1965), Которые участвуют в этой регуляции и позволяют организму адекватно

реагировать на характер пищи, полноценность зубного ряда или возникающие

в пародонте патологические процессы.

Пластическая функция заключается в постоянном воссоздании тканей

пародонта, изменяющихся в ходе физиологических или патологических про-

цессов. Высокая регенеративная способность тканей пародонта обеспечивается

за счет деятельности их клеток: фибробластов, остео- и цементобластов,

тканевых базофилов, адвентициальных и др. Определенную роль играют высо-

кий уровень энергетических обменных процессов и интенсивность транска-

пиллярного обмена в сосудах микроциркуляторного русла.

Біомеханіка пародонта

Морфологічні структури пародонту формуються під впливом функції жування .У залежності від твердості харчової грудки пародонт сприймає значні по величині сили, які розвиваються жувальною мускулатурою, трансформує їх, зберігаючи нормальну морфологічну будову.

Стійкість пародонту до механічних навантажень визначається багатьма факторами. Зуб, укріплений в альвеолі за допомогою волокон періодонта, слід розглядати з точки зору механіки як важіль першого роду. Поза альвеолярна частина - коронка зуба (плече А) і внутрішньо альвеолярна частина - корінь зуба (плече Б) при нормальному стані пародонта для різних груп зубів знаходяться в певному взаємовідношенні. За законами механіки система перебуває в статичному стані за умови, якщо плече А менше плеча Б або вони рівні.

 

При нормальному стані пародонту відношення довжини коронки до кореня у всіх груп зубів забезпечує динамічні умови для жування. Найбільш сприятливі умови мають:

       другі премоляри верхньої щелепи, у яких це співвідношення 1,0:2,01;

       перші моляри верхньої та нижньої щелеп (1,0:2,09 і 1,0:2,30);

       другі моляри нижньої щелепи (1,0:2,07).

При захворюваннях пародонту з резорбцією кісткової тканини збільшується позаальвеолярне плече А і зменшується внутрішньо альвеолярне плече Б, що різко погіршує статико-динамічні умови функціонування зубів, обтяжуючи перебіг і прогноз захворювання.

Необхідно знати і враховувати площу пародонту кожного зуба, яка залежить від кількості коренів, їх довжини і товщини. За цим показником виділяють три основні групи: різці, які мають найменшу площу коренів, моляри, які мають найбільшу площу, ікла і премоляри, що займають проміжне становище.

Вісь зубів (особливо жувальних) повинна розглядатися не як анатомічне утворення, а як явно виражений функціональний початок, проявляючий себе під час дроблення, перетирання і пережовування їжі.

Сили, що діють на пародонт під час жування, можна розкласти (за законом клина) на дві складові - вертикальну, діючу по осі, і горизонтальну, спрямовану перпендикулярно до осі.

Вертикальна складова відображає напрямок тиску вздовж осі зуба і розглядається з позицій біомеханіки як найбільш сприятлива, так як при цьому найбільшу кількість волокон пародонту залучається до амортизації механічного навантаження, а сила тиску рівномірно розподіляється по поверхні альвеоли.

Знання та облік біомеханіки пародонту при аналізі стану зубощелепної системи у осіб з захворюванням пародонту сприяють правильній постановці діагнозу, вибору методу лікування і сприятливому прогнозу.