161. Актуальні проблеми пов’язані зі світовою глобальною трансформацією

Протягом XX ст. під впливом різноманітних чинників, перш за все перебігу демографічних процесів, удосконалення технологій виробництва, зростання екологічних негараздів (які сталися вслід за успіхами технологій), загострення геополітичних протистоянь, усвідомлення прав людини (у т. ч. її потреб щодо якості життя), сформувалося розуміння глобальних проблем людства. Актуалізації глобальної проблематики сприяли: швидке зростання кількості населення (демографічний вибух), яке до того ж характеризується нерівномірністю по регіонах світу та окремих країнах; постійне нарощування промислового й сільськогосподарського виробництва; збільшення обсягу видобутку корисних копалин; житлове, промислове будівництво та прокладання нових транспортних магістралей і комунікацій; забруднення навколишнього середовища та інше.

Причинами зазначених явищ є нерегульований приріст населення в багатьох країнах світу; низький рівень упровадження ресурсо- та енергозберігаючих виробництв; незначне використання екологічно чистих технологій; швидка урбанізація населення зі стрімким зростанням міських агломерацій та створенням гігантських мегалополісів, що супроводжується скороченням сільськогосподарських угідь, лісів, бурхливою автомобілізацією, мілітаризацією економіки окремих країн; неефективна регіональна економічна політика як на макро-, так і на мікрорегіональних рівнях

162. Державна економічна політика: методи

Методи і засоби економічної політики складають цілісну систему. Проте вони не є незмінними. І система методів та засобів економічної політики і набір її складових елементів залежать від рівня економічного розвитку країни та від характеру панівних політичних сил, які і проводять власне певну економічну політику.

Державне регулювання економікою необхідне ще і для того, щоб не допустити ситуації, за якої б власники великих капіталів мали в своїх руках владу більшу, ніж демократична держава

Методи державного регулювання економіки — це способи впли¬ву держави на сферу підприємництва, інфраструктуру ринку, некомерційний сектор економіки з метою створення умов їхнього ефек¬тивного функціонування відповідно до напрямків державної еко-номічної політики. Кожен метод ґрунтується на використанні сукуп¬ності інструментів (регуляторів, важелів).

Методи ДРЕ класифікуються за двома ознаками: за формами впливу та засобами впливу. За формами впливу методи ДРЕ по¬діляють на дві групи: методи прямого та непрямого впливу. За¬лежно від засобів впливу виділяють правові, адміністративні, економічні та пропагандистські методи.

Методи прямого впливу безпосередньо діють на функціонування суб'єктів ринку. Такий безпосередній вплив здійснюється за допо¬могою інструментів адміністративно-правового характеру, які рег¬ламентують діяльність суб'єктів господарювання, та економічних інструментів прямого впливу. Останні спрямовано на регулювання темпів зростання та структури економіки, обсягів виробничого та невиробничого споживання, масштабів діяльності суспільного сек¬тору економіки та ін.

Беручи загалом, можна сказати, що основними інструмен¬тами прямого державного регулювання є: нормативно-право¬ві акти, макроекономічні плани та цільові комплексні прог¬рами, державні замовлення, централізовано встановлені ці¬ни, нормативи, ліцензії, квоти, державні бюджетні витрати, ліміти і т. д.

Методи непрямого регулювання — це методи, які регламен¬тують поведінку суб'єктів ринку не прямо, а опосередковано, че¬рез створення певного економічного середовища, яке змушує їх діяти в потрібному державі напрямку. Опосередковане регулю¬вання — це вплив на економічні інтереси. Держава втілює в жит¬тя свої рішення на підставі мотивації. У даному контексті моти¬вація — це процес спонукання суб'єктів ринку до діяльності в напрямку державних пріоритетів.

До методів непрямого регулювання належать інструменти фі¬скальної, бюджетної, грошово-кредитної, інвестиційної, аморти¬заційної, інноваційної та інших напрямків економічної політики, а також методи морального переконування.