75. Що таке масштаб? графічна точність масштабу.

Під час вимірювань на карті та відкладанні віддалей на папері велике значення має поняття графічної точності масштабу. На карті неозброєним оком людина розрізняє мінімальний відрізок завдовжки не менше ніж 0,1 мм. Такий відрізок дорівнює діаметрові уколу голки вимірювача. Відрізок завдовжки 0,1 мм характеризує графічну точність під час вимірювань на карті та відкладанні на папері. Уколу голки вимірювача на карті відповідає певна горизонтальна проекція відрізка на місцевості, величина якої залежить від масштабу карти.

Величина горизонтальної проекції лінії місцевості, що відповідає 0,1 мм на карті певного масштабу, називається графічною точністю масштабу. Точність масштабу 1:2000 дорівнює 0,2 м, масштабу 1:5000 1:10000 – 1 м.

Поняття графічної точності масштабу потрібне для визначення можливої точності вимірювання довжин ліній на картах. На карті масштабу 1:10000 не можна виміряти довжини ліній точніше від 1 м.

76. Класифікація умовних знаків топографічних карт. Навести приклади.

Умовні знаки:

1. Масштабні – це ті якими зображують предмети місцевості з дотриманням розміру. Наприклад : ліси, луки, городи, згорілі ліси, озера, річки (великі).

2. Напівмасштабні ( лінійні) – зображують лінійні об’єкти і в масштабі зображується лише довжина об’єкта : дороги, стежки, трубопроводи.

3. Позамасштабні – зображують ті предмети місцевості розміри яких не можуть бути виражені в масштабі карти: колодязь, окремо стояче дерево.

4. Допоміжні або пояснювальні умовні знаки – написи на картах, пояснення, характеристики

77. Які умовні знаки називають масштабними. Навести приклади.

Масштабні умовні знаки передають дійсні розміри об’єктів, виражені у масштабі карти. Масштабні умовні знаки складаються з контуру. Наприклад, контур лісу чи болота і його заповнення, яке позначають кольором чи штрихуванням.

78. Які умовні знаки називають напівмасштабними. Навести приклади.

Напівмасштабні ( лінійні) – зображують лінійні об’єкти і в масштабі зображується лише довжина об’єкта : дороги, стежки, трубопроводи.

79. Які умовні знаки називають позамасштабними. Навести приклади.

Позамасштабні умовні знаки застосовують до об’єктів, які не виражені в масштабі карти. Це можуть бути геометричні фігури, буквені символи, схематичні малюнки. Такими знаками на карті позначають населені пункти, родовища корисних копалин, електростанції та інші об’єкти.

80. Які умовні знаки називають допоміжними. Навести приклади.

81. Що таке орієнтування ліній, дирекційний кут?

Орієнтувати лінію – означає визначити її напрям щодо іншого напряму, прийнятого за початковий. Напрям визначається величиною кута орієнтування (орієнтирного кута), тобто, кута між початковим напрямом і напрямом лінії. Кутами орієнтування є дирекційні кути, румби, істинні та магнітні азимути.

У геодезії орієнтування ліній здійснюють відносно меридіанів. Розрізняють географічні або істинні, магнітні та осьові меридіани. На карті напрямок осьового меридіану зони вказують вертикальні лінії кілометрової сітки, а напрямок географічного меридіану – вертикальні лінії внутрішньої рамки.

Дирекційним кутом (рис. 3.2) називається горизонтальний кут, який відраховується за годинниковою стрілкою від північного напрямку осьового меридіана або лінії паралельної йому, до заданого напрямку та позначається грецькою літерою „a” (альфа) з відповідними індексами – aАВ. Він змінюється в межах від 0º до 360º. Оскільки напрям осьового меридіана для зони один, то дирекційний кут прямої лінії однаковий в різних її точках. Дирекційний кут aАВ лінії АВ називається прямим, а дирекційний кут aВА для тієї ж лінії АВ називається зворотним. Прямі і зворотні дирекційні кути відрізняються між собою на ±180°

82. Що таке істинний азимут, зближення меридіанів?

Азимут, який вимірюється відносно істинного меридіана, називається істинним.

Кут між північним напрямком географічного меридіана і північним напрямком вертикальної лінії координатної сітки називається зближенням меридіанів у

83. Що таке магнітний азимут, схилення магнітної стрілки?

Магнітним азимутом (Aм) називається кут, який відраховують від північного напряму магнітного меридіана до напряму на даний предмет за ходом годинникової стрілки в межах від 0° до 360°. Магнітні азимути напрямів вимірюються на місцевості за допомогою приладів, що мають магнітну стрілку (компаси, бусолі). На карті магнітні азимути можуть бути обчислені за зміряним істинним азимутом Aі і величиною магнітного схилення, яке вказується на полях карти, зліва від записів масштабів.

Магнітне схилення (d) (схилення магнітної стрілки) – кут між істинним (географічним) та магнітним меридіанами в даній точці. Схилення від істинного меридіана на схід називається східним (додатнім), а на захід – західним (від’ємним).

84. Румби. Зв’язок між румбами і дирекційними кутами.

85. Як обчислити істинний азимут заданого напряму, якщо відомий дирекційний кут цього напряму?

Розглянемо залежність між істинним азимутом лінії OL і дирекціним кутом цієї ж лінії

Зональне зближення меридіанів приводиться на топографічних картах

86. Як обчислити магнітний азимут заданого напряму, якщо відомий дирекційний кут цього напряму?

Для отримання залежності між дирекційним кутом і магнітним азимутом прирівнюємо праві частини вище поданих рівнянь: звідки

Алгебраїчна різниця називається поправкою напряму. Дані про величини g і d подаються на графіку під південною рамкою карти.

87. Як обчислити магнітний азимут заданого напряму, якщо відомий істинний азимут цього напряму?

88. Як обчислити істинний азимут заданого напряму, якщо відомий магнітний азимут цього напряму?

Залежність між істинним і магнітним азимутами лінії OL виражається такою формулою:

89. Що таке геодезична широта і довгота?

Геодезична широта – кут, утворений нормаллю до поверхні земного еліпсоїда в даній точці і площиною його екватора.

Геодезична довгота – двогранний кут між площинами геодезичного меридіана даної точки і початкового геодезичного меридіана.

90. Поясніть навіщо осьовий меридіан зони умовно зміщують на 500 км.

Всі точки (пункти) території України мають додатні абсциси, а ординати у східній частині всіх зон додатні, а в західній – від'ємні. Для зручності абсцису (осьовий меридіан) кожної зони уявно переносять на захід на 500 км, внаслідок чого в усіх зонах ординати будуть також додатні, тобто із знаком «плюс». Таким чином, точки, що розташовані на захід від осьового меридіана, мають додатні ординати менші від 500 км, а на схід - більші за 500 км. Такі ординати називаються перетвореними, або умовними чи приведеними.

91. Що таке рельєф. Основні форми рельєфу земної поверхні.

Під рельєфом маються на увазі різні нерівності або сукупність форм горизонтального і вертикального розчленування земної поверхні.

Рельєф материкової та океанічної земної кори різноманітний. На суходолі та дні океану виділяють дві основні його форми: гори й рівнини.

Рівнини — це рівні або горбисті великі ділянки земної поверхні, на яких висоти сусідніх точок мало відрізняються одна від одної.

Гори — це ділянки земної поверхні з дуже розчленованим рельєфом, що високо здіймаються над навколишньою місцевістю.

92. Способи зображення рельєфу на картах.

1. Картинний (перспективний) спосіб. Цим способом рельєф зображувався на ста

яких картах у вигляді примітивних малюнків височин, гір, хребтів. рельєф зображав

ся так, як його бачили

2. Штриховий спосіб. Принцип побудови таких шкал наступний: чим крутіше схил, тим товщі і щільніше штрихування,при цьому круті схили покривають тінню, а пологі висвічують

3. Спосіб відмивання рельєфу (Светотеневая пластика), т. Е. Створення полутонового з

бражения при заданому освітленні місцевості. Відмивання застосовується для додання об'ємно

сти формам рельєфу.

4. Спосіб висотних відміток. Висотні позначки - це підписані на карті абсо

лютні відмітки висот точок.

5. Спосіб горизонталей. горизонталь - це лінія, що з'єднує однакові позначки

висот. Горизонталі - основний спосіб зображення рельєфу на топографічних картах

(Рис. 5.16). Існують наступні види горизонталей: суцільні (Проводяться відпо

венно висоті перетину); потовщені (При перетині 5,0 м і 20 м потовщується кожна п'ята го

різонталь, при перетині 2,5 м - кожна десята); додаткові горизонталі або полугорі-

зонталі (Проводяться на половині висоти перетину рельєфу); допоміжні горизонталі

(Проводяться на чверті висоти перетину рельєфу).

6. Гіпсометричний спосіб, або пошарова забарвлення ступенів висот, основний і най

більше застосовуваний спосіб зображення рельєфу на фізичних і гіпсометричних картах.

7. Умовні позначення рельєфу. Застосовуються для відображення форм рельєфу, що не

виражаються горизонталями

8. Блок-діаграми рельєфу - це тривимірні плоскі малюнки, передають пластику

земної поверхн

9. Цифрові моделі рельєфу (ЦМР). ЦМР - сукупність (масив, файл) висотних

відміток 7, взятих в вузлах деякої мережі точок з координатами х, у і закодованих

в числовий формі

93. Що таке висота точки і перевищення?

Абсолютною висотою точки місцевості називають її висоту в метрах над рівнем моря. За початок відліку висот на картах беруть рівень Балтійського моря (нуль кронштадтського водомірного посту). Висоти в метрах над рівнем моря, підписані на картах, називають відмітками. Наприклад, на рис.1.25 одна з вершин має відмітку 231,0.

Перевищення однієї точки місцевості над іншою називається відносною висотою; вона може бути одержана як різниця абсолютних висот точок,

94. Прилади для вимірювання відстаней на місцевості. Компарування стрічки.

Вимірювання ліній на місцевості – один з самих розповсюджених видів геодезичних вимірювань. Без вимірювання ліній не обходиться жодна геодезична робота. Лінії вимірюють на горизонтальній наклонній та вертикальній площинах. Їх проводять безпосередньо – металевими, дерев’яними метрами, рулетками, землемірними стрічками та спеціальними проволоками, а також побічно – електронними, нитяними та іншими далекомірами.

Компарування. До початку роботи мірні прилади порівнюють із еталонами - компарують. За еталони приймають відрізки ліній на місцевості або в лабораторії, довжини яких відомі з високою точністю. Довжина l-мірного приладу стрічки або рулетки виражається рівнянням, що у загальному виді можна записати так:

l= l0 + ∆lk +∆li

де l0 — номінальна довжина стрічки при нормальній температурі (у РФ—+ 20 °С), ∆lk — виправлення компарування, ∆li — виправлення через температуру.

Рівняння мірного приладу може мати, наприклад, такий вид

що означає: мірний прилад довжиною 30м при температурі +20 °С має виправлення до кінцевого штриха + 3,8мм.

95. Принцип вимірювання горизонтального кута.

Принцип виміру горизонтального кута (рис. 8.1, а) полягає в наступному. У вершині А вимірюваному куті ВАС встановлюють теодоліт, основною частиною якого є коло з розподілами. Коло розташовують горизонтально, тобто паралельно рівневій поверхні, а його центр сполучають із точкою А. Проекції напрямку АВ й АС, кут між якими вимірюють, перетнуть шкалу кола по відлікам (поділкам) b і с. Різниця цих відліків дає шуканий кут β=ВАС=с-b.

96. Точність вимірювання горизонтальних кутів.

Кутові вимірювання неминуче супроводжуються похибками випадкового і систематичного характеру. Сумарну похибку вимірюваного кута утворюють такі елементи: 1) похибки вимірювання кута, які виникають внаслідок неточного центрування теодоліта і візирних цілей; 2) приладні похибки, які виникають внаслідок порушень взаємодії частин і механізмів теодоліта; 3) власні похибки вимірювання кута – помилки візування і відлічування; 4) похибки, викликані впливом несприятливих зовнішніх чинників (умови видимості, коливання зображень тощо).

Дія випадкових похибок може бути послаблена використанням більш досконалих приладів та засобів вимірювань, збільшення числа прийомів.

Найсприятливішим для вимірювань кутів вважають час приблизно через 0,5–1 год. після сходу Сонця і за 0,5–1 год. до його заходу. У полуденні години коливання зображень дуже сильні. Сприятливими для вимірювань є похмурі дні.