Лекція 1.Теоретико-методологічні основи формування професійної компетентності магістра педагогічної освіти.

План

1. Методологічні основи педагогічного процесу у вищій школі.

2. Концепція підготовки педагогічних кадрів у магістратурі ВНЗ.

3.Системний підхід до формування професійної підготовки викладача вищої школи.

4. Професійно-кваліфікаційна модель магістра початкової освіти

1. Методологічні основи педагогічного процесу у вищій школі.

Відповідно до сучасного соціального замовлення професійна підготовка майбутніх магістрів педагогічної освіти повинна ґрунтуватися на методологічній основі, яку забезпечують сучасні європейські та вітчизняні тенденції та підходи розвитку освітньої системи.

Визначальними тенденціями розвитку вищої національної освіти є поглиблення її фундаменталізації, посилення гуманістичної спрямованості, духовної та загальнокультурної складової освіти, формування у студентів системного підходу до аналізу складних педагогічних і соціальних ситуацій, стратегічного мислення, виховання соціальної та професійної мобільності Необхідність підтримання високої конкурентоспроможності на динамічному ринку праці потребує також прищеплення прагнення і навичок до самонавчання, самовиховання і самовдосконалення протягом усього активного трудового життя.

В Україні розглянуті тенденції і особливості розвитку істотно ускладнюються ще й тим, що вони відбуваються на тлі процесів глибокої трансформації не тільки суспільно-політичного устрою та соціально-політичного укладу, а й суспільної психології, системи життєвих цінностей і орієнтирів, морально-етичної парадигми.

У нашій державі освіта визнана однією з найголовніших складових загальнолюдських цінностей. Вектор сучасної політики і стратегії держави спрямований на подальший розвиток національної системи освіти, зокрема й педагогічної, адаптації до умов соціально-орієнтованої економіки, трансформацію та інтеграцію в європейське й світове співтовариство.

На реалізацію розвитку національної системи освіти спрямовані методологічні підходи до її організації. Дослідниками виокремлено три групи підходів:

1. Загальнонаукові: системний, синергетичний та історико-цивілізаційний.

2. Конкретно-наукові особистісно зорієнтовані: діяльнісний, культурологічний, гуманістичний, особистісно-орієнтований, антропологічний, аксіологічний, акмеологічний.

3. Конкретно-наукові професійно зорієнтовані: професіографічний, компетентнісний, комунікативний, технологічний, рефлексивний, рівневий, інтегративний.

Розвиток України визначається в загальному контексті Європейської інтеграції з орієнтацією на фундаментальні цінності західної культури: парламентаризм, права людини, права національних меншин, лібералізацію, свободу пересування, свободу отримання освіти будь-якого рівня тощо, що є невід’ємним атрибутом громадянського демократичного суспільства.

Для України в культурно-цивілізаційному аспекті європейська інтеграція – це входження до єдиної сім,ї європейських народів, повернення до європейських політичних і культурних традицій. З метою реалізації стратегічного курсу України на інтеграції до Європейського Союзу Указами Президента України затверджено Стратегію інтеграції України до Європейського Союзу.

Основою якісних змін у вищій освіті України є п’ять пріоритетних напрямів [1, с. 5]:

1. європейський рівень якості і доступності освіти;

2. духовна зорієнтованість освіти;

3. демократизація освіти;

4. соціальне благополуччя науковців і педагогів, реалізація формули: «Щасливий учень – щасливий учитель – щаслива держава»;

5. розвиток суспільства на основі нових знань і нових технологій.

До пріоритетних напрямів державної політики щодо розвитку вищої освіти дослідниками віднесено:

1. особистісну орієнтацію вищої освіти;

2. створення для громадян рівних можливостей у здобутті вищої освіти;

3. постійне підвищення якості освіти, оновлення її змісту та форм організації навчально-виховного процесу;

4. запровадження освітніх інновацій та інформаційних технологій;

5. розвиток освіти, як відкритої державно-суспільної теми;

6. інтеграцію вітчизняної вищої освіти до європейського та світового освітніх просторів.

З метою реалізації цих напрямів реформування системи освіти України передбачає такі заходи:

• перехід до динамічної ступеневої системи підготовки фахівців, що дасть змогу задовольняти можливості особистості в здобутті певного освітнього кваліфікаційного рівня за бажаним напрямом відповідно до її здібностей, та забезпечити її мобільність на ринку праці;

• формування мережі вищих навчальних закладів, яка за формами, програмами, термінами навчання і джерелами фінансування задовольняла б інтереси особи та потреби кожної людини і держави в цілому;

• підвищення освітнього і культурного рівня суспільства, створення умов для навчання протягом усього життя;

• збереження і примноження національних освітніх традицій.

Необхідність реформування системи освіти України, її удосконалення і підвищення рівня якості є найважливішою соціокультурною проблемою, що значною мірою обумовлюється процесами глобалізації та потребами формування позитивних умов для індивідуального розвитку людини, її соціалізації та самореалізації у цьому світі. Зазначені процеси диктують необхідність визначення, гармонізації та затвердження нормативно-правового забезпечення в галузі освіти з урахуванням вимог міжнародної та європейської систем стандартів та сертифікації.

В Україні, як і в інших розвинених країнах, вища освіта визнана однією з провідних галузей розвитку суспільства. Стратегічні напрями розвитку вищої освіти визначені Конституцією України, Законами України «Про освіту», «Про вищу освіту», Національною доктриною розвитку освіти, указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України.

Основною метою державної політики в галузі освіти є створення умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України, оновлення змісту освіти та організації навчально-виховного процесу відповідно до демократичних цінностей, ринкових засад економіки, сучасних науково-технічних досягнень.