2. Створення Європейського економічного Співтовариства.

25 березня 1957 в Римі були підписані Договір про заснування Європейського економічного співтовариства і Договір про заснування Європейського співтовариства з атомної енергії. Набуття чинності 1 січня 1958 цих двох договорів ознаменувало початок нового етапу в розвитку інтеграційних процесів.

Поява Євратому призвело в 1960 р до вирішення об'єднати наявні і будувалися ядерні реактори і додані їм дослідницькі лабораторії. Так було створено Спільний науково-дослідний центр - сницями, що займається проблемами безпеки атомних реакторів, радіаційного захисту, зберігання радіоактивних відходів.

З урахуванням опинилися за час існування ЄСВС кордонів наднаціонального початку і загострилася «чутливості» національних держав до його практичного застосування, укладачі Римських договорів, не змінюючи наднаціональної суті західноєвропейської інтеграції, подбали і про те, щоб забезпечити права національних держав. Для творців західноєвропейської інтеграції головним правилом їх діяльності стала поступовість, суворе дотримання першочерговості економічної інтеграції як основи інтеграції політичної.

Особливо велике значення мав Договір про створення ЄЕС, в якому були сформульовані фундаментальні основи інтеграційного об'єднання, визначено умови та порядок функціонування спільноти, закріплені найважливіші досягнення в галузі економічного, соціального і правового розвитку. Особливе місце зайняв Договір про ЄЕС і в процесі формування права ЄС. Якщо договори про ЄСВС і Євратомом містили положення, призначені для порівняно вузьких сфер співробітництва держав, то Римський договір про створення ЄЕС мав набагато більш загальний, універсальний характер. Він заклав в рамках міжнародного права основи нового правопорядку, почала правової підсистеми, регулюючої як взаємини її суб'єктів всередині спільнот, так і їх відносини з зовнішнім світом. У цьому сенсі можна говорити, що право ЄС в своїй основі - насамперед право ЄЕС (пізніше Європейського співтовариства).

У Римському договорі про ЄЕС підкреслювалися його суто економічні цілі. Концептуально він являв собою послідовну програму економічної інтеграції: створення митного союзу, який був сформований достроково - до середини 1968, з подальшим розвитком нових сфер співробітництва. Держави - члени ЄЕС домовились про встановлення загального зовнішнього митного тарифу та передачі спільнота повноважень на здійснення спільної торговельної політики ЄЕС. У цей період відбувається створення спільного ринку (свобода руху товарів, осіб, послуг і капіталів), складаються і затверджуються основні принципи європейського права, починає функціонувати система судового контролю за його застосуванням та дотриманням. На цьому етапі виробляються нормативні положення, що забезпечують створення та функціонування єдиної системи інститутів, юридично оформляється нова система фінансового забезпечення спільнот, відбувається істотне збільшення числа держав-членів.

Римським договором була вдосконалена інституційна структура ЄЕС. Керівними інститутами Співтовариства стали Рада, Комісія Європейських Співтовариств (КЄС), що замінила Вищий керівний орган, Парламентська асамблея і Суд. Додатково в рамках Співтовариства були створені Економічний і соціальний комітет, Європейський інвестиційний банк і, пізніше, Рахункова палата.

Був змінений баланс повноважень між Комісією та Радою: Рада стала головним «законодавцем» Співтовариства, а Комісія, яка зберегла право законодавчої ініціативи, - головним виконавчим органом.