Дієвідміна іii (koniugacja III)
Liczba pojedyncza Liczba mnoga
1. czytam mam kocham czytamy mamy kochamy
2. czytasz masz kochasz czytacie macie kochacie
3. czyta ma kocha czytają mają kochają
У цій дієвідміні приголосні в основах дієслів не підлягають чергуванням.
Увага! Дієслово dać у 3.ос. мн. має форму: dadzą.
Дієвідміна іv (koniugacja IV)
Тільки 4 дієслова: umiec, rozumiec, jesc, wiedziec
Liczba pojedyncza Liczba mnoga
1. umiem jem wiem umiemy jemy wiemy
2. umiesz jesz wiesz umiecie jecie wiecie
3. umie je wie umieją jedzą wiedza
У IV дієвідміні дієслова umiem, rozumiem мають у 3. ос. множини форми umieją, rozumieją, а дієслова wiem, jem — wiedzą, jedzą.
Слід зауважити, що форми дієслів 2.ос. однини та множини в польській мові вживаються з певними обмеженнями. Форми chodzisz, mówisz, а також займенник ty, можуть використовуватися лише в розмовах з дітьми, членами сім'ї, близькими і приятелями, до котрих ми звертаємося по імені. По відношенню до дорослих осіб, з котрими нас не поєднують сердечна дружба, вживається ввічлива форма pan idzie, pani mówi. Натомість у множині замість займенника wy вживаються форми panowie mó¬wią, panie słuchają, państwo czekają.
3.Минулий час дієслова (Czas przeszły)
Дієслова минулого часу утворюються від основ доконаного і недоконаного виду та мають рід, число і особу. В множині розрізняємо дві форми: чоловічо-особову і нечоловічо-особову. Дієслова минулого часу утворюємо від основ інфінітива, відкидаючи суфікс -ć і додаючи до основи дієслова суфікси -ł або -l і особові закінчення
4.Майбутній час дієслова (Czas przyszły)
Дієслова майбутнього часу мають дві форми: просту і складену. Дієслова доконаного виду утворюють просту форму і відмінюються на зразок форм теперішнього часу:
Дієслова недоконаного виду (означають незавершену дію) утворюють складену форму майбутнього часу. Утворюються вони шляхом додавання до особових форм дієслова być 3-ї особи (однини чи множини) відповідного дієслова минулого часу:
5.Умовний спосіб (Tryb przypuszczający)
Умовний спосіб - (лат. Сonditionalis) - один з основних видів мовлення, який зустрічається в більшості мов, висловлює: припущення; сумнів; нерішучість; вказує дистанціювання спікера від описуваних фактів; факти, передані в умовному способі, можуть бути нереальними, гіпотетичними, або, принаймні, сумнівними; для вираження побажання; для вираження доручень у ввічливій формі, наприклад. англ. Would you..., пол. Zrobiłbyś to? Форми умовного способу утворюються шляхом додавання до відповідної форми роду 3 особи однини (або множини) минулого часу частки -by і особових закінчень дієслів минулого часу:
