- •Управлінська майстерність керівника закладу освіти
- •Управлінська майстерність керівника закладу освіти
- •1.1.Зміст професійної культури керівника закладу освіти
- •1.2. Педагогічна культура як складова професійної культури керівника закладу освіти
- •1.3. Критерії сформованості професійної культури керівника закладу освіти.
- •2.1. Управлінська культура як складова професійної культури керівника навчального закладу.
- •2.1. Зміст управлінської культури керівника навчального закладу.
- •2.3. Критерії сформованості управлінської культури керівника навчального закладу.
- •3.1. Зміст професійної компетентності керівника закладу освіти.
- •Модель управлінської компетентності керівника навчального закладу (автор в.І. Маслов)
- •Модель професійної компетентності керівника школи
- •Модель професійної компетентності дж. Равена
- •1. Впевненість у собі:
- •2. Уміння приймати рішення:
- •3. Здатність і вміння управляти:
- •Здатність шукати зворотний зв’язок, уміння розпізнавати та використовувати:
- •Модель управлінської компетентності за т. Кокериллом
- •Зауваження щодо практичного застосування моделей управлінської компетентності.
- •3.3. Лідерська компетентність керівника закладу освіти.
- •4.1. Ділове спілкування, його особливості, функції, види.
- •4.2. Типи управлінського спілкування
- •4.3. Культура мовлення керівника навчального закладу
- •Імідж як образ керівника навчального закладу
- •Створення керівником навчального закладу власного іміджу
- •Структура особистості здібного організатора (загальні якості та специфічні властивості)
- •Додатки
- •Анкета для оцінки (самооцінки) управлінських здібностей керівника загальноосвітньої школи
- •Пам’ятка керівнику навчального закладу щодо розвитку навичок фонаційного дихання (за н. Бабич):
- •Поради ораторам початківцям (за д. Карнегі)
- •1. Як розвинути сміливість і впевненість в собі
- •2. Впевненість у собі створюється підготовкою
- •3. Як поліпшити пам'ять
- •4. Секрет гарного виступу
- •Методика визначення прояву управлінських якостей і. Загальні відомості
- •Іі . Інструкція
- •Ііі . Запитання
- •Інструкція
- •Обробка результатів
- •Поради молодому керівникові
- •Основні правила управління людьми
4.2. Типи управлінського спілкування
Залежно від складу суб’єктів спілкування розрізняють такі типи управлінського спілкування: міжособистісне спілкування, спілкування у системі «індивід-група», публічне спілкування тощо.
Рівні управлінського спілкування, знання яких дає змогу краще розібратися в ситуації, глибше її зрозуміти, зробити певні висновки як у системі управління, так і при встановленні контактів: примітивний, ігровий, маніпулятивний, діловий, стандартизований, духовний, конвенціональний (погоджувальний).
Кожен з цих рівнів може проявлятися в різних ситуаціях, які диктують і відповідні людські контакти. Скажімо, одна справа - спілкування на вулиці, в транспорті, в магазині, і зовсім інша - на офіційному прийомі, а ще інша - в безпосередніх ділових стосунках, в управлінських колах, де можуть існувати різні взаємини: рівноправні, підлеглі, нерівноправні. Управлінське спілкування, хоча й будується по вертикалі, може мати далеко неоднозначну суть. З семи рівнів спілкування найбільш дієвими та плідними є діловий, конвенційний та духовний.
В управлінському спілкуванні виділяють три сторони
• комунікацію, під якою розуміється у вузькому сенсі обмін інформацією між суб’єктом й об’єктом управління;
• інтеракцію - їх взаємодію, що передбачає певну форму організації спільної діяльності;
• міжособистісну перцепцію - процес взаємного сприйняття, взаємопізнання об’єктом та суб’єктом управління один одного як основи їх взаєморозуміння.
Ділова розмова - це усний мовний контакт між людьми, пов’язаними інтересами справи, які мають необхідні повноваження для встановлення ділових стосунків, вирішення ділових проблем і виробення конкретних підходів до їх вирішення.
Ділова бесіда - це мовне спілкування між співрозмовниками, які мають необхідні повноваження від своїх установ для встановлення ділових відносин, вирішення ділових проблем або вироблення конструктивного підходу до їхнього рішення.
Ділова бесіда є найбільш сприятливою, найчастіше - єдиною можливістю переконати співрозмовника в обґрунтованості своєї позиції для того, щоб він погодився й підтримав її. Головне завдання ділової бесіди -переконати прийняти конкретні пропозиції.
Ділова бесіда виконує ряд найважливіших функцій:
взаємне спілкування працівників з однієї ділової сфери;
спільний пошук, висування й оперативна розробка робочих ідей і задумів;
контроль і координування вже початих ділових заходів;
підтримка ділових контактів;
стимулювання ділової активності.
Основними етапами ділової бесіди с початок бесіди; інформування партнерів; аргументування висунутих положень; ухвалення рішення; завершення бесіди.
Бесіди бувають офіційні й неофіційні, короткі й тривалі, рядові й дуже важливі, добровільні й вимушені, у приміщенні або за його межами, на нейтральній території або у співрозмовника, за запрошенням або без нього. Це далеко не повний перелік ознак, за якими можна було б класифікувати види бесід, але й він переконує в тому, наскільки різноманітні можуть бути умови спілкування, поведінка й позиції сторін, що впливають не тільки на сам хід бесіди, але й на її результати.
Основні цілі ділової бесіди (за М. Поваляєвою): розв’язання протиріч, узгодження позицій, одержання або повідомлення інформації; підтвердження власного авторитету й виклик симпатії, підтвердження авторитету навчального закладу; оцінка можливостей співрозмовника або його установи, демонстрація або перевірка власних професійних та особистісних достоїнств і можливостей.
Залежно від складу суб’єктів спілкування розрізняють такі типи управлінського спілкування: міжособистісне спілкування; спілкування в системі «індивід-група»; публічне спілкування тощо.