Поняття і терміни

Командно-адміністративна система – політико-економічна модель управління суспільством, економікою, заснована на централізованій ієрархічній системі управління з директивними наказами.

Стагнація – застій в економіці.

Воєнно-промисловий комплекс – об'єднання військових підприємств, керівництва збройних сил, урядової бюрократії, мілітаризованих наукових установ, які розробляють і виготовляють військову продукцію.

Номенклатура (від лат. Nomenclatura - перелік, список) – перелік посад, кадри яких затверджують вищестоящі органи. Також перелік назв, термінів.

Русифікація – насильницьке запровадження російської мови, культури тощо.

"Самвидав" – підпільна література, що створена дисидентами і таємно поширювалася в СРСР в обхід державної цензури. За створення, поширення і зберігання такої літератури передбачалися жорстокі покарання.

Урбанізація (від лат. urbanus – міський) – процес зростання кількості і населення міст і посилення їхньої ролі в економічному й культурному житті суспільства.

"Розвинутий соціалізм" – концепція, висунута у 1967 р. і закріплена у преамбулі Конституції СРСР 1977 р., яка стверджувала, що неможливо здійснити негайний "стрибок" у комунізм. Має пройти час, упродовж якого соціалізм повинен розвиватися на власному грунті. Саме такий соціалізм називається "зрілим", "розвинутим". Основні складові "розвинутого соціалізму" – це "загальнонародна держава" і "нова історична спільнота людей – радянський народ"; Стверджувалося, що при розвинутому соціалізмі суспільство розвивається без конфліктів під "науковим" керівництвом КПРС. Генеральний секретар ЦК КПРС Ю.Андропов концепцію "розвинутого соціалізму" дещо узгодив з існуючими реаліями, визнавши існування у радянському суспільстві протиріч і національних проблем.

Застій – публіцистична назва періоду в історії СРСР 1964-1985 pp. Поняття "застій" відбиває загальні тенденції соціально-економічного і політичного розвитку радянської системи. "Застій" не передбачає припинення розвитку. У цей час здійснювалися реформи, реалізовувалися плани пятирічок, активно велося будівництво промислових об'єктів, житлових будинків тощо. Для цього періоду характерне досягнення відносної соціальної та матеріальної стабільності.

Дефіцит – перевищення видатків над доходами, збиток; мала кількість чого-небудь порівняно з потребами.

Правозахисник – той, що захищає чиї-небудь громадянські права

1 дефіцит А брак, недостача якісних товарів

2 номенклатура Б одна з форм діяльності дисидентів

3 правозахисник В особа, що перебувала в легальній опозиції до влади

4 самвидав Г панівний клас радянського суспільства

Д період поглиблення кризи радянського суспільства

1.«застій» А назва Конституції УРСР 1978 р.

2.«розвинутий соціалізм» Б напрям денаціоналізації українського народу

3.русифікація В неофіційна назва періоду 1964-1985 рр.

4.«тамвидав» Г період, що мав передувати повному комунізмові

Д форма діяльності дисидентів, видання їх творів за кордоном

Персоналії

Валерій Марченко (1947–1984) – український дисидент-правозахисник, літературознавець і перекладач.

Петро Григорович Григоренко (1907–1987) – радянський генерал-майор, українець, правозахисник. Виступав на захист кримських татар та інших депортованих народів. У 1964 році за легальну правозахисну діяльність розжалуваний у рядові і позбавлений усіх державних відзнак. Перебував у радянських тюрмах, таборах і «психушках». З 1977 року проживав у США. Помер у Нью-Йорку, спочиває на українському цвинтарі у Саут-Баунд-Бруці в штаті Нью-Джерсі.

Ім’я якого історичного діяча пропущено в уривку з джерела? «13 лютого 1978 року указом Президії Верховної Ради СРСР ___ був позбавлений громадянства. Він скликав прес-конференцію і сказав, що це найсумніший день у його житті: “Мене позбавили права померти на Батьківщині». Отоді він пішов у наступ! Влада гадала,що, випустивши совєтського дисидента, позбулася клопоту: незручно було втретє ув’язнювати всесвітньо відому людину. А він виявився ще й свідомим українцем. Та ж таки “Свобода»: “От ви були російським генералом…». – “Я ніколи не був російським генералом. Я був совєтським генералом, а родом я українець. І приїхав сюди представляти Українську Гельсінську групу».

А Петро Григоренко Б Левко Лук’яненко В Микола Руденко Г Валентин Мороз

М икола Данилович Руденко (1920–2004) – український письменник, філософ, громадський діяч, засновник Української Гельсінської Групи. Герой України. Учасник Другої світової війни, наприкінці 60-х вийшли 3 збірки його поезій, поема про Голодомор 1933 р., запроторений у психіатричну лікарню, ув’язнений в 1977 р.

Василь Стус – один з активних учасників акції протесту у вересні 1965р. в кінотеатрі «Україна» в Києві, за що був виключений з аспірантури Інституту літератури ім. Т.Шевченка АН УРСР. У 1970р. за кордоном вийшла його збірка поезій «Зимові дерева», через два роки був засуджений за «антирадянську агітацію». У 1980р. отримав новий термін, помер в ув’язненні.

В ’ячеслав Чорновіл у 1967р. підготував збірку «Лихо з розуму», яку відзначено премією міжнародної журналістики. За це був заарештований і засуджений до 3 років суворого режиму. У 1970р. розпочинає видання самвидавського журналу «Український вісник». У 1980р. знову засуджений за «антирадянську агітацію». За часів незалежної України – лідер Народного Руху, згодом голова партії Народний Рух України. Загинув в автокатастрофі у березні 1999р. Написав – «Правосуддя чи рецидиви терору?», «Лихо з розуму».

Олег Костянтинович Антонов (1906–1984) – радянський літакобудівельник російського походження, один із провідних авіаконструкторів СРСР. Доктор технічних наук, академік АН УРСР і АН СРСР, Герой Соціалістичної Праці. У післявоєнні роки під керівництвом Антонова розроблено транспортні літаки Ан-8, Ан-12, Ан-22, Ан-26, Ан-32, Ан-72, Ан-124, багатоцільові літаки Ан-2, Ан-14, Ан-28, що здатні базуватися на непідготованих смугах довжиною до 550 метрів, пасажирські літаки Ан-10, Ан-24, цільнометалеві планери А-10, А-11, А-13, А-15, мотопланер Ан-13, ракетний планер А-17, безпілотний літальний апарат і дельтаплани серії «Славутич». Під керівництвом Антонова розроблено систему автоматизованого проектування транспортних літаків, запроваджено клеєзварні з'єднання і композиційні матеріали, розвинено методи авіабудівельної економіки.

Володимир Михайлович Івасюк (1949–1979) – український композитор-виконавець, поет. Герой України (2009). Один з основоположників української естрадної музики (поп-музики). Автор 107 пісень, 53 інструментальних творів, музики до кількох спектаклів («Червона рута» і «Я піду в далекі гори»). Професійний медик, скрипаль, чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі, майстерно виконував свої пісні. Неординарний живописець. 18 травня 1979 його було знайдено повішеним у Брюховицькому лісі під Львовом. Офіційна версія – самогубство – підлягала сумніву громадськості як 1979, так і тепер. Відповідно до неофіційної версії, смерть Івасюка була вбивством, виконаним нібито КДБ за наказом вищого керівництва СРСР. Похорон Володимира Івасюка 22 травня 1979 у Львові перетворився на масову акцію протесту проти радянської влади.

Леоні́д Федорович Биков (1928–1979) – український радянський актор, режисер і сценарист, заслужений артист УРСР (1958), заслужений артист РРФСР (1965), народний артист УРСР (1974). Закінчив акторський факультет Харківського державного театрального інституту (курс Д. Антоновича). У кінематографі дебютував у фільмах «Переможці» (1952), який не вийшов на екрани, та «Доля Марини» (1953). Лауреат Всесоюзного кінофестивалю в номінаціях «Перші премії за художні фільми» та «Найкраща чоловіча роль» за 1974 рік, Лауреат державної премії УРСР (1977) тощо. 2001 року в Києві відкрито пам'ятник Військовим льотчикам, зразком для скульптури якого став кінообраз Леоніда Бикова.

10