Україна в період загострення кризи радянської системи (1965-1985 рр.)

1965 р. - реформи в сільському господарстві та промисловості («косигінська реформа»); перша хвиля арештів дисидентів;

вересень 1965 – акція протесту дисидентів в столичному кінотеатрі "Україна" 1965, 1972, 1982 – хвилі арештів дисидентів

друга половина 60-х pp. – економічні реформи ("реформи О.Коєигіна")

1972 р. - зміна політичного керівництва УРСР; масові арешти дисидентів;

1976 р. утворення Української Гельсінської групи (УГГ).

1978 р. – прийняття нової Конституції УРСР

1982 р. – прийняття Продовольчої програми, початок створення агропромислових комплексів (АПК)

Кризові явища в соціально-економічному, політичному та культурному житті України (друга половина 1960-х- середина 1980-х pp.)

Застій – період післяхрущовського двадцятиріччя (1965–1985 рр.), правління Л. І. Брежнєва (до 1982 р.), Ю. Андропова (1982–1984 рр.), К.Черненка (1984–1985 рр.), який характеризується системною кризою суспільства, всеохоплюючою кризою радянського ладу, що поширилася на всі сфери життя – політику, економіку, соціальні відносини, ідеологію, культуру, заперечувалися будь-які спроби оновлення суспільства, консервувався існуючий режим, це період утрачених можливостей, ідеологічного догматизму.

ПРИЧИНИ ТА НАСЛІДКИ «ЗАСТІЙНИХ»ЯВИЩ

• Колективна диктатура керівних діячів партії (до рівня членів ЦК КПРС, які звинуватили М. Хрущова у волюнтаризмі й відправили його на пенсію) не врятувала партію, державу та суспільство від волюнтаризму невеликої купки людей на вершині влади.

• Дотримання певних домовленостей і показового демократизму на вершині влади спричинило небачений раніше різновид диктатури – геронтократію.

• Спроби досягти воєнно-стратегічного паритету з країнами НАТО завели Кремль у глухий кут й

• зумовили зростання залежності радянської наддержави від цих країн(«гонка озброєння»).

• Зростання в Україні за відсутності масового терору прагнення до унезалежнення від волюнтаризму кремлівських керівників, що охопило, насамперед, частину партноменклатури та творчої інтелігенції. Це спричинило на початку 70-х рр. нову кампанію боротьби з «українським буржуазним націоналізмом».

• Прагнення утримати країни РЕВ в економічній залежності від Кремля вимагало постійного збільшення поставок їм на пільгових умовах устаткування, металу, енергоносіїв і сировини. Це деформувало українську економіку, змушену поставляти в ці країни свою продукцію без будь-якої матеріальної компенсації в межах окремо взятої союзної республіки. Такий напрямок економічних взаємовідносин у межах РЕВ зумовив двократне зниження питомої ваги України в загальносоюзних капіталовкладеннях. Їх відтоді спрямовували здебільшого на Сибір і на Далекий Схід. Водночас Україна виявилася регіоном, де розпочалося прискорене будівництво АЕС з метою передачі електроенергії в сусідні країни РЕВ.

• Провал економічної реформи другої половини 60-х рр. надав кризі радянського комунізму всеохопного характеру. Під поверхнею «застійного часу» вирували процеси виняткової напруги, які повинні були закінчитися економічним колапсом і політичною катастрофою.

• На зміну двом хвилям українізації (20 – 30-х рр. і на переламі 60–70-х рр.) в Україну прийшла в 1972 р. хвиля русифікації. Вона мала довготермінові наслідки.

• Колгоспний лад мав певну перспективу, коли міську третину України годували дві третини сільського населення. Коли ці пропорції стали протилежними, продовольча проблема різко загострилася, оскільки колгоспний лад не мав можливостей розвиватися за рахунок зростання продуктивності праці.

У липні 1963 р. першим секретарем ЦК Компартії України став П. Шелест, з листопада 1964 р. став членом президії ЦК КПРС. Викладання оціогуманітарних дисциплін у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах знову почали переводити на українську мову. Розширилася кількість українських передач на республіканському радіо і телебаченні. Діловодство в установах по чали переводити на українську мову.

Л. Брежнєв не вступав у відкритий конфлікт з Шелестом, але готував йому заміну. Ще в 1948 р. він висунув у партійний апарат 30-річного фронтовика В. Щербицького. Незважаючи на відчайдушний опір Шелеста, Брежнєв наполіг на призначенні Щербицького у жовтні 1965 р. головою Ради міністрів УРСР. Розв’язка настала у квітні 1971 р. на XXIV з’їзді КПРС. Щербицький, як і Шелест, був обраний тоді членом політбюро ЦК. У березні 1972 р. П. Шелеста піддали критиці на політбюро ЦК КПРС за «недоліки у справі інтернаціонального виховання трудящих і примиренське ставлення до проявів націоналізму». Однак він був звільнений від обов’язків першого секретаря ЦК КПУ у зв’язку з призначенням на іншу відповідальну посаду – заступника голови Ради міністрів СРСР. Першим секретарем ЦК КПУ у травні 1972 р. став В. Щербицький. За дорученням М. Суслова в АН УРСР була підготовлена погромна рецензія на книгу IШелеста «Україно наша радянська», в якій автора звинувачували в націоналізмі. Журнал «Комуніст України» опублікував її без підписів як редакційну статтю. Кампанія боротьби з націоналізмом і національною обмеженістю здійснювалися під керівництвом нового секретаря ЦК КПУ з питань ідеології – В. Маланчука. Останній розпочав тривалу чистку республіканських установ від керівників, звинувачуваних у націоналізмі.

1972 р. - зміна політичного керівництва УРСР.

Причини усунення Петра Шелеста з посади першого секретаря ЦК КПУ:

А звинувачення у місництві та потуранні націоналізмові, викликане його критикою політики центру щодо обмеженні автономізму України в питаннях економіки.

Б звинувачення у протекціонізмі вихідцям з Харківщини, висування їх на високі партійні посади без належного обґрунтування.

В звинувачення у непотизмі (кумівстві), висуванні на високі партійні посади своїх родичів і друзів.

Г погіршення стану здоров’я, тривалі хвороби, неможливість повноцінно виконувати свої обов’язки.

Які явища та процеси характерні для УРСР у другій половині 60-х – першій половині 80-х років?

1 Надання права союзним республікам самостійно розв’язувати питання внутрішньої політики.

2 Посилення утисків та репресій щодо інакодумців.

3 Юридичне оформлення монополії КПРС на політичну владу.

4 Відмова від директивного планування економіки країни.

5 Офіційна заборона використання української мови в державних установах.

У яких твердженнях ідеться про Петра Шелеста?

1 Організатор і видавець нелегального журналу «Український вісник».

2 Став першим секретарем ЦК Компартії України за часів перебування Л. Брежнєва на посаді першого секретаря ЦК КПРС.

3 Сприяв українізації закладів освіти і засобів масової інформації в УРСР.

4 Розкритикований на політбюро ЦК КПРС за «недоліки в справі інтернаціонального виховання трудящих».

5 Засуджений за звинуваченням в «антирадянській агітації й пропаганді».

Із приходом до влади Л. Брежнєва в жовтні 1964 р. була здійснена спроба економічного реформування радянського суспільства.

В Україні громадяни, які не були членами колгоспів, могла мати на сім’ю не більше однієї корови, однієї голови молодняка великої рогатої худоби, однієї свиноматки з приплодом, не більше 20 вуликів з бджолами. У вересні 1965 р. були ліквідовані ради народного господарства й відновлена галузева система управління промисловістю через союзні і союзно-республіканські міністерства. В Україні було організовано 22 союзно-республіканських і 7 республіканських міністерств. Більшість українських підприємств була знову підпорядкована центральним відомствам.