Тема 4

Аналіз і профілактика профзахворювань та виробничого травматизму

Завдання 1. Визначте коефіцієнт частоти і тяжкості травматизму, а також загальний коефіцієнт травматизму.

Вихідні дані:

	Механічний цех		Ливарний цех
	1999 р.	2000 р.	1999 р.	2000 р.
1. Кількість працівників	250	240	220	200
2. Кількість нещасних випадків	3	3	5	4
3. Загальна кількість днів непрацездатності	79	81	158	182

Механічний цех 1999р. Механічний цех 2000р.

К_ч.т. = 3*1000 = 12 К_ч.т. = 3*1000 = 12,5

250 240

К_т.т. = 79 = 26,3 К_т.т. = 81 = 27

3 3

К_в.в. = 12 * 26,3 = 315,6 К_в.в. = 12,5 * 27 = 337,5

Ливарний цех 1999р. Ливарний цех 2000р.

К_ч.т. = 5*1000 = 22,7 К_ч.т. = 4*1000 = 20

220 200

К_т.т. = 158 = 31,6 К_т.т. = 182 = 45,5

5 4

К_в.в. = 22,7 * 31,6 = 717,32 К_в.в. = 20 * 45,5 = 910

Завдання 2. Визначте коефіцієнт частоти, тяжкості травматизму, а також загальний коефіцієнт травматизму.

Вихідні дані:

	1998 р.	1999 р.	2000 р.
1. Кількість працівників підприємства	3680	3200	2880
2. Кількість нещасних випадків	61	60	48
3. Загальна кількість днів непрацездатності	1300	1210	1015

1998р. 1999р.

К_ч.т. = 61*1000 = 16,6 К_ч.т. = 60*1000 = 18,8

3680 3200

К_т.т. = 1300 = 21,3 К_т.т. = 1210 = 20,2

61 60

К_в.в. = 16,6 * 21,3 = 353,6 К_в.в. = 18,8 * 20,2 = 379,8

2000р.

К_ч.т. = 48*1000 = 16,7

2880

К_т.т. = 1015 = 21,1

48

К_в.в. = 16,7 * 21,1 = 352,4

Завдання 3. Визначте та проаналізуйте показники: частоти та тяжкості травматизму, непрацездатності та летальності.

Вихідні дані:

	1999 р.	2000 р.
Чисельність працівників, з якими стався нещасний випадок з втратою працездатності	42	30
В тому числі зі смертельним наслідком	2	1
Кількість днів непрацездатності через травматизм	185	132
Середньоспискова чисельність працівників	2580	2620

1999р. 2000р.

К_ч.т. = 42*1000 = 16,3 К_ч.т. = 30*1000 = 11,4

2580 2620

К_т.т. = 185 = 4,4 К_т.т. = 132 = 4,4

42 30

К_в.в. = 16,3 * 4,4 = 71,7 К_в.в. = 11,4 * 4,4 = 50,2

П_н = 185 * 1000 = 71,7 П_н = 132 * 1000 = 50,4

2580 2620

Порівнюючи показники : частоти та тяжкості травматизму, непрацездатності та летальності, можна зробити висновки що в 2000р. показники менші ніж в 1999р., тобто скоротилась кількість нещасних випадків з втратою працездатності.

Коефіцієнт частоти травматизму порівняно з 1999р. в 2000р. зменшився в 1,4 рази.

Коефіцієнт тяжкості травматизму залишився не змінним.

Коефіцієнт виробничих витрат скоротився порівняно з 1999р. в 2000р. в 1,4 рази.

Показник непрацездатності теж скоротився в 1,4 рази порівняно з 1999р.

Летальні випадки менші на одну особу порівняно з 1999р. в 2000р.

Завдання 4. Визначте коефіцієнт частоти, тяжкості травматизму, загальний коефіцієнт травматизму та динаміку виробничого травматизму.

Вихідні дані:

	1998 р.	1999 р.	2000 р.
1. Кількість працівників підприємства	2780	2590	2400
2. Кількість нещасних випадків	50	49	48
3. Загальна кількість днів непрацездатності	1120	1205	1280

1998р. 1999р.

К_ч.т. = 50*1000 = 18 К_ч.т. = 49*1000 = 19

2780 2590

К_т.т. = 1120 = 22,4 К_т.т. = 1205 = 24,6

50 49

К_в.в. = 18 * 22,4 =403,2 К_в.в. = 19 * 24,6 = 467,4

І_ч.в.= 50 * 100= 1,8 І_ч.в.= 49 * 100= 1,9

2780 2590

І_г.д. = 1120 *100 = 40,3 І_г.д. = 1205 *100 = 46,5

2780 2590

2000р.

К_ч.т. = 48*1000 = 20

2400

К_т.т. = 1280 = 26,7

48

К_в.в. = 20 * 26,7 =534

І_ч.в.= 48 * 100= 2

2400

І_г.д. = 1280 *100 = 53,3

2400

Завдання 5. Визначте рівень безпеки праці.

Вихідні дані: у ливарному цеху кількість днів, втрачених внаслідок травматизму — 45, мікротравм — 4, чисельність працівників цеху — 210 чол., кількість робочих днів у місяці — 25.

1. 210-4 = 206

2. (206 * 25) – 45 = 5105

3. (45/5105) * 100% = 0,88%

4. 100% – 0,88% = 99,12%

Завдання 6. Визначте рівень безпеки праці.

Вихідні дані:

Кількість днів, втрачених внаслідок травматизму — 51

Кількість мікротравм — 6

Чисельність працівників — 310

Кількість робочих днів за місяць —20

1. 310-6 = 304

2. (304 *20) – 51 = 6029

3. (51/6029) * 100% = 0,84%

4. 100%-0,84% = 99,16%

Завдання 7.Визначте коефіцієнт працездатності працівників.

Вихідні дані:

Цех	Кількість днів, втрачених внаслідок травматизму і захворювань	Чисельність працівників	Фонд робочого часу одного працівника (кількість робочих днів)
Механічний	151	195	25
Термічний	168	205	25
Ливарний	181	270	25

Механічний

1. 195*25 = 4875

2. 4875 – 151 = 4724

3. 4724/4875 = 0,97 195 * 0,97 = 189,2

Термічний

1. 205*25 = 5125

2. 5125-168 = 4957

3. 4957/5125 = 0,97 205 * 0,97 = 198,9

Ливарний

1. 270*25 = 6750

2. 6750 -181 = 6569

3. 6569/6750 = 0,97 270 * 0,97 = 261,9

Завдання 8. Визначте коефіцієнт працездатності працівників.

Вихідні дані:

Цех	Чисельність працюючих	Фонд робочого часу одного працівника (кількість робочих днів)	Кількість днів, втрачених внаслідок травматизму і захворювань
Механічний цех № 1	312	24	151
Механічний цех № 2	270	24	168
Механічний цех № 3	225	24	181

Механічний цех №1

1. 312*24 = 7488

2. 7488 – 151 = 7337

3. 7337/7488 = 0,98 312 * 0,98 = 305,8

Механічний цех №2

1. 270*24 = 6480

2. 6480 – 168 = 6312

3. 6312/6480 = 0,97 270 * 0,97 = 261,9

Механічний цех №3

1. 225*24 = 5400

2. 5400 – 181 = 5219

3. 5219/5400 = 0,97 225 * 0,97 = 218,25

Завдання 9. Підрахувати втрати підприємства від усіх випадків травматизму.

	1999 р.	2000 р.
Кількість нещасних випадків	4	3
Тривалість непрацездатності, днів по першому випадку по другому випадку по третьому випадку по четвертому випадку	12 6 11 31	23 13 4
Середня заробітна плата працівника, грн. першого травмованого другого і третього травмованого четвертого травмованого	200 240 300	230 250

1999р.

1. 12*200 = 2400 грн.

2. 6*240 = 1440 грн.

3. 11*240 = 2640 грн.

4. 31*300 = 9300 грн.

5. 2400+1440+2640+9300=15780 грн.

2000р.

1. 23*230 = 5290 грн.

2. 13*250 = 3250 грн.

3. 4*250 = 1000 грн.

4. 5290+3250+1000 = 9540 грн.

Суму допомоги, що виплачується за рахунок коштів Фонду, виплачено підприємством самостійно, а згодом на неї було проведено залік із сумою внесків, що підлягають перерахуванню до Фонду.

У тому числі:

1999р.

За рахунок коштів підприємства:

1. (5*200)+(5*240)+(5*240)+(5*300)=4900 грн.

За рахунок коштів Фонду:

1. (7*200)+(1*240)+(6*240)+(26*300)=10880 грн.

2000р.

За рахунок коштів підприємства:

1. (5*230)+(5*250)+(4*250)=3400 грн.

За рахунок коштів Фонду:

1. (18*230)+(8*250)=6140 грн.

Завдання 10. Розглянути ситуацію: «Розслідування нещасного випадку на виробництві».

Питання:

1. З чого починається розслідування?

2. Дії очевидців нещасного випадку.

3. Дії керівника структурного підрозділу де стався нещасний випадок.

4. Дії комісії з розслідування.

Метою розслідування нещасних випадків на виробництві є:

― з’ясування умов, обставин та причин, які призвели до виникнення небезпечної чи аварійної ситуації на виробництві;

― визначення причин, що призвели до нещасного випадку;

― встановлення кола винуватих осіб і склад вини кожного;

― розробка заходів щодо попередження аналогічних випадків.

Про кожний нещасний випадок свідок, працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу уповноважену особу підприємства і вжити заходів до надання необхідної допомоги. Керівник робіт або уповноважена особа підприємства, у свою чергу, зобов’язані:

― терміново організувати надання медичної допомоги потерпілому, доставку його у разі необхідності до лікувально-профілактичного закладу; повідомити про те, що сталося роботодавця, а також відповідну профспілкову організацію;

― зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку на робочому місці та устаткування в такому стані, у якому вони були на момент події (якщо це не загрожує життю і здоров’ю інших працівників і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів до недопущення подібних випадків.

Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок, крім випадків зі смертельним наслідком та групових :

― повідомляє про нещасний випадок відповідний робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування за формою, що встановлюється цим Фондом, якщо потерпілий є працівником іншого підприємства, — це підприємство, у разі нещасного випадку, що стався внаслідок пожежі, — відповідні органи державної пожежної охорони, а при виявленні гострого професійного захворювання (отруєння) — відповідні установи (закла-ди) державної санітарно-епідеміологічної служби;

― організує його розслідування й утворює комісію з розслідування.

До складу комісії з розслідування включається: керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці (голова цієї комісії); керівник структурного підрозділу чи головний спеціаліст; представник профспілкової організації, членом якої є потерпілий, або уповноважений трудового колективу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки; інші особи.

У разі настання нещасного випадку з можливою інвалідністю до складу комісії з розслідування включається також представник відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування. При виявленні гострого професійного захворювання (отруєння) до складу комісії з розслідування включається також спеціаліст відповідної установи (закладу) державної санітарно-епідеміологічної служби та відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страху вання.

На підприємствах, де відсутні структурні підрозділи або головні спеціалісти, до складу комісії з розслідування включається представник роботодавця.

Комісія з розслідування нещасного випадку зобов’язана протягом трьох діб:

― обстежити місце нещасного випадку, опитати свідків і осіб, причетних до нього, та одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо;

― визначити відповідність умов і безпеки праці вимогам нормативно-правових актів про охорону праці;

― з’ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку;

― визначити осіб, які допустили порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам;

― скласти акти розслідування нещасного випадку за формами Н-5 і Н-1 або акт за формою НТ про потерпілого;

― у разі виникнення гострих професійних захворювань (отруєнь), крім акта за формою Н-1 складається Карта обліку професійного захворювання (отруєння) за формою П-5.

До першого примірника акта за формою П-5 додаються акт за формою Н-1 або НТ; пояснення свідків, потерпілого; витяги з експлуатаційної документації; схеми, фотографії й інші документи, що характеризують стан робочого місця (устаткування, машин, апаратури тощо); у разі необхідності медичний висновок про наявність в організмі потерпілого алкоголю чи отруйних наркотичних речовин.

Нещасні випадки, про які складаються акти за формою Н-1 або НТ, беруться на облік і реєструються роботодавцем у спеціальному журналі. Роботодавець повинен розглянути і затвердити акти за формою Н-1 або НТ протягом доби після за закінчення розслідування, а щодо випадків, які сталися за межами підприємства, — протягом доби після одержання необхідних матеріалів. Затверджені акти протягом трьох діб надсилаються:

― потерпілому або його довіреній особі;

― керівникові цеху чи іншого структурного підрозділу, ділянки, місця, де стався нещасний випадок, для вжиття заходів щодо запобігання подібним випадкам;

― відповідному робочому органу виконавчої дирекції Фонду разом з копією акта розслідування нещасного випадку;

― відповідному територіальному органу Держнаглядохоронпраці;

― профспілковій організації, членом якої є потерпілий;

― керівникові (спеціалісту) служби охорони праці підприємства або посадовій особі, на яку роботодавцем покладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці.

Комісія направляє акт за формою Н-1 органу, до сфери управління якого належить підприємство, а в разі відсутності такого органу — відповідній держадміністрації чи виконавчому органу місцевого самоврядування. При виявленні гострого професійного захворювання копія акта за формою Н-1 та картка обліку гострого професійного захворювання за формою П-5 надсила-ється до відповідної установи державної санітарно-епідеміологічної служби.

Акти за формою Н-1 або НТ разом з матеріалами розслідування повинні зберігатися протягом 45 років на підприємстві, працівником якого є (був) потерпілий.

Спеціальному розслідуванню підлягають:

― нещасні випадки зі смертельним наслідком;

― групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше працівниками незалежно від тяжкості ушкодження їх здоров’я;

― випадки смерті на підприємстві;

― випадки зникнення працівника під час виконання ним трудових обов’язків.

Повідомлення про груповий нещасний випадок зі смертельним наслідком роботодавець зобов’язаний негайно передати:

― відповідному територіальному органу Держнаглядохоронпраці;

― органу прокуратури за місцем виникнення нещасного випадку;

― відповідному робочому органу виконавчої дирекції Фонду;

― органу, до сфери управління якого належить дане підприємство;

― відповідному органу місцевої держадміністрації або виконавчому органу місцевого самоврядування;

― відповідній установі (закладу) санітарно-епідеміологічної служби у разі виявлення гострих професійних захворювань;

― профспілковій організації, членом якої є потерпілий;

― відповідному органу з питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.

Розслідування проводиться комісією зі спеціального розслідування, яка призначається керівником територіального органу Держнаглядохоронпраці за погодженням з органами, представники яких входять до складу цієї комісії. Підлягають розслідуванню всі випадки хронічних професійних захворювань.

Професійний характер захворювання визначається експертною комісією у складі спеціалістів лікувально-профілактичного закладу, якому надано таке право МОЗ.

Наслідком нещасного випадку може бути:

― переведення потерпілого на легшу роботу;

― одужання потерпілого;

― встановлення потерпілому інвалідності;

― смерть потерпілого.

Завдання 11. Назвіть джерела інформації про стан травматизму та професійної захворюваності:

а) звіт про травматизм на виробництві та його матеріальні наслідки, форма № 7-ТНВ;

б) журнал реєстрації нещасних випадків;

в) звіт про причини тимчасової непрацездатності, форма № 16-ВН;

г) акт про нещасні випадки, форма Н-1;

ґ) акт про розслідування хронічного професійного захворю-вання;

д) звіт з праці, форма № 1-ПВ.

Завдання 12. Назвіть джерела інформації про витрати на відшкодування потерпілим внаслідок нещасних випадків:

а) звіт про травматизм на виробництві та його матеріальні наслідки, форма № 7-ТНВ (розділ 2);

б) звіт про нарахування страхових внесків, форма № 4-ПФ;

в) розрахункова відомість про кошти фонду соціального страхування, форма № 4-ФСС;

г) повідомлення про наслідки нещасливого випадку.

Завдання 13. Використовуючи закон «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», дайте відповіді на такі запитання:

1. Завдання страхування.

2. Хто підлягає страхуванню?

3. Страхові виплати, з яких складаються грошові суми?

4. Кому сплачуються страхові суми в разі смерті потерпілого?

5. Строки проведення страхових виплат.

6. Фінансування страхування від нещасного випадку, страхові тарифи, розміри та порядок здійснення страхових внесків до Фонду соціального страхування.

Прийняття Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності» повинно посилити практичну роботу щодо профілактики нещасних випадків на виробництві.

Закон визначає такі завдання страхування від нещасного випадку (ст. 1):

― вжиття профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров’ю застрахованих, викликаним умовами праці;

― відновлення здоров’я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань;

― відшкодування матеріальної й моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.

Найголовнішим завданням вважається не відшкодування шкоди від нещасного випадку, як випливає з назви Закону, а завдання щодо вжиття профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та профзахворюванням на виробницт-ві.

Закон узаконює низку конкретних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, зумовленим обставинами виробничого середовища.

Основними принципами страхування від нещасного випадку (ст. 5) є:

― паритетність держави, представників застрахованих осіб і роботодавців в управлінні страхуванням від нещасного випадку;

― своєчасне й повне відшкодування шкоди страховиком;

― обов’язковість страхування від нещасного випадку осіб, працюючих на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, і громадян — суб’єктів підприємницької діяльності;

― надання державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;

― обов’язковість оплати страхувальником страхових внесків;

― диференціація страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві;

― формування й витрачання страхових коштів на солідарній основі;

― економічна заінтересованість суб’єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці;

― цільове використання коштів страхування від нещасного випадку.

Дія вказаного закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах,в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання, у фізичних осіб, а також на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, і громадян — суб’єктів підприємницької діяльності.

Для страхування працівника від нещасного випадку не потрібні його згода або заява. Страхування здійснюється в безособовій формі. Сам факт вступу на роботу або до навчального закладу людини свідчить про те, що вона застрахована незалежно від фактичного виконання роботодавцем своїх зобов’язань щодо сплати страхових внесків. Застрахованій особі видається свідоцтво встановленого зразка.

Страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування (ст. 15). Управління ним здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців (ст. 16).

Головними завданнями Фонду є:

― компенсація працівникові (або членам його родини) шкоди, заподіяної каліцтвом або ушкодженням здоров’я. Фонд виплачує йому або членам його сім’ї одноразову допомогу, втрачений заробіток у разі тимчасової непрацездатності, пенсію при частковій втраті працездатності, пенсію у разі смерті потерпілого; організовує похорон померлого, оплачуючи пов’язані з цим витрати;

― вжиття необхідних заходів щодо відновлення працездатності потерпілого. Фонд організовує лікування потерпілих, їх перекваліфікацію, працевлаштування осіб з відновленою працездатністю;

― створення умов для перекваліфікації інвалідів;

― вжиття заходів щодо запобігання нещасним випадкам на виробництві, профзахворюванням.

Основна мета Фонду соціального страхування — сприяння керівництву підприємств у проведенні роботи щодо профілактики травматизму. Якщо ж керівництво нехтуватиме його порадами, рекомендаціями, вимогами, то Фонд (страхові експерти), наділений контрольними функціями (тобто маючи право перевіряти стан охорони праці на свій розсуд), має можливість застосувати до підприємства санкції у вигляді зміни страхового тарифу, притягнення до відповідальності посадових осіб, заборони експлуатувати устаткування тощо.

Першочергове, пріоритетне завдання Фонду соціального страхування — адресне і вчасне розрахування з потерпілими.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому страхові виплати (ст. 28). Грошові суми цих виплат складаються із:

― страхової виплати втраченого заробітку (або його відповідної частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності;

― страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім’ї та особам, які перебували на утриманні потерпілого);

― страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому;

― страхової виплати пенсії у зв’язку з утратою годувальника;

― страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом унаслідок травмування на виробництві та професійного захворювання її матері під час вагітності;

― страхових виплат на медичну й соціальну допомогу.

За наявністю факту заподіяння моральної шкоди потерпілому проводиться страхова виплата за моральну шкоду.

Класифікація підприємств за класами страхових внесків здійснюється з урахуванням характеру травмонебезпечності підприємства, можливості нещасного випадку, умов праці та стану техніки безпеки.

До класу тарифу страхових внесків на соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань підприємства відносяться на підставі висновку органу державного нагляду за охороною праці за участю інших заінтересованих сторін.

Відповідно до класів професійного ризику виробництва встановлені такі страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності :

Клас професійного ризику виробництва	Страховий тариф (у % до фактичних витрат на оплату праці найманих працівників)	Клас професійного ризику виробництва	Страховий тариф (у % до фактичних витрат на оплату праці найманих працівників)
1	0,84	11	1,44
2	0,86	12	1,64
3	0,88	13	2,03
4	0,89	14	2,24
5	0,94	15	2,55
6	1,0	16	2,77
7	1,02	17	3,52
8	1,11	18	4,0
9	1,26	19	4,5
10	1,3	20	13,8

Для окремих галузей економіки без зміни класів професійного ризику їх виробництва встановлені такі страхові тарифи :

Клас професій- ного ризику виробництва	Галузь економіки	Страховий тариф (у % до фактичних витрат на оплату праці найманих працівників)
4	Охорона здоров’я, фізична культура та соціальне страхування	0,2
8	Обслуговування сільського господарства, управління сільським господарством	0,5
9	Сільське господарство	0,2
17	Відкритий видобуток руд чорних металів, видобуток та збагачення нерудної сировини для чорної металургії	2,1

Підсобно-допоміжні виробництва (підрозділи) підприємств, які займаються незалежно від спеціалізації іншими видами виробничої діяльності та знаходяться на самостійному балансі і є у зв’язку з цим самостійними обліковими одиницями, при визначенні розмірів страхових внесків відносяться до галузей економіки, яким відповідає їх діяльність.

Для бюджетних установ та організацій, які фінансуються або дотуються з бюджету, страхові тарифи встановлюються в розмірі 0,2 відсотка від сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної й додаткової заробітної плати, на інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі. Вони визначаються Законом України «Про оплату праці» та підлягають об-кладенню прибутковим податком з громадян.

Фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок:

― внесків роботодавців;

― капіталізованих платежів, що надішли у випадках ліквідації страхувальників;

― прибутків, одержаних від стягнення відповідно до законодавства штрафів і пені з підприємств;

― добровільних внесків та інших надходжень.

Завдання 14. Розглянути ситуацію.

Працівник підприємства А був направлений тимчасово на роботу на підприємство Б, де з ним стався нещасний випадок. Хто повинен розслідувати та враховувати цей нещасний випадок?

а) підприємство А;

б) підприємство Б;

в) спільно підприємства А і Б;

г) розслідує підприємство А, враховує підприємство Б;

ґ) розслідує підприємство Б, враховує підприємство А.

Завдання 15. Спираючись на положення «Про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях» визначте:

Хто відповідає на підприємстві за правильне та своєчасне розслідування нещасних випадків?

а) директор підприємства;

б) інженер з техніки безпеки;

в) голова профкому;

г) голова комісії з охорони праці підприємства;

ґ) уповноважений трудового колективу з питань охорони праці;

д) відділ охорони праці.

Завдання 16. Хто складає і підписує акт за формою Н-1 про розслідування та облік нещасних випадків?

а) комісія з розслідування нещасного випадку;

б) керівник (спеціаліст) служби охорони праці;

в) керівник структурного підрозділу;

г) директор підприємства;

ґ) представник профспілки чи уповноважений трудового колективу з охорони праці;

д) лікар.

Завдання 17. Назвіть документи, які є доказом вини власника підприємства за шкоду, заподіяну здоров’ю працівника внаслідок нещасного випадку чи професійного захворювання:

а) акт про нещасний випадок;

б) акт про професійне захворювання;

в) висновок службових осіб (органів), які здійснюють контроль та нагляд за охороною праці;

г) медичний висновок;

ґ) вирок або рішення суду;

д) рішення органів соціального страхування;

е) покази свідків.

Завдання 18. Актом за формою Н-1 оформляються лише виробничі нещасні випадки, які спричинили втрату працездатності не менше:

а) 1 години;

б) 2 годин;

в) 4 годин;

г) 6 годин;

ґ) 1 дня;

д) 3 днів.