Тема 15

1.Поняття та джерела міжнародного екологічного права.

Міжнародне екологічне право - це сукупність міжнародно-правових принципів і норм, що регулюють відносини між державами та іншими суб'єктами міжнародного права у сфері охорони навколишнього природного середовища, його раціонального використання і відтворення з метою забезпечення екологічної безпеки та сталого розвитку.

Предметом міжнародне екологічного права (далі – МЕколП) є міждержавні та інші міжнародні відносини у сфері охорони та раціонального використання всіх компонентів довкілля, які знаходяться у взаємозв'язку і взаємозалежності і представляють єдину систему. До них насамперед належать материкові екосистеми, рослинний і тваринний світ, надра, атмосферне повітря, Світовий океан, навколоземний космічний простір і т.д. Зазначені компоненти містять основні природні ресурси, необхідні для життєдіяльності людини.

Ключовим елементом міжнародного екологічного права є концепція «сталого розвитку». Поняття «сталий розвиток» було вироблено з позицій екосистемного підходу, основу, якого становить імператив виживання людства, що поміщає екологічну проблематику в цілому і концепцію «сталого розвитку» зокрема, на рівень глобальних проблем.

До основних міжнародно-правових джерел МЕколП відносяться:

- Звичаї;

- Міжнародні угоди;

- Резолюції і рішення міжнародних організацій і міжнародних конференцій в галузі охорони навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів.

Важливе значення відіграють норми так званого м'якого права, які можуть перетворитися в договірні чи звичаєві міжнародно-правові норми (наприклад, норми, що містяться у Стокгольмській декларації Конференції ООН з навколишнього середовища, що оточує людину 1972 р., у Всесвітній стратегії охорони природи 1980 р., в Декларації принципів Ріо з навколишнього середовища та розвитку 1992 р., в «Порядку денному на XXI століття» та ін.)

На етапі становлення галузі широко застосовувалися звичаєві норми в теперішній час – право навколишнього середовища є переважно договірним.

У МЕколП за сферою дії можна виділити:

- Універсальні договори (Конвенція щодо втручання у випадку аварій, що призводять до забруднення нафтою, 1969 р., Конвенція ЮНЕСКО про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини 1972 р., Конвенція по запобіганню забруднення моря скидами відходів та інших матеріалів 1972 р., Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення, 1973 р., Конвенція про заборону військового та будь-якого іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище 1977 р., Конвенція про транскордонне забруднення повітря на великі відстані 1979 р., Конвенція про біологічне різноманіття 1992 р., Рамкова конвенція ООН про зміну клімату 1992 р. та ін);

- Регіональні (локальні) договори(конвенції та угоди): про збереження запасів анадромних видів риб у північній частині Тихого океану 1992 р., про захист Чорного моря від забруднення 1992 р., про захист морського середовища району Балтійського моря 1974 р., про збереження білих ведмедів 1973 р., про збереження європейської живої природи і природних середовищ існування 1979 р., про взаємодію в галузі екології та охорони навколишнього природного середовища 1992 р. та ін

Залежно від предмета (об'єкта) регулювання виділяються договори: з охорони океану, водного середовища, повітряного середовища, навколоземного і космічного простору, тваринного і рослинного світу, з екологічних аспектів військової діяльності і т.д.

Серед рішень міжнародних організацій насамперед слід згадати резолюцію Генеральної Асамблеї ООН (37/7 від 28.10.1982р.), якою була затверджена Всесвітня хартія природи, що містить зведений перелік принципів для керівництва в ході здійснення будь-якої діяльності, здатної вплинути на навколишнє середовище.

Розділ «Право Європейського Союзу»