- •1.Об’єкти економічної політики держави
- •2. Суб’єкти економічної політики держави
- •4. Методи державного управління за в.Ф. Опришко
- •5.Система органів державного управління економікою
- •6.Метод державного управління економікою
- •7.Методи прямого та непрямого регулювання
- •8 Закон України “Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства єс” як загальний нормативний акт, що визначає зміни у державному управлінні економікою
- •9.Поняття державної регуляторної політики
- •11. Сутність понять: “державне управління”, “державне втручання в економіку”,
- •12. Сутність поняття “державне регулювання економіки”
- •16., 17 Основні завдання державних органів щодо процесу реалізації економічної політики.
- •18.Основні адміністративно-правові засоби впливу у сфері підприємництва
- •19. Система суб’єктів, що здійснюють державний контроль у сфері підприємництва
- •20. Правові засади здійснення державної політики у сфері захисту економічної конкуренції
- •21. Державний контроль у сфері захисту економічної конкуренції
- •22. Зміст державної політики у сфері промисловості
- •23. Система органів, що здійснюють державне управління у сфері промисловості
- •24. Особливості здійснення державного контролю у сфері промисловості
- •27. Державний контроль та нагляд у паливно-енергетичній сфері???
- •28. Історія виникнення питання транспортної політики
- •29. Морські, автомобільні, повітряні, залізничні, трубопровідні комунікації
- •30. Місце України в системі Європейських транспортних комунікацій.
- •31. Міжрегіональна співпраця в галузі транспортної політики
- •32. Встановлення зон вільної торгівлі як шлях вирішення транспортних проблем.
- •34. Система органів державного управління у сфері транспорту
- •35. Система органів державного управління у сфері зв’язку
- •37. Нормативно-правове забезпечення здійснення державного управління у сферах будівництва та житлово-комунального господарства.
- •39. Державний контроль у будівництві та житлово-комунальному господарстві
- •43. Економічна безпека та економічна політика: сутність та стратегія
- •46. Нормативно-правові засади процесу адаптації законодавства до стандартів єс з моменту набрання чинності угоди про партнерство і співробітництво
- •45. Підготовка економіки до створення зони вільної торгівлі з Євросоюзом
- •47.Інституціонально-правове забезпечення трансформаційної економіки України
- •48.52 Першочергові завдання з адаптації різних сфер законодавства України до законодавства єс, Поняття адаптації законодавства України до права єс
- •49. Участь неурядових організацій в процесі адаптації законодавства України до законодавства єс
- •50. Шляхи вирішення проблеми адаптації національного законодавства до законодавства єс
- •51. Урядові та парламентські структури Польщі та Угорщини, відповідальні за питання європейської інтеграції.
- •53. Необхідність адаптації законодавства до законодавства єс
- •54. Досвід країн Центральної та Східної Європи на шляху адаптації національного законодавства до законодавства єс
- •56, 57. Особливості здійснення державного управління у Польщі щодо питання наближення права Польщі до права єс
- •59. Методи адаптації польського права до європейського
- •60. Роль парламенту України в процесі адаптації законодавства України до права єс
- •61. Поняття «глобалізації»
- •64. Поствестфальська структура
- •65. Поняття субсидіарності державного управління
- •66. Поняття іноземного інвестування
- •67. Принципи іноземного інвестування
- •68. Система та повноваження органів державної влади України, діяльність яких спрямована на управління іноземним інвестуванням
- •69. Основні напрями державної політики у сфері іноземного інвестування.
- •70. Інноваційно-інвестиційна модель розвитку України.
- •74.Основні напрями інвестиційної моделі економічного зростання України.
- •76.Зарубіжний досвід щодо інвестиційної політики.
- •77.Правове забезпечення інноваційного процесу.
- •78.Європейська Глобальна навігаційна супутникова система Галілео: створення та запровадження
- •81. Органи державної влади, що здійснюють управління розвитком міжнародного співробітництва
- •82.Міжнародні установи та організації, що здійснюють управління розвитком міжнародного співробітництва
- •83. Поняття управління міжнародною економічною інтеграцією України
- •86,87. Єдиний економічний простір: поняття, сутнысть
- •89 Особливості управління зовнішньоекономічної діяльності на регіональному рівні
- •90. Правове забезпечення діяльності системи органів місцевого самоврядування
- •3) Перед юридичними і фізичними особами (стаття 77 Закону).
- •91. Міжнародна співпраця у міжнародних організаціях, розвиток її форм
- •17. Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угода тріпс)
- •94. Сутність Світової організації торгівлі
- •95 Світова організація торгівлі та Україна
- •10.04.2008 Р. Верховна Рада України прийняла Закон України “Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі”. Таке рішення підтримали 411 народних депутатів.
- •97. Роль парламенту України в процесі інтеграції країни до єс
- •102. Європейська Глобальна Навігаційна супутникова система Галілео.
- •103.Загальна характеристика державної політики у сфері будівництва.
- •104 Загальна характеристика державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
- •105 Особливості зовнішньоекономічної політики.
- •106. Організація державного управління у сфері будівництва.
- •107. Організація державного управління у сфері житлово-комунального господарства.
- •110. Законодавча та інституціональна база економічної політики в Україні.
- •111 Особливості зовнішньоекономічної політики за умов глобалізації.
- •112. Економічна політика та економічна безпека.
- •113. Поняття та форми управління міждержавною інтеграцією України.
- •115. Правові проблеми, що виникають в процесі співробітництва України з єеп та єс.
- •116. Історія створення сот.
- •117. Подальші перспективи зближення систем управління економікою в результаті створення зони вільної торгівлі.
- •118. Світова організація торгівлі: загальна характеристика.
- •121. Сучасні проблеми та перспективи вступу України до сот.
- •122. Інформаційні та комунікаційні технології як передумови соціального та економічного розвитку країни.
- •124. Інформаційна епоха як результат мережевої форми організації.
- •125. Соціальний регрес та тіньова економіка.
- •126. Поствестфальська система зв’язків як нова технологія управління.
- •127. Сутність та поняття державного управління економікою.
- •128. Методи державного управління економікою.
- •129. Форми державного управління економікою.
- •130. Функції державного управління економікою.
- •131. Сутність сучасної державної економічної політики.
- •132. Принципи сучасної державної економічної політики.
- •133. Методи економічної політики.
- •134. Основні завдання державних органів щодо процесу реалізації економічної політики.
- •135. Роль законодавчого органу в реалізації економічної політики.
- •136. Процес становлення інвестиційної моделі економіки.
- •137. Інноваційна політика: етапи становлення, основні положення.
- •138. Зарубіжний досвід постіндустріальних країн щодо інноваційної економіки.
- •139. Загальна характеристика державної політики у сфері підприємництва
- •140. Загальна характеристика державної політики у сфері економічної конкуренції.
- •141. Організація державного управління у сфері підприємництва.
- •142. Основні адміністративно-правові засоби державного впливу у сфері підприємництва.
- •143. Органи виконавчої влади, що беруть участь у реалізації конкурентної політики.
- •145. Державний контроль у сфері підприємництва.
- •146. Державний контроль у сфері захисту економічної конкуренції.
- •147. Загальна характеристика промислової політики держави.
- •148. Загальні засади організації державного управління промисловістю.
- •149. Державний контроль у сфері промисловості.
- •150. Загальна характеристика державної політики у паливно-енергетичній сфері.
- •151. Організація державного управління у паливно-енергетичній сфері.
- •154. Система будівельних заощаджень.
- •155 Будівельні заощадження та їх види
- •156 Поняття «маргіналізації».
- •157. Види технологічного укладу
- •158 Система технологічних парків
- •159. Створення системи технологічних парків
- •161. Актуальні проблеми пов’язані зі світовою глобальною трансформацією
- •162. Державна економічна політика: методи
- •163. Засоби державної економічної політики.
- •166. «Нова фірма»: умови створення
- •173. Види фінансового будівництва в Німеччині і Франції
- •177. Перспективи галузі металургії та металообробки після вступу України до сот
- •178. Загальна характеристика Угоди сот про сільське господарство.
- •181. Способи технологічного укладу
- •186. Міжнародні організації технопарків
- •187. Передумови переходу до «Нової економіки
- •190. Загальна характеристика Угоди про технічні бар’єри в торгівлі
- •194. Загальна характеристика угоди що пов’язана інвестиційними заходами
- •199. Інституціональне забезпечення трансформаційної економіки України
- •200. Загальна характеристика Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності
35. Система органів державного управління у сфері зв’язку
Відносини у галузі зв'язку регулюються Законом України від 16 травня 1995 р. «Про зв'язок»[1, іншими актами законодавства України та нормативними актами міністерств і відомств. Правовий статус, повноваження і обов'язки операторів зв'язку, а також використання радіочастотного ресурсу визначаються окремими законодавчими актами.
Дія Закону України «Про зв'язок» поширюється на відносини у галузі зв'язку, в яких беруть участь органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації зв'язку та споживачі послуг зв'язку і радіочастот. В сучасний період засоби зв'язку також перебувають у віданні Мінтрансу, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки, Міноборони та інших відомств України. Ці державні органи здійснюють управління зв'язком відомчого користування. Державну політику в галузі зв'язку визначає Верховна Рада України. Управління єдиною національною системою зв'язку здійснює Кабінет Міністрів України.
Центральним органом виконавчої влади в галузі зв'язку е Державний комітет зв'язку України (далі — Держкомзв'язку України). Що стосується управління зв'язком, то воно регулюється Положенням про Державний комітет зв'язку та інформатизації України, затвердженим Указом Президента України від 30 червня 1999р.
Управління зв'язком полягає у визначенні основних напрямів розвитку галузі, а саме: розробленні та здійсненні заходів щодо розвитку і вдосконалення єдиної національної системи зв'язку, підвищення її якості, доступності і сталого функціонування; регулюванні діяльності, спрямованої на задоволення потреб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, об'єднань, установ, організацій і фізичних осіб у послугах електричного і поштового зв'язку загального користування; сприянні розвитку підприємництва на конкурентних засадах у сфері надання послуг зв'язку; проведенні державної антимонопольної політики у галузі зв'язку.
Держкомзв'язку України в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання. Рішення Держкомзв'язку України, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими до виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, юридичними особами і громадянами.
Поштовий і електричний зв'язок в єдиному технологічному процесі здійснюють державні підприємства зв'язку. Поштовий зв'язок — це приймання, оброблення, перевезення та доставления письмових відправлень, матеріальних цінностей, виконання доручень фізичних та юридичних осіб щодо грошових переказів, банківських операцій.
В Україні у сфері поштового зв'язку діють такі основні госпрозрахункові підприємства: Українське державне підприємство поштового зв'язку (далі — Укрпошта), державне підприємство «Преса» та державне підприємство «Марка України».
Укрпошта діє на підставі її статуту і очолюється генеральним директором, який в межах своєї компетенції видає накази та затверджує положення про структурні підрозділи поштового зв'язку України. Укрпошта є юридичною особою.
В областях функціонують дирекції Укрпошти, які є її структурними підрозділами, філіалами, що діють на підставі її довіреності.
В обласних центрах діють поштампи, а також нерайоновані відділення зв'язку; в районах — вузли зв'язку; в містах і селах — відділення зв'язку. Очолюють їх відповідні начальники.
Основне призначення державного підприємства «Преса» — це розповсюдження друкованих засобів інформації по передплаті та в роздріб. Підприємство укладає договори з видавництвами, отримує тиражі видань, що друкуються в Києві, та експедує видання (пресу) до газетних вузлів України (районних вузлів зв'язку).
Державне підприємство «Марка України» збирає заявки у філіалах Укрпошти на знаки поштової оплати (марки, конверти, листівки), укладає договори з фабриками на маркіровану продукцію (марковані конверти, листівки) і марки тільки з фабрикою «Держзнак», отримує продукцію і експедує її до дирекцій (до дільниць умовних цінностей), а дільниці розсилають її по вузлах зв'язку. Ці державні підприємства є юридичними особами, їх очолюють директори.
Управління у сфері електричного зв'язку на рівні держави і областей є аналогічним управлінню Укрпошти.
Українське державне підприємство електричного зв'язку «Укртелеком» є найбільшим і найпотужнішим суб'єктом господарювання на телекомунікаційному ринку України, який володіє первинною і вторинними мережами зв'язку, надає усі види телекомунікаційних послуг: міжнародний, міжміський та місцевий телефонний зв'язок, проводове мовлення, радіозв'язок, радіомовлення і телебачення, документальний електрозв'язок, відеоконференцзв'язок, надає в аренду цифрові канали, а також доступ до світової мережі Інтернет. В областях діють дирекції «Укртелеком». Очолює дирекцію директор. У районах діють міжрайонні центри експлуатації. Як правило, в одному центрі експлуатації об'єднані декілька районів. Центр експлуатації очолює начальник. Низовою одиницею
36. Систематичний контроль щодо додержання законодавства на транспорті здійснюють Мінтранс України, відповідні органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень. Так, в галузі залізничного транспорту здійснюється контроль за ефективністю використання і збереження закріпленого за підприємствами державного майна. Контрольні функції покладені також на повноважні органи та посадових осіб залізничного транспорту (контролерів-ревізорів пасажирських поїздів, метрополітену та ін.). До компетенції місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування належить контроль за роботою залізничного приміського пасажирського транспорту і вокзалів.
Органи морського та річкового транспорту здійснюють контроль за навігаційно-гідрогеографічним забезпеченням судноплавства в територіальних водах та на внутрішніх водних шляхах України, а також за фрахтовою діяльністю підприємств.
Державний нагляд за торговим мореплавством в Україні покладається на Мінтранс України, який здійснює контроль за додержанням законодавства про мореплавство і міжнародних договорів України про мореплавство, а також нагляд за станом морських суден, дипломуванням спеціалістів морського флоту, рятувальною та лоцманською службою. Аналогічні функції нагляду за безпекою мореплавства у галузі рибної промисловості здійснюються Міністерством аграрної політики України.
Технічний, класифікаційний і судноплавний нагляд за річковими суднами здійснюється Українською державною інспекцією реєстру та безпеки судноплавства. Крім цього, на водному транспорті відповідні контрольні функції здійснюють капітани портів та капітани портового нагляду.
В галузі управління авіацією Укравіація здійснює контроль за ефективним використанням повітряного простору України, регламентує організацію обслуговування повітряного руху, а також забезпечує раціональний та ефективний розподіл повітряного простору України в інтересах національної економіки та оборони; здійснює державний нагляд за забезпеченням безпеки польотів, льотної придатності цивільних повітряних суден, внесених до Державного реєстру цивільних повітряних суден України, придатності до експлуатації аеродромів, аеронавігаційних технічних засобів та інших об'єктів цивільної авіації та їх захисту від актів незаконного втручання, а також державне регулювання, нормативне супроводження, контроль та перевірку діяльності системи авіаційної безпеки та ін.
Державний контроль у сфері трубопровідного транспорту здійснюють Мінпаливенергетики України, органи державного нагляду і контролю, а також в межах своїх повноважень органи місцевих державних адміністрацій та органи місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про трубопровідний транспорт» та інших нормативних актів.
Контроль за роботою автомобільного транспорту здійснюють автотранспортні управління. Основними завданнями управлінь є: забезпечення державного регулювання діяльності автомобільного транспорту та здійснення контролю за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності, що виконують перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, вимог нормативних актів, стандартів і норм, які регулюють перевезення вантажів і пасажирів автомобільним транспортом. Порядок дорожнього руху на території України регулюється Правилами дорожнього руху як на дорогах, так і в інших місцях, де можливий рух транспортних засобів. Нагляд за додержанням Правил дорожнього руху, а також за технічним станом автотранспортних засобів здійснює Державтоінспекція Міністерства внутрішніх справ України. Укравтодор забезпечує разом з Державтоінспекцією додержання чинного законодавства щодо охорони доріг і споруд на них.
Держкомзв'язку України контролює видачу ліцензій на окремі види діяльності у галузі зв'язку, а також додержання ліцензіатом певних умов. Він здійснює нагляд за функціонуванням засобів зв'язку всіх форм власності у мережах зв'язку загального користування та взаємодіючими з ними засобами зв'язку відомчих мереж.
Названі контрольно-наглядові органи, що здійснюють контроль на транспорті та в галузі зв'язку, застосовують відносно порушників відповідних правил заходи, передбачені КпАП або спеціальними відомчими правилами.
