3.1.3 Побудова системи класифікації і кодування
Використання систем класифікації та кодування — необхідний елемент автоматизованої обробки даних. Класифікація являє собою один з методів вивчення природи об'єктів, які досліджуються, шляхом їх впорядкування та систематизації. Система правил, у відповідністю з якою здійснюється поділ множини об'єктів, що вивчаються, на підмножини по значенням тих або інших характеристик та ознак, та отриманні при їх використанні результати називаються системою класифікації, а процес ранжировки об'єктів по цій системі — класифікаціювання.
Класифікація є одним з найважливіших етапів проектування інформаційного забезпечення систем автоматизації; вона також забезпечує основу аналізу та моделювання інформаційних потоків.
Для класифікації об'єктів будь-якої природи необхідно визначити набір класифікаційних ознак, які визначають підставу поділу об'єктів.
При будь-якій класифікації інформації повинні виконуватись наступні основні вимоги:
забезпечення повноти обхвату об'єктів множини, що вивчається;
неперетинання груп об'єктів, що виділяються;
можливість залучення нових груп об'єктів;
лаконічність, чіткість та ясність класифікаційних ознак;
незмінність прийнятої класифікаційної ознаки на всіх рівнях класифікації.
В залежності від того, як розглядується множина (послідовно або одночасно), застосовуються ієрархічна та фасетна системи класифікації.
Ієрархічний метод — послідовне розбиття множини об'єктів на підлеглі класифікаційні групування. Цей метод характеризується логічністю побудови, чітким виділенням ознак, великою інформаційною місткістю та звичністю застосування. Також можна виділити недоліки:
жорстка структура;
неможливість групування по раніше не заданій ознаці;
необхідний великий резерв об'єму.
Фасетний метод — це паралельне поділення множини об'єктів на незалежні класифікаційні групування. Його переваги:
гнучкість структури;
адаптивність до змінних характеристик задач;
можливість включення нових фасет та вилучення старих.
Недоліки:
недостатньо повне використання місткості в наслідок відсутності застосування багатьох із можливих сполучень фасет;
нетрадиційність та незвичайність використання;
складність застосування при ручній обробці
Вибір тієї або іншої системи класифікації повинен визначатись:
а) необхідністю обліку міжкласифікаційних зв'язків;
б) вимогами простоти розробки та впровадження системи
класифікаторів, які використовуються інформаційною системою, що проектується;
в) можливостями побудови ефективних систем кодування.
Метою кодування даних є надання інформації в більш компактній формі. Основу для кодування складають результати класифікації. При проектуванні інформаційних систем можливе застосування різних методів кодування: порядкового, серійно-порядкового, послідовного, кодування з повтореннями і т.д.
Порядковий метод кодування — це утворення коду із чисел натурального ряду та його присвоєння по порядку. Це найбільш повний і простий метод.
Серійно-порядковий метод кодування — це утворення коду із чисел натурального ряду і закріплення окремих серій або діапазонів цих чисел за об'єктами класифікації з однаковими ознаками та його присвоєння (в межах діапазону) по порядку.
Послідовний метод — утворення коду класифікаційного гурту або об'єкту класифікації з використанням кодів послідовного розташування підлеглих гуртів, які отримані при ієрархічному методі класифікації.
Паралельний метод утворення кодів класифікаційного гурту, або об'єкту класифікації з використанням кодів незалежних гуртів, отриманих при фасетному методі класифікації.
При створенні систем класифікації та кодування для об'єкта розташовуються різні комбінації методів класифікації та кодування, вибір яких залежить від призначення класифікатора, специфіки задач, які вирішуються, та вибору обчислювальної техніки.
До кодів висуваються наступні вимоги:
забезпечення вирішення всіх задач системи при мінімумі довжини коду;
єдність кодів на всіх рівнях;
структура коду повинна забезпечити групування інформації в необхідних ракурсах;
коди можуть бути як внутрішні, так і зовнішні.
Внутрішньомашинні коди використовуються тільки обчислювальною системою, а зовнішні — ще й користувачем.
Класифікатор — неофіційний документ, який представляє собою систематизоване зведення назв та кодів класифікаційних гуртів та об'єктів класифікації.
Класифікатори бувають:
загальнодержавні;
галузеві;
локальні.
При побудові системи класифікації та кодування в інформаційній системі використовують два основних методи класифікації (ієрархічний та фасетний) і чотири основних методи кодування (порядковий, серійно - порядковий, послідовний, паралельний).
В нашій системі використовуються реляційні бази даних, а робітники банку не повинні втручатись у роботу системи. Все проходить автоматично, тому необхідності в кодуванні немає.
3.1.4 Організація і опис зовнішньомашинної інформаційної бази.
Позамашинна інформаційна база — це частина інформаційної бази, яка є сукупністю повідомлень, сигналів і документів, які призначені для безпосереднього сприйняття людиною.
До складу інформаційної бази входить нормативно-довідкова інформація (НДІ);
Для моєї задачі я використовував:
template_price: довідник, який визначає інформацію, яка потрібна для вирахування ціни продажу шаблону.
Для створення інтернет магазину з продажу шаблонів потрібна мати базу даних, яка буде динамічно наповнюватись потрібною інформацією.
Для мого інтернет магазину потрібно використати три основні таблиці: користувачі, відгуки, каталог товару. Також один довідник: Вартість створення шаблону.
Найменування масиву — Каталог товарів
Ідентифікатор масиву — products
Найменування носія інформації — твердий магнітний диск
Максимальний об’єм масиву — 300 записів.
Довжина запису — 100 символів (або байтів).
Метод організації — порядковий.
Ключі упорядкування — Код шаблону
Рис. 3.1.1 Каталог товарів
Найменування масиву — Користувачі
Ідентифікатор масиву — users
Найменування носія інформації — твердий магнітний диск
Максимальний об’єм масиву — 300 записів.
Довжина запису — 100 символів (або байтів).
Метод організації — порядковий.
Ключі упорядкування — Код користувача
Рис. 3.1.2 Користувачі
Найменування масиву — Відгуки
Ідентифікатор масиву — reviews
Найменування носія інформації — твердий магнітний диск
Максимальний об’єм масиву — 300 записів.
Довжина запису — 100 символів (або байтів).
Метод організації — порядковий.
Ключі упорядкування — Код відгуку, код шаблону
Рис. 3.1.3 Відгуки
Найменування масиву — Відгуки
Ідентифікатор масиву — reviews
Найменування носія інформації — твердий магнітний диск
Максимальний об’єм масиву — 300 записів.
Довжина запису — 100 символів (або байтів).
Метод організації — порядковий.
Ключі упорядкування — Код шаблону
Рис. 3.1.3 Відгуки