154. Послідовність роботи на станції під час теодолітного знімання.

Знімання починають із ст. 1 теодолітного ходу. Перший номер встановлює теодоліт у робоче положення. Для орієнтування полігона (при накладанні на план) визначають магнітний азимут першої сторони полігона, а для контролю – останньої його сторони. Ці азимути називають уголос для того, щоб другий номер записав їх у журнал вимірювання внутрішніх кутів, графа 15. Щоб уникнути грубої помилки, яка може трапитися при вимірюванні прямого магнітного азимута першої сторони полігона (наприклад, від непоміченого залізного предмета), слід на ст. 2 виміряти зворотний магнітний азимут першої сторони полігона.

Потім перший номер вимірює внутрішній кут між останньою та першою сторонами полігона, якщо він замкнутий. Вимірювати слід способом прийомів, описаним у попередньому параграфі.

Якщо кути нахилу місцевості більші 2°, то їх вимірюють одночасно з внутрішніми кутами й обчислюють горизонтальну проекцію сторін полігона.

Третій і четвертий номери мірною стрічкою вимірюють довжини сторін полігона та відстаней до точок ситуаціях, що їх знімає перший номер способом полярних координат.

Одночасно з вимірюванням сторін, третій, четвертий і п'ятий номери знімають ситуації способом ординат (перпендикулярів) і дані вимірювань одразу ж заносяться в абрис

155. Методи знімання ситуації. Зробити відповідні рисунки.

Наземне знімання виконується від точок та ліній планово-висотної знімальної основи в залежності від умов місцевості, наявності приладів, розміщення характерних точок предметів, контурів та рельєфу місцевості наступними способами:

1. Спосіб прямокутних координат або перпендикулярів

Спосіб перпендикулярів застосовують при зйомці предметів та контурів місцевості, розміщених на невеликій відстані вздовж ліній планової знімальної основи. Положення точок визначається абсцисою х та ординатою у

Рис. 9.1. Спосіб прямокутних координат (перпендикулярів)

Рис. 9.2. Побудова перпендикуляра рулеткою

Абсциси Хі та ординати Yi вимірюють рулеткою (мірною стрічкою) з точністю до 0,01 м до чітких контурів і до 0,1 м – до нечітких контурів (контур ліса, болота, берег річки і т.і.).

При великій довжині перпендикулярів застосовують екер (призмовий або дзеркальний) (рис. 9.3).

Рис. 9.3. Однопризмовий екер Рис. 9.4. Побудова екером

перпендикуляра

Результати вимірів заносять на складену схему (абрис).

Абрисом називають схематичне креслення знімальних робіт, складене в польових умовах від руки в довільному масштабі.

156. Пряма геодезична задача.

Прямою задачею в геодезії називають задачу, в якій по даним координатам однієї точки, дирекціоному куту (азимуту) напрямку з цієї точки на іншу та відстані між ними, знаходять координати іншої точки та дирекціонний кут (азимут) зворотнього напрямку (рис. 1).

Відомі: x1, y1, d , α 12

Знайти: x2, y2, α 21

Рішення:

1. Знаходимо координати невідомої точки:

2. Визначаємо значення кута зворотнього напрямку:

157. Обернена геодезична задача.

Оберненою задачею в геодезії називають задачу визначення по відомих координатах двох точок відстані між ними та взаємних дирекціоних кутів (рис. 2).

Відомі: x1, y1, x2, y2,

Знайти: d, α 12, α 21

Рішення:

1. Визначаємо відстань між двома точками:

2. Визначаємо кут напрямку з першої точки на другу:

якщо то

для I четвертини (рис.3):

для II та III четвертини:

для IV четвертини:

3. Визначаємо значення кута зворотнього напрямку:

158. Послідовність роботи на станції під час тахеометричного знімання.

При цьому послідовність роботи на станції наступна.

1. Теодоліт встановлюють над точкою знімальної основи (станцією), приводять його в робоче положення, тобто центрують і горизонтують.

2. Нуль лімба горизонтального круга орієнтують (встановлюють) на початковий напрямок, тобто на суміжну точку знімальної основи.

3. Рулеткою вимірюють з точністю 0.01 м висоту приладу i.

4. На схематичному кресленні (абрисі) позначають знімальні пікети, відстань між якими для М 1:500 не має перевищувати 15 м.

5. На нівелірній рейці позначають висоту приладу i.

6. Рейку встановлюють на пікет і наводять перехрестя сітки ниток на відмічену на рейці висоту приладу i.

7. При положенні вертикального круга зліва визначають віддалемірну відстань L і беруть відлік за горизонтальним і вертикальним кругом теодоліта.

8. Результати вимірювань заносять до журналу тахеометричного знімання

159. Послідовність опрацювання журналу тахеометричного знімання.

При тахеометричному зніманні план складається камеральним шляхом за результатами польових вимірювань полярних координат та позначок точок, що знімаються, абрисів. Топографічнний план складається одразу ж після польових вимірювань і виконується у наступній послідовності:

а) виконується перевірка журналів, обчислення горизонтальних

прокладень, перевищень, позначок та пікетів;

б) здійснюється побудова координатної сітки;

в) наносяться точки теодолітних ходів за координатами;

г) викреслюються пікети за даними тахеометричних журналів, виписуються номери та позначки пікетів.

Користуючись абрисами, на плані викреслюють контури ситуації, межі угідь (ліс, рілля, город і т. ін.). Горизонталі проводяться методом інтерполювання між суміжними точками з допомогою палетки чи “на око”.

Викреслювання горизонталей робиться у повній відповідності з абрисами, починаючи з нанесення вершин, сідловин, ям, хребтів, улоговин, обривів, перегинів рельєфу. Після цього проводяться горизонталі біля хребтів, улоговин, перегинів схилів. На побудованому таким чином каркасі, проведення всіх інших горизонталей значно полегшується. Горизонталі проводяться плавними лініями, з’єднуючи точки з однойменними позначками. Через зображення: полотна доріг, будов, споруд, скель, обривів річок горизонталі не проводяться.

В необхідних випадках, коли форми рельєфу не можуть бути достатньо чітко виражені горизонталями, додатково проводяться напівгоризонталі. Для полегшеного “читання” рельєфу проводять бергштрихи (короткі лінії), які вказують напрямок пониження схилу. На деякі горизонталях підписуються їхні висоти.

Викреслені олівцем плани тахеометричного знімання, обов’язково коригуються в полі, а в сумнівних місцях, якщо це необхідно, - коригування здійснюється інструментально.

160. Схема тригонометричного нівелювання. Основні формули.

Тригонометричне нівелювання - це метод визначення різниці ви­сот точок земної поверхні за результатами вимірювання кута нахилу ( V ) лінії візування з однієї точки на іншу та горизонтальної відстані ( d ) між цими точками

За відомими величинами довжини рейки ( І ) та вимірюваної величи­ни висоти приладу обчислюють перевищення між точками за повною фор­мулою тригонометричного нівелювання

Якщо візувати на мітку, що прикріплена до рейки на висоті приладу ( I = І ), то перевищення визначають за скороченою формулою тригономе­тричного нівелювання

В випадку, коли відстань між точками вимірюють нитковим відда- леміром, перевищення між точками обчислюють, відповідно, за формула­ми