Зміни в демографічному і соціальному складі населення України

Протягом 1960-1980-х pp. виявилася загальна тенденція до збільшення абсолютної кількості населення України. Між державними переписами населення 1959 і 1989 pp. його кількість збільшилася з 41,8 до 51,7 млн.

Водночас виявилися інші чинники, що негативно впливали на демографічні процеси в українському суспільстві. Якщо раніше це були голодомори, то останнім часом даються взнаки такі чинники, як загальний стан здоров'я населення, а також надзвичайно згубні рецидиви наслідків чорнобильської катастрофи.

У проміжку часу між 1959 і 1989 pp. визначальними тенденціями змін у соціальному складі населення України були зростання урбанізації населення, збільшення кількості жителів міст, індустріальних центрів з одночасним зменшенням абсолютної кількості сільського населення.

Закарпаття, Буковина, Крим. Одночасно в Чернігівській, Вінницькій, Полтавській, Кіровоградській областях сільське населення скоротилося майже вдвічі, а в Сумській – ще більше.

Від 1979 р. в Україні спостерігається неприємне соціально-демографічне явище – депопуляція, тобто переважання смертності над народжуваністю в розрахунку на 1000 осіб. Цей процес зафіксовано в сільській місцевості спочатку на Чернігівщині, Сумщині, а потім на Полтавщині, Вінниччині і з початку 1990-х pp. у державі загалом. Питома вага робітників становила на початку 60-х років половину, а в середині 80-х – до 60 % зайнятої в народному господарстві робочої сили.

Середньомісячна заробітна плата робітників і службовців зросла з 78 руб. у 1960 р. до 155 у 1980 р. Підвищення мінімальної зарплати за штучного обмеження високих заробітків призводило до зближення рівнів оплати праці робітників та інженерно-технічних працівників. У середині 80-х років у деяких галузях інженери заробляли менше робітників. Престиж інженерної праці різко впав. Оплата праці в колгоспах за 1965–1985 рр. зросла майже втричі (до 134 руб.), а в радгоспах – більше, ніж удвічі (до 163 руб.). Розрив в оплаті праці між селом і містом практично зник. Час від часу держава змушена була ви пускати в обіг не забезпечені товарною масою гроші (емісія). За 1971–1985 рр. грошова маса збільшилася утричі, а виробництво товарів народного споживання – удвічі. У економіці з фіксованими цінами інфляція виявлялась у вигляді дефіциту. Довгі черги за дефіцит ними товарами стали характерною рисою побуту 70–80-х років. Держава змушена була різко посилити імпорт продовольства, витрачаючи на його закупки валюту, виручену від продажу енергоносіїв. За 1965–1985 рр. в Україні було споруджено 7305 тис. нових квартир. 33 млн. людей поліпшили свої житлові умови. Однак житлова проблема й далі існувала. Темпи урбанізації виявилися надто високими, щоб ліквідувати її повністю. За кількістю медичного персоналу і лікарняних ліжок у розрахунку на душу населення республіки Радянського Союзу займали перші місця у світі. Однак медицину фінансували за «залишковим» принципом. Працівники компартійно-радянського апарату лікувалися у спеціальних лікарнях.

Показник рівня життя населення України в 70-х — на початку 80-х рр.:

А значне погіршення порівняно з попередніми десятиліттями, пов’язане з невдачею господарської реформи, частими посухами.

Б значне поліпшення порівняно з попередніми десятиліттями, оскільки держава закупляла чимало потрібних народові товарів за гроші, отримані від продажу нафтопродуктів.

В поліпшення порівняно з попередніми десятиліттями, але значне відставання від рівня життя розвинених країн, значні відмінності між рівнями життя партійної номенклатури та інших категорій населення, між містом і селом, постійний дефіцит якісних товарів.

Г поліпшення якості життя, про що свідчить вирішення продовольчої та житлової проблем, зростання якості медичного обслуговування, скорочення різниці між містом і селом.