156 Поняття «маргіналізації».

Маргіналізація - це втрата особистістю об'єктивної приналежності до дано! соціальної групи без наступного входження до іншої, а також втрата особистістю норм та цінностей відповідної субкультури. Вона, як відомо, пов'язана з розхитуванням і ламанням нормативно-ціннісних систем дід впливом соціальних і економічних зрушень. При цьому маргінали сприймаються не лише як аутсайдери й парії (пригноблена людина), що перебувають на «дні» суспільства. Маргінальність означає стійку, соціальне обумовлену відмінність між соціально-культурним походженням і нинішнім суспільним становищем.

Класична, еталонна модель маргінала - фігура мігранта із села в місто в пошуках роботи. Ця людина - вже не селянин, але ще не робітник. Не можна ототожнювати маргіналів з декласованими елементами. Маргіналізація - об'єктивний соціально-економічний процес переходу до іншої соціальної групи, а не "виштовхування" особистості на периферію соціального життя.

157. Види технологічного укладу

Поняття «уклад» означає встановлення певного порядку чого-небудь. Технологічний уклад (ТУ) характеризується єдиним технічним рівнем складових його виробництв, пов'язаних вертикальними та горизонтальними потоками якісно однорідних ресурсів, які спираються на загальні ресурси кваліфікаційної робочої сили, загальний науково-технічний потенціал і певні технології [24].

Кожний технологічний уклад є самовідтворюючою цілісністю, унаслідок чого технічний розвиток економіки не може проходити інакше, ніж шляхом послідовної зміни ТУ. Життєвий цикл кожного технологічного укладу має три фази розвитку і визначається досить довгим періодом існування. За висновком дослідників науково-технічного прогресу, цей період становить 100 років [133]. Перша фаза припадає на зародження і формування нового ТУ в надрах попереднього і, спираючись на існуючий виробничий потенціал, набуває подальшого розвитку. Друга фаза пов'язана зі структурною перебудовою економіки на базі нової технології виробництва і збігається з домінуванням певного технологічного укладу.

Технологічний уклад має складну внутрішню структуру, ядром якої є сукупність базових (радикальних) технологій. Як уже зазначалось, це принципово нові технології, що створені на базі раніше не відомих законів і закономірностей, винаходів, відкриттів, які докорінно змінюють зміст різних видів діяльності в суспільстві.

Життєвий цикл ТУ включає чотири фази - становлення, зростання, зрілість і занепад - і має характерну форму пульсацій. Перша - мала пульсація відповідає фазі становлення, коли розширення виробництв, складових ТУ, здійснюється у несприятливому економічному середовищі, яка визначається домінуванням попереднього ТУ. У цій фазі розвиток ТУ обмежена як відносною неефективністю складових його технологій, так і опором господарських організацій та інститутів, пов'язаних з відтворенням попереднього ТУ. Лише з формуванням цілісного відтворювального контуру нового ТУ і при відповідних інституційних змінах створюються умови для швидкого розширення нового ТУ, яке приймає форму другий - великий - пульсації.

У ринковій економіці становлення і зміна ТУ проявляється у формі довгих хвиль економічної кон'юнктури. У залежності від фази життєвого циклу ТУ - становлення, зростання, зрілості або спаду - змінюються темпи економічного зростання і рівень економічної активності. Вони підвищуються у фазі становлення, досягають максимуму у фазі росту, після чого з вичерпанням можливостей вдосконалення входять до ТУ виробництв і насиченням відповідних суспільних потреб знижуються, досягаючи мінімуму у фазі занепаду.