17. Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угода тріпс)

Визначає зобов'язання стосовно дотримання положень чинних міжнародних конвенцій з питань охорони прав інтелектуальної власності, конкретизуючи і доповнюючи відповідні положення, що стосуються торгівлі.Передбачає можливість встановлення членами СОТ в своєму національному законодавстві більш високого рівня охорони прав інтелектуальної власності.Встановлює (за окремими винятками) національний режим та режим найбільшого сприяння стосовно охорони прав інтелектуальної власності іноземних осіб.

Встановлює стандарти щодо наявності, сфери дії та використання прав інтелектуальної власності в різних сферах, включаючи авторське право та суміжні права, товарні знаки, географічні позначення, промислові зразки, патенти, топографії інтегральних мікросхем, захист конфіденційної інформації, контроль за практикою антиконкурентних дій у договірних ліцензіях.

18. Домовленість про правила і процедури врегулювання спорів

Встановлює правила і процедури, що стосуються врегулювання спорів, які подаються на розгляд відповідно до угод, визначених СОТ, а також консультацій і врегулювання спорів стосовно прав і зобов'язань за положеннями Угоди СОТ. Правила і процедури діють разом з відповідними спеціальними положеннями, що

містяться в охоплених угодах (угоди, які перелічено у доповненні до цієї Домовленості).

19. Механізм огляду торговельної політики

Зазначає, що огляд торговельної політики спрямований на покращання дотримання членами СОТ правил, норм та зобов'язань, більш збалансоване функціонування багатосторонньої торговельної системи шляхом надання їй більшої транспарентності та розуміння торговельної політики і практики членів СОТ.

Багатосторонні торговельні угоди з обмеженою кількістю учасників:

? Угода про торгівлю цивільною авіатехнікою;

? •Угода про державні закупівлі;

? •Міжнародна угода про торгівлю молочними продуктами (втратила чинність у 1997р.);

? •Міжнародна угода про торгівлю яловичиною (втратила чинність у 1997р.).

Інші рішення міністрів та домовленості Уругвайського раунду ГАТТ:

94. Сутність Світової організації торгівлі

Згідно зі статтею VIII Марракеської угоди про утворення Світової організації торгівлі, СОТ є міжнародною міжурядовою організацією, створеною згідно з нормами міжнародного права. СОТ може діяти незалежно від волі кожної країни-члена цієї організації. Проте така діяльність СОТ здійснюється винятково через створені нею органи (Міністерську конференцію, Генеральну раду і Секретаріат). Діяльність СОТ може здійснюватися винятково в рамках її компетенції, визначеної Марракеською угодою і прийнятими на її основі іншими документами.

Згідно з Марракеською угодою, СОТ забезпечує загальну інституційну основу для здійснення торговельних відносин між її членами, тобто утворює міжнародний форум з робочими органами. В його рамках можуть здійснюватися міжнародні переговори як між усіма членами СОТ, так і між окремими учасниками. Сфера регулювання СОТ може бути розширена за рахунок майбутніх угод, які будуть включені в загальну систему СОТ.

Цілі СОТ визначено в преамбулі Марракеської Угоди про утворення СОТ. Основними з них є:

підвищення життєвого рівня;

забезпечення повної зайнятості;

постійне зростання доходів і ефективного попиту;

розширення виробництва товарів і послуг та торгівлі ними;

оптимальне використання світових ресурсів згідно з цілями сталого розвитку;

захист і збереження навколишнього середовища;

забезпечення для країн, що розвиваються і найменш розвинених країн такої участі в міжнародній торгівлі, яка б відповідала потребам їх економічного розвитку.

Регулювання міжнародної торгівлі в рамках СОТ здійснюється на базі основних правил і принципів, серед яких одним з найважливіших є принцип недискримінації. Він означає, що всі контрактні сторони-члени СОТ зобов'язані надавати одна одній однаково сприятливі умови. Таким чином, жодна країна не повинна робити винятки для іншої або застосовувати щодо неї дискримінаційний підхід. Принцип недискримінації поділяється на суб-принцип режиму найбільшого сприяння, який застосовується до зовнішніх ринків, та суб-принцип національного режиму, який стосується внутрішнього ринку.

Режим найбільшого сприяння передбачає надання однакових переваг всім країнам в разі надання певної переваги одній країні. Наприклад, держава-член СОТ надає окремій країні, яка необов'язково є членом СОТ, деякі пільги в торгівлі певною послугою. Зазначена країна повинна згідно з режимом найбільшого сприяння встановити щодо інших держав — членів СОТ однаковий пільговий режим. Таким чином викликається мультиплікаторний ефект, який забезпечує поширення пільг, наданих окремій країні, на всі держави — члени, що і сприяє подальшій лібералізації торгівлі. Допускаються також винятки із зазначеного принципу, термін дії яких обмежений до 10 років та які переглядаються через п'ять років після впровадження з метою перевірки існування умов, що зумовили їхню необхідність

Національний режим забороняє дискримінацію іноземних товарів та послуг, наприклад, якщо держава субсидіює вітчизняного оферента послуг, тоді право на субсидії повинен також отримати іноземний оферент. Оскільки такі положення стосуються, зокрема, аудіовізуальної продукції, державних університетів, дитячих садків тощо, вони вважаються проблематичними, тому що викликають примусову комерціалізацію певних сфер економіки.

Принцип взаємності, який в наш час особливо стосується України, зазначає, що країна, яка вступає в СОТ, отримає певні переваги, але і бере на себе певні зобов'язання. В зв'язку з цим важливо також зазначити, що жодна країна «де факто» не може відступити від попередньо взятих на себе зобов'язань в зв'язку з економічними наслідками для неї.

Принцип зобов'язання — тарифні зобов'язання створені членами СОТ пронумеровані у спеціальному списку. Цей список встановлює межу зобов'язань: країна може змінити свої зобов'язання, але лише після переговорів зі своїми торговими партнерами, що може також означати відшкодування їм грошових втрат.

Принцип запобіжних заходів — у певних випадках уряд має право ввести обмежувальні заходи щодо торгівлі.