2. Створення керівником навчального закладу власного іміджу

Створення власного іміджу - процес, у реалізації якого можуть допомогти професіонали. Імідж повинен бути не тільки привабливим в очах тих, хто обирає керівника, в ньому не повинно бути нічого жаха­ючого. Імідж повинен бути природним, потрібно, щоб він був прийня­тним для партнерів і підлеглих. До іміджу треба звикнути й привчити інших людей - він повинен стати звичним і знайомим, а на це потрібен певний час.

Допомогти в цьому можуть іміджмейкери - фахівці з формуван­ня іміджу. У нашій країні імідж керівника не будується, а прилаштову­ється до нього. Іміджмейкери працюють у режимі прибудови до вже наявних можливостей керівника. Роль керівника у формуванні власного іміджу повинен зводитися до гранично можливої допомоги іміджмейкерам, тобто до повної відкритості назустріч їм, готовності сприй­мати їх рекомендації як програму своїх дій. Керівники ж часто насті­льки психічно затиснуті, що не здатні це робити. І навіть зовнішня готовність додержуватися вказівок професіоналів і звільнитися від скутості виявляється лише маскою, і ефект виходить слабким.

Кожен керівник прагне зробити сприятливе враження в одержа­ні схвалення від оточуючих. Імідж формується не тільки зовнішніми рисами людини, але й особистісними: заповзятливістю, сміливістю, і типом характеру, цілеспрямованістю.

Імідж - це образ, що може змінюватися, коригуватися, аби від­повідати запитам суспільства. Для того, щоб обрати імідж, треба вра­ховувати: рід занять (одягатися відповідно до статусу); виробляти й підтримувати імідж. Імідж - це перший крок до успішної кар’єри.

Крім візуального іміджу, існує габітарний - це вигляд, статура, жести, звички. Імідж - це мистецтво «управляти враженням», яке усе більше й більше стає наукою. Але ж в іміджі кожної людини є елементи, що дісталися йому від народження: ріст, статура, риси об­личчя, у спадок передаються і психологічні риси, і манери поведінки, які можна формувати й удосконалювати протягом всього життя.

Групи якостей, володіння якими робить реальним вирішення проблем іміджу (за Г. Бороздіною):

1. Комунікативність (здатність легко сходитися з людьми), емпатичність (здатність до співпереживання), рефлексивність (здат­ність розуміти іншу людину) і красномовність (здатність впливати словом). Ці якості складають набір природних обдарувань, що позна­чаються поняттям «уміння подобатися людям». Володіння перерахо­ваними здібностями і постійні вправи для їхнього розвитку - запорука успішного створення особистого іміджу.

Якості особистості як наслідок її освіти і виховання. До них відносяться моральні цінності, психічне здоров’я і здатність до між- особистісного спілкування.

Якості, що пов'язані з життєвим і професійним досвідом особистості. Особливо важливо, коли цей досвід допомагає їй загост­рити інтуїцію. Певна самовпевненість і стереотипна поведінка негативно впли­вають на сприйняття людьми особистості, що зацікавлена у визнанні та доброзичливому до себе ставленні. У багатьох випадках імідж - цс результат вмілої орієнтації в конкретній ситуації, а тому - правильно­го вибору своєї моделі поведінки.

Функції іміджу (за О. Романовським):

Номінативна - покликана створити упізнання навчальною закладу, його марку, зв’язавши сприятливий образ із конкретним това­ром, керівником, організацією.

Естетична - покликана виділити емоційний образ керівника, висунувши на перший план якісні складові.

Консервативна - покликана захистити основну ідею керів­ника, забезпечивши варіантність однієї й тієї ж ідеї для нових поколінь традиційних споживачів.

Адресна - покликана зв’язати його з певними цільовими ау­диторіями впливу.

Основні завдання іміджу: просування іміджу та корекція репу­тації.

Складові іміджу (за Каганом): життєздатність - проективність; рівень узагальнення - узагальненість; виразність - зоровість; діалогічність - замкненість.

Імідж - поняття стійке й малорухоме. Це добре, оскільки, ство­ривши позитивний образ, користуєшся ним тривалий час, і погано, оскільки невдало сформований через ряд прикрих промахів імідж мо­же назавжди перекреслити рух угору службовими сходами.

Внутрішня складова іміджу: самопрезентація - мова, голос, міміка, жссти, хода, постава, манери, самовпевненість, здоров’я, почуття гумору, гра, артистич­ність, красномовство; міжособистісне спілкування - комунікативність, переговори, конфлікти, посмішка; маніпуляція в діловому спілкуванні; техніки релаксації, саморегуляції, корекції й самокорекції; поведінка й етикет у ситуаціях ділового спілкування.

Люди, з якими спілкуються керівники, створюють у своїй свідо­мості образ, заснований на сприйнятті їх зовнішності, манер, поведін­ки, мови. Імідж - образ, зліпок, розумове подання конкретної особи, змістовна сторона її характеру. У практичному вживанні це слово бли­зьке до відомого грецького слова «харизма», у яке стародавні греки вкладали значення обдарованості, авторитетності, мудрості й святості. Люди, що володіють сукупністю таких якостей, завжди мали силу виливу на навколишнім.

Характеристики позитивного іміджу керівника навчального за­кладу: привабливий зовнішній вигляд; незалежне природне пово­дження; грамотна мова; гідні манери; спокійна реакція на похвалу чи критику; ввічливість, охайність, підтягнутий вигляд і багато інших факторів.

Невід’ємним атрибутом зовнішності керівника навчального за­кладу буде костюм. Костюм - це «візитна картка» керівника. Перше враження надовго залишається в пам’яті людей. Зневажати зовнішнім виглядом - помилка. Важко змінити той образ, що ство­рився при першому знайомстві. Акуратність і підтягнутість в одязі ча­сто асоціюються з організованістю в роботі, з умінням цінувати свій і чужий час, а «розхристаність» є синонімом метушливості та якостей, що прийнято розцінювати негативно. Непра­вильно дібрана краватка чи сорочка здатні внести різнобій у стиль костюму, і одяг буде виглядати хаотично.

Чарівність як складова іміджу - це не стільки візуальна приваб­ливість, скільки відчуття навколишньої щиросердності, скромності, співчутливості, співчуття, внутрішньої гарної неповторності, довіри та прихильності.

Усі якості, що визначають образ керівника в його сприйнятті, можна розділити на п’ять характерних груп: від природи (здатність легко сходитися з людьми, здатність до співпереживання й розуміння іншої людини); від виховання (ввічливість, поважність, скромність і чес­ність, чуйність і чутливість, такт і терпимість); від освіти (логічність, переконливість і грамотність мови з відповідним словниковим запасом і здатністю викладати думки); від життєвого досвіду (витриманість, проникливість та інтуї­ція, що дозволяють вловлювати настання предконфліктних ситуацій і вгадувати подальший хід думок співрозмовника); від професійної діяльності (специфічна спостережливість й особливе бачення суті справи з відповідним розумінням і професійною оцінкою).

Таким чином, імідж - це влада і найбільш потужний її інстру­мент. Імідж - це якийсь образ, враження, що створює про себе керів­ник. Поняття «імідж» набуває сенсу тільки в ситуаціях вибору, за на­явності конкуренції. Близько третини успіху роботи становить імідж.

Отже, імідж - це те, якими люди хочуть здаватися для інших. Він допомагає показати себе з найбільш вигідного боку, закладати в підсвідомість співрозмовника відомості про особистість та її внут­рішній світ.

Поняття «імідж» включає не тільки природні властивості керів­ника, але і спеціально вироблені, створені, сформовані; це єдність внурішнього й зовнішнього, він відбиває внутрішню суть, міцно базуєть­ся на ній.

Імідж - це образ, що може змінюватися, коригуватися, щоб від­повідати запитам суспільства. Для того, щоб обрати імідж, треба вра­ховувати рід занять (одягатися відповідно до статусу); виробляти й підтримувати імідж. Імідж - це перший крок до успішної кар’єри.

Групи якостей, володіння якими робить реальним вирішення проблем іміджу: комунікативність, емпатичність, рефлективність, кра­сномовність, моральні цінності, психічне здоров'я і здатність до міжособистісного спілкування, тобто якості, пов’язані з життєвим і про­фесійним досвідом особистості.

Функції іміджу: номінативна, естетична, консервативна, адресна.

Характеристиками позитивного іміджу керівника навчального закладу є привабливий зовнішній вигляд; незалежне природне пово­дження; грамотне мовлення; гідні манери; спокійна реакція на похвалу, критику; ввічливість, охайність, підтягнутий вигляд і багато інших факторів.

Імідж - це наймогутніший засіб для переконання інших людей погодитися з тим або іншим положенням речей.

ПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Дайте визначення поняття «імідж» і охаракте­ризуйте яким чином воно пов’язане з поняттям «професійна культура»?

2. Охарактеризуйте групи якостей, володіти якими необхідно керівнику навчального закладу для створення особистого позитивного іміджу.

3. Які функції виконує імідж керівника навчального закладу?

4. Охарактеризуйте риси керівника, які свідчать про наявність у нього позитивного іміджу.

Розділ 6. Особисті якості керівника закладу освіти та їх розвиток.

Якості особистості керівника - найстійкіші характеристики, що мають вирішальний вплив на управлінську діяльність. За­вдання керівника школи достатньо складне - він має весь час працювати над тим, щоб набути необхідних йому в роботі навичок і позбутися тих, які заважають його діяльності. У психологічному аспекті вони залежать від характеру, структури, спрямованості, досвіду, здібностей особистості, умов праці. Це складні, багато­гранні феномени, конкретні вияви яких залежать від структури особистості й від дії різних чинників. Наприклад, дисциплінова­ність керівника може залежати від самоконтролю, внутрішньої організації, усвідомлення своєї соціальної ролі, а також від боязні несподіваного контролю вищих управлінських структур.

Найчастіше виокремлюють такі обов’язкові для управлінця якості:

• компетентність (кожен керівник має знати, як виконувати свою роботу на високому професійному рівні);

• висока відповідальність, особиста гідність;

• відчуття нового та вміння йти на розумний ризик, творчо розв’язувати проблеми, сміливість у прийнятті рішень;

• гнучкість, розуміння ситуації, гостре сприйняття нових потреб, відчуття часу, подій;

• висока працездатність, постійне прагнення бути кращим і ро­бити все якнайдосконаліше;

• комунікабельність, здатність установлювати контакти;

• увага до підлеглих.

Усі ці якості мають інтегральний характер, адже містять у сво­єму складі простіші компоненти. Наприклад, здатність творчо розв’язувати проблеми залежить від загального складу особистості, типу мислення, інтуїції тощо. Якості та риси керівника умовно можна класифікувати на психологічні, інтелектуальні, професійні й соціальні. Попри те що більшість якостей є універсальними, їх пріоритетність, однак, залежить від багатьох чинників, зо­крема й етнічного.

До узагальненого портрета керівника належать біографічні характеристики, здібності, особистісні риси, а також вікові осо­бливості.

Біографічні характеристики керівника. Важливим біографіч­ним показником уважають вищу освіту керівників. За даними японських учених, типовий японський керівник має університет­ський диплом (а іноді два) з інженерної спеціальності чи соціаль­них наук. Багато сучасних українських керівників також мають гуманітарну й соціально-економічну чи юридичну освіту.

Здібності керівника. Це психологічні особливості керівника, які є умовою досягнення ним високих результатів у співпраці з підлеглими та виконанні завдань організації. Здібності поділяють на загальні та специфічні. Згідно зі спостереженнями американських дослідників, найефективнішими виявилися ті керівники, котрі мають не надмірно високі показники інтелекту; не всі, хто відмінно навчається, стають умілими керівниками. Аналізуючи подібні особливості, Б. Теплов стверджував, що немає підстав ува­жати роботу практичного розуму більш простою й елементарною, ніж роботу теоретичного розуму.

Специфічні здібності особистості керівника виявляються в його спеціальних знаннях, уміннях, компетентності, поінформованості під час конкретної діяльності.

Особистісні риси керівника. До них відносять стійкість до стре­су, здатність домінувати, прагнення до перемоги, упевненість у собі, креативність, емоційну врівноваженість, відповідальність, заповзятливість, надійність, незалежність, товариськість.

Цей перелік не вичерпує всього багатства характеристик керів­ників, про що свідчать вітчизняна й зарубіжна управлінська теорія та практика. Тим більше, що динаміка політичних, соціально-економічних умов потребує розвитку управлінських здібностей, навичок керівника. Тому кожен не байдужий до справи керівник повинен постійно самовдосконалюватися.

Вікові особливості керівників. Знання їх дає змогу науково обґрунтовано планувати кар’єрний ріст управлінських кадрів, пред’являти їм об’єктивні вимоги, мати реальні очікування ре­зультатів їх діяльності.

Вітчизняні й зарубіжні вчені вживають таке поняття, як «пси­хологічний вік людини», характеризуючи його не лише як при­родну, а значною мірою як соціально детерміновану властивість індивіда.

Російські психологи В. Зазикін та А. Чернишов уважають, що ефективність управлінської діяльності залежить від таких суб’єктивних чинників, як досвід, здібності та якості керівни­ка. Досвід вони розглядають як якість особистості, сформовану шляхом навчання, як узагальнювальні знання, навички, уміння та звички; управлінські здібності - як особливості та якості особистості, що є суб’єктивними умовами успішного здійснення певного виду діяльності, що не можна звести до знань, умінь і навичок керівника; якості керівника - як результат реалізації його здібностей у процесі управлінської діяльності. На їх погляд, у теорії та практиці управління часто якості й здібності не розріз­няють, оскільки ті й інші є умовами ефективності управлінської діяльності. Отже, здібності — це приховані можливості особистості керівника, котрі можуть розкритися (стати якостями) або ні.

Серед особистісно-ділових, професійних якостей керівника вче­ні виокремлюють головні й важливі. Головними якостями є ком­петентність і комунікабельність.

Компетентність. Вона стосується особистісних рис, умінь і на­вичок, закорінених у раціональну (інтелектуальну) сферу осо­бистості.

Компетентність керівника — наявність у керівника спеціаль­ної освіти, широкої загальної та спеціальної ерудиції, постійне підвищення ним своєї науково-професійної підготовки.

Компетентність передбачає системність мислення (практичний розум, швидкість входження в проблему, здатність передбачати різні варіанти виходу зі ситуації, винахідливість) і наявність ор­ганізаторських якостей, (уміння підбирати, розставляти кадри, планувати роботу, забезпечувати чіткий контроль).

Організаторські якості є наслідком вияву певних психологічних властивостей особистості, до найважливіших з яких належать:

• психологічна вибірковість (здатність адекватно відтворювати психологію групи, правильно реагувати тощо);

• здатність заряджати своєю енергією інших людей, активізу­вати їх;

• критичність і самокритичність (уміння бачити недоліки у своїх діях і вчинках підлеглих);

• психологічний такт (здатність оптимально впливати на інших людей, контактувати з ними на основі індивідуальних особли­востей);

• вимогливість (здатність ставити адекватні вимоги залежно від

ситуації);

• схильність до організаторської діяльності.

Комунікабельність. Маючи певний зв’язок із вродженими за­датками особистості, вона є тим феноменом, який формується, розвивається в процесі її життєдіяльності.

Комунікабельність керівника (лат. сотптпипісо — з’єдную, пові­домляю) — риса особистості, яка виявляється в здатності до вста­новлення контактів, спілкування, товариськості.

Керівники з розвинутими комунікативними якостями мають значний запас стратегій спілкування, уміють взаємодіяти з пред­ставниками різних груп. Усе це вимагає знання особливостей груп, їхніх інтересів, цінностей, етнопсихологічних особливостей. Уміння спілкуватися залежить від природних можливостей, спря­мованості активності, ділової чарівності, намагання домінувати чи співпрацювати в процесі спілкування, адаптивних якостей, пове­дінки в екстремальних ситуаціях (конфлікти, погрози тощо).

До важливих особистісно-ділових, професійних якостей керів­ника за цією класифікацією зараховують:

• Комунікабельність (здатність протистояти сильним негатив­ним емоціогенним впливам, що викликають високу психічну напругу);

• морально-етичні якості (чесність, порядність, принциповість

тощо);

• підприємницькі якості (уміння передбачати та швидко оціню­вати ситуацію, активність, здатність до виваженого ризику тощо).

Дослідження феномену й особливостей самореалізації керівника під різними кутами зору й у різних аналітичних вимірах призве­ли до появи різних класифікацій їх особистісно-ділових якостей. Специфіка цих класифікацій зумовлена відмінностями в підходах, яких дотримуються конкретні наукові школи, національними тра­диціями, що домінують в економіці та управлінні нею.

Найпоширеніші класифікації ілюструють, наскільки широ­ким є діапазон вияву професійних якостей керівника. Особливо повно вони репрезентовані в класифікації російських психологів І. Мангутова та Л. Уманського. Зокрема, автори доводять, що особистість здібного керівника відрізняється від особистості не­здібного керівника специфічними властивостями.