150. Загальна характеристика державної політики у паливно-енергетичній сфері.

ПЕК в організаційно-структурному аспекті представлений підприємствами, підвідомчими Міністерству палива та енергетики, Міністерству вугільної промисловості і Державній акціонерній компанії (ДАК) «Нафтогаз України», окремі приватизовані підприємства з виробництва та розподілу паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР). Правове регулювання за основними галузями енергетики ґрунтується на ряді законодавчих актів.

В електроенергетиці для врегулювання ключових питань функціонування галузі в ринкових умовах прийнято Закон України «Про електроенергетику» (1997 p.), який визначає основні положення комплексного реформування електроенергетичної галузі. У нафтогазовій промисловості діє Кодекс України про надра (1994 p.), який регулює гірничі відносин в країні, охорони надр, а також забезпечення прав і інтересів відповідних підприємств і громадян. Закон України «Про трубопровідний транспорт» (1996 р.) визначив правові, економічні та організаційні засади функціонування трубопровідного транспорту. Закон України «Про угоди про розподіл продукції» (1999 p.), спрямований на створення сприятливих умов для інвестування пошуку, розвідки та видобування корисних копалин у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони на засадах. Гірничий Закон України (1999 р.) у вугільній промисловості врегульовує правові та організаційні засади гірничих робіт і поширюється на правовідносини у сфері діяльності гірничих підприємств (установ, організацій, гірничих об'єктів). У нафтогазовій промисловості Закон України «Про нафту і газ» (2001 р.) визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності нафтогазової галузі України та регулює відносини у даній сфері.

Згідно із Комплексною державною програмою енергозбереження України, яка була схвалена Кабінетом Міністрів України в 1997 p., основними принципами державної політики у сфері енергозбереження є: створення державою економічних і правових умов заінтересованості в енергозбереженні юридичних та фізичних осіб; здійснення державного регулювання діяльності у сфері енергозбереження на основі застосування економічних, нормативно- технічних заходів управління; пріоритетність вимог енергозбереження при здійсненні господарської, управлінської або іншої діяльності.

151. Організація державного управління у паливно-енергетичній сфері.

Загальне керівництво у паливно-енергетичній сфері здійснює Кабінет Міністрів України. Державне управління у паливно-енергетичній сфері здійснюється центральними і місцевими органами управління.

Мінпаливенерго є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики в електроенергетичному, ядерно-промисловому та нафтогазовому комплексах (далі — паливно-енергетичний комплекс). На Мінвуглепром є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики у вугільній та торфодобувній галузі. Положення про нього затверджене постановою Кабінету Міністрів України 2 листопада 2006 р..

На місцевому рівні державне управління у паливно-енергетичній сфері здійснюється відповідними структурними підрозділами місцевих державних адміністрацій.

152. Основні адміністративно-правові засоби державного впливу у паливно-енергетичній сфері.

Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання в паливно-енергетичному комплексі є: 1) ліцензування.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 9 ЗУ "Про ліцензування деяких видів господарської діяльності" ліцензуванню підлягають:

1. діяльність у сфері електроенергетики та використання ядерної енергії;

2. виготовлення бланків цінних паперів, документів суворої звітності (згідно з переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України);

3. транспортування нафти, нафтопродуктів магістральним трубопроводом, транспортування природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ трубопроводами та їх розподіл;

4. постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим та нерегульованим тарифом;

5. зберігання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ в обсягах, що перевищують рівень, встановлений ліцензійними умовами;

Також особливий порядок ліцензування діяльності підприємств у паливно-енергетичному комплексі встановлено законом "Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії". Вона встановлює, що ліцензуванню підлягає діяльність підприємств у сферах:

1. переробки уранових руд;

2. перевезення радіоактивних матеріалів;

3. переробки, зберігання радіоактивних відходів;

4. виробництво джерел іонізуючого випромінювання;

5. використання джерел іонізуючого випромінювання;

6. підготовка персоналу для експлуатації ядерної установки (за переліком посад та спеціальностей який визначається Кабінетом Міністрів України);

7. підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації спеціалістів з фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання.

8. будівництва та введення в експлуатацію ядерної установки;

9. будівництва сховища для захоронення радіоактивних відходів;

10. на експлуатації ядерної установки або сховища для захоронення радіоактивних відходів;

11. зняття з експлуатації ядерної установки;

12. закриття сховища для захоронення радіоактивних відходів.

На мою думку ліцензування було і залишається одним із основних видів регулювання діяльності у сфері паливно-енергетичного комплексу, оскільки дає змогу сприяти застосуванню в виробництві передові технології. Шляхом встановлення відповідних ліцензійних умов. В разі порушень держава може анулювати ліцензію, тим самим сприяти залучення більш технічно оснащених підприємств для здійснення господарської діяльності у сфері паливно-енергетичного комплексу.

2) сертифікація та стандартизація

Певні стандарти встановлюються державою з метою забезпечення нормального екологічного середовища. Так ЗУ "Про альтернативні джерела енергії" визначає, що метою стандартизації у сфері альтернативних джерел енергії є розроблення нормативних документів для забезпечення на об'єктах альтернативної енергетики: додержання вимог екологічного законодавства щодо забезпечення охорони довкілля, захисту життя і здоров'я людей; застосування обладнання належної якості; додержання санітарно-гігієнічних вимог та правил; додержання вимог та виконання правил безпеки праці і здоров'я людини відповідно до законодавства.

З цього робимо висновок, про мету стандартизації в Україні. 3) регулювання цін і тарифів.

Оскільки джерела енергії знаходяться у державній власності, а процес приватизації не завершено до кінця, тому саме вона займається встановленням цін і тарифів на споживання. Так держава встановлює, згідно Закону України "Про газ (метан) вугільних родовищ", тарифи на:

1. транспортування природного, нафтового газу та газу (метану);

2. вугільних родовищ магістральними трубопроводами;

3. транспортування природного, нафтового газу та газу (метану)

4. вугільних родовищ розподільними трубопроводами;

5. постачання природного газу та газу (метану) вугільних родовищ;

6. за регульованим тарифом;

7. закачування, зберігання та відбір природного газу, газу (метану) вугільних родовищ;

8. надання інвестиційних, податкових та інших пільг;

Також встановлення тарифів регламентується ЗУ "Про альтернативні види енергії": встановлення тарифів на електричну енергію, вироблену на об'єктах альтернативної енергетики, а також на теплову енергію, видобуту з альтернативних джерел.

27 грудня 2008 року КМУ видана "Про реєстрацію цін на окремі види продукції", що також встановлює певні норми з регулювання цін та тарифів. Для моніторингу цінової ситуації на ринку гірничошахтного обладнання, будівельних матеріалів, нафтопродуктів, гірничорудної, вугільної і металургійної продукції та врахування його результатів під час використання коштів державного бюджету та державних підприємств

153. Державний контроль та нагляд у паливно-енергетичній сфері

Державний контроль та нагляд за веденням робіт щодо геологічного вивчення надр, їх використання та охорони спрямовані на забезпечення додержання всіма державними органами, підприємствами, установами, організаціями встановленого порядку користування надрами, виконання інших обов'язків щодо охорони надр, встановлених законодавством України.

Державний контроль за використанням і охороною надр у межах своєї компетенції здійснюють органи виконавчої влади на місцях та Міністерство охорони навколишнього природного середовища України.

Державний нагляд в електроенергетиці здійснюють Державна інспекція з експлуатації електричних станцій і мереж та Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та інші органи, визначені законодавством України. Державна інспекція з експлуатації електричних станцій і мереж здійснює нагляд за додержанням вимог технічної експлуатації електричних станцій і мереж, вимог технічної експлуатації енергетичного обладнання об'єктів електроенергетики, підключених до об'єднаної енергетичної системи України.

Суб'єкти підприємницької діяльності, об'єкти електроенергетики яких підключені до об'єднаної енергетичної системи України, зобов'язані подавати державному підприємству, що здійснює диспетчерське (оперативно-технологічне) управління, звіти та інформацію, передбачені нормативно-технічними документами.