Методичні рекомендації щодо застосування модифікованої методики портретних виборів л. Сонди (в адаптації л.М. Собчик).

Методика портретних виборів була розроблена в 30-і роки ХХ ст. віденським психологом Л.Сонді (автором вона була названа «тестом восьми потягів»). Вона заснована на емпіричних даних, отриманих під час численних досліджень, у більшості - осіб із серйозними психічними захворюваннями та межовими психічними станами. Як наслідок вона знайшла широке застосування в психодіагностичній практиці як проективний особистісний тест.

Психологічне дослідження, що здійснюється за допомогою методики, полягає в тому, що обстежуваному пропонується вибрати найбільш симпатичні та найменш приємні портрети різних чоловіків і жінок. Кожен портрет за своєю фізіогномічною і психологічною сутністю відображає в найбільш загостреному вигляді прояв одного з восьми базових людських потяги. Автор тесту вважав, що типологічно різні особистісні структури можуть бути представлені різними сполученнями цих 8-ми основних потягів. Кожний з них у залежності від формалізованих показників виявляє ту чи іншу патологію або проблему обстежуваного.

В обґрунтуванні свого методу Сонді висловлює припущення, що найбільш виражену силу та психодіагностичне значення мають портрети, що відповідають найбільш значимим потребам індивіда і відповідають його генетично зумовленим і динамічно актуальним схильностям. Свої припущення Сонді аргументує проведеними експериментальними дослідженнями та клінічними спостереженнями.

Портрети розподілені на 6 серій по 8 портретів у кожній серії. Сама ідея - використовувати загострені патологічним процесом особистісні властивості не тільки для диференційно-діагностичних цілей, але для вивчення особистості - лежить в основі багатьох психодіагностичних методик, що висвітлюють помірними кількісними показниками риси характеру і властивості особистості, які при високих показниках інтерпретуються як відхилення від норми. Таку паралель проводив ще на початку ХХ століття Е. Кречмер. Цей підхід досить довго критикувався, однак на практиці проблема преморбиду і стигматизованості завжди була в центрі уваги психіатрів, а в останні десятиліття стала дуже актуальною для психологів, педагогів, а також інших фахівців, що займаються психологічним супроводом діяльності персоналу організацій, індивідуалізацією навчального процесу, сімейним консультуванням, профорієнтацією і кадровою роботою.

Останнім часом з'явилася необхідність модифікації як самої процедури обстеження, так й тлумачення його результатів. Головна мета, що переслідувала авторка нової розробки тесту – Л.Н. Собчик, це вивчення концептуальної основи методики та її феноменологічної порівнянності з індивідуально-типологічним підходом, що лежить в основі теорії ведучих тенденцій. Крім того, модифікація методу дозволила використовувати категоріально-понятійний арсенал сучасного психолога та уточнити феноменологічну структуру теста в контексті приведеної типології індивідуально-особистісних властивостей.