4. Характер і природа дитячо-підліткової дезадаптації. Характеристика патогенної дезадаптації, в основі якої лежать функціонально-органічні ураження нервової системи.

В залежності від природи "характеру і ступеня дезадаптації можна виділити:

патогенну,

психосоціальну

соціальну дезадаптацію.

1. Патогенна дезадаптація викликана відхиленнями, патологіями психічного розвитку та нервово-психічними захворюваннями, в основі яких лежать функціонально-органічні ураження ЦНС. 

Може носити стійкий, хронічний характер

психози,

психопатії,

органічні ураження головного мозку,

відставання в розумовому розвитку,

дефекти аналізаторів.

Серед форм патогенної дезадаптації окремо виділяються проблеми олігофренії, соціальної адаптації розумово відсталих дітей. Як ми вже відзначали, у олігофренів відсутня фатальна схильність до злочинів.

2. Психосоціальна дезадаптація (фобії, нав'язливі погані звички, енурез і т.д.), яка може бути викликана несприятливої соціальною, шкільною, сімейною ситуацією.

3. Соціальна дезадаптація виникає як результат низької адаптації, що спостерігається під час зустрічі індивіда з певними об'єктивними труднощами, хворобами, екстремальними ситуаціями і виявляється в різних формах асоціальної поведінки.

Асоціальна поведінка− результат асоціалізації.

Асоціалізація − процес поступового відкидання соціальних норм і цінностей суспільства, без перешкоди для інших у їх дотриманні.

5. Характеристика соціальної дезадаптації, яка проявляється в порушенні норм моралі і права.

Отже, в залежності від природи "характеру і ступеня дезадаптації можна виділити патогенну, психосоціальну і соціальну дезадаптацію дітей та підлітків.

Психосоціальна дезадаптація пов'язана з статево та індивідуально-психологічними особливостями дитини, підлітка, які обумовлюють їх певну нестандартність, трудновоспитуемость, що вимагає індивідуального педагогічного підходу і в окремих випадках спеціальних психолого-педагогічних корекційних програм, які можуть бути реалізовані в умовах загальноосвітніх навчально-виховних установ. 

Соціальна дезадаптація проявляється у порушенні норм моралі і права, в асоціальних формах поведінки й деформації системи внутрішньої регуляції, референтних і ціннісних орієнтацій, соціальних установок. По суті справи, при соціальної дезадаптації мова йде про порушення процесу соціального розвитку,соціалізації індивіда, коли має місце порушення як функціональної, так і змістовної сторони соціалізації. При цьому порушення соціалізації можуть бути викликані як прямими десоциализирующие впливами, коли найближче оточення демонструє зразки асоціальної, антигромадської поведінки, поглядів, установок, виступаючи, таким чином, в якості інституту десоциализации, так і непрямими десоциализирующие впливами, коли має місце зниження референтної значущості провідних інститутів соціалізації, якими для учня, зокрема, є сім'я, школа.

У залежності від ступеня і глибини деформації змістовної і функціональної сторони процесу соціалізації можна виділити дві стадії соціальної дезадаптації. 

1. Стадія шкільної соціальної дезадаптації представлена педагогічно запущеними учнями, для яких характерні парціальні соціальні порушення і деформації. Як на рівні змістовної, так і функціональної сторін соціалізації, основні деформації пов'язані зі шкільним навчально-виховним процесом, відношенням до навчальної діяльності, вчителям, нормам шкільного життя та шкільного розпорядку. Педагогічна занедбаність характеризується хронічним відставанням по ряду предметів шкільної програми, опором педагогічним впливам, зухвалістю з вчителями, негативним ставленням до навчання, соціальної дезадаптацією і різними асоціальними проявами (лихослів'я,куріння, хуліганські вчинки, пропуски уроків, конфліктні відносини з вчителями, однокласниками). Разом з тим, незважаючи на відставання в навчанні, значна частинапедагогічно запущених учнів відрізняється працьовитістю, має досить чіткі професійнінаміри, володіє різними трудовими навичками, прагне до отримання робочої професії, до економічної самостійності, що може послужити опорою в їх перевиховання.Подолання трудновоспитуемости педагогічно запущених учнів передбачає налагодження з ними педагогами та вихователями довірчих відносин, контроль і допомогу у навчальній діяльності; авансування довірою в школі з боку вчителів та однокласників; організацію дозвілля, розширення сфери інтересів; опору на кращі якості характеру; формування професійних планів та життєвих устремлінь; прищеплювання навичок самоаналізу "самовиховання; допомогу в оздоровленні умов сімейного виховання. Наслідком неправильного підходу до виховання і перевиховання педагогічно запущених учнів, посилюють трудновоспитуемость і соціальну дезадаптацію, виступає соціальна занедбаність дітей та підлітків.

2. Соціально запущені учні не тільки погано навчаються, мають хронічне відставання з предметів навчальної програми і чинять опір педагогічним впливам, але, на відміну від педагогічно запущених, професійно не орієнтовані, у них не сформовані корисні навички та вміння, звужена сфера інтересів. Вони характеризуються глибоким відчуженням від сім'ї і школи, їх формування і соціальний розвиток йде в основному стать впливом асоціальних, криміногенних підліткових груп, засвоєння групових норм і цінностей яких призводить до деформації свідомості, ціннісних орієнтацій і соціальних установок неповнолітніх. Для соціально запущених підлітків характерні різні серйозні соціальні відхилення (бродяжництво, наркоманія, пияцтво, алкоголізм,правопорушення, аморальну поведінку і т.д.). У відносинах такого роду важковиховуваних підлітків необхідні спеціальні заходи соціальної підтримки та ресоціалізації, які повинні здійснюватися спеціальними превентивними службами і ресоціалізірующімі центрами, У випадку, коли спеціальні виховно-профілактичні дії виявляються недостатніми, підлітків з високим ступенем соціальної занедбаності, регулярно здійснюють правопорушення та інші грубі соціальні відхилення, для перевиховання поміщають у спеціальні закриті навчально-виховні установи. Слід відзначити "що соціальна дезадаптація - процес зворотний. І в завдання превентивних служб входить не тільки попередження відхилень у психосоциальном розвитку дітей та підлітків, а й організація процесу ресоціалізації та соціальної реабілітації дезадаптованих неповнолітніх.