма може бути зменшена (але не збільшена).
У КЗпП існує пряма заборона залучення до надурочних робіт вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до 3 років; неповнолітніх осіб; працівників, які навчаються в загально¬освітніх школах і професійно-технічних училищах без відриву від виробництва в дні занять. Жінок, які мають дітей віком від З до 14 років або дитину-інваліда, можна залучати до на¬дурочних робіт лише за їх згодою.
Оплата праці за роботу в надурочний робочий час здійсню¬ється в підвищеному розмірі (ст. 106 КЗпП). Компенсація над¬урочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.
