53. Необхідність адаптації законодавства до законодавства єс

Метою адаптації законодавства України за програмою є «досягнення правовою системою України acquis communautaire з урахуванням критеріїв, які висуває Європейський Союз до держав, які мають намір вступити до нього». На основі законодавства ЄС можна виділити ознаки acquis communautaire та об’єм, необхідний для адаптації. У юридичному аспекті, об’єм «доробку» ЄС значно ширший, аніж право ЄС. Система acquis communautaire – це комплекс, що включає в себе нормативну (юридичні норми, принципи, доктрини) та організаційну (сукупність правових установ) частини. Окрім основних частин, до системи входять міжнародні звичаї, документи рекомендаційного характеру.

Узгодженість національного законодавства з acquis ЄС є необхідним, серед іншого, для:

• доступу на ринки сільськогосподарської продукції ЄС;

• вільної торгівлі послугами з ЄС;

• отримання економічних вигод, що необхідно для проведення внутрішніх реформ та покращення інвестиційного клімату.

54. Досвід країн Центральної та Східної Європи на шляху адаптації національного законодавства до законодавства єс

Гармонізація національного права третіх країн з правом Євросоюзу розглядається як етап у процесі поступової уніфікації правових норм європейських інтеграційних організацій та держав-нечленів, що співпрацюють з ними.

Включення, починаючи з 1990-х років, в угоди про створення асоціацій положень стосовно політичного співробітництва (так званий політичний діалог) вивело співпрацю учасників асоціацій з ЄС за межі виключно економічних відносин. Це стосується також заходів з гармонізації у рамках Співробітництва у сфері охорони порядку та судочинства у кримінальних справах (СОППКС). Амстердамський договір про Євросоюз (стаття 34(2)) запровадив гармонізацію законодавства країн-членів у рамках СОППКС, що відкрило шлях до створення вторинного законодавства Євросоюзу в цій галузі. І хоча практично всі угоди про асоціацію з ЄС (за винятком частини угод з країнами Середземномор'я та угод з Балканськими країнами) були укладені ще до набуття чинності Амстердамськими договорами, вони містили положення про співпрацю у боротьбі з відмиванням грошей та з розповсюдженням наркотиків, а ці положення також передбачають гармонізацію національного законодавства асоційованих країн із правом Євросоюзу в цих галузях.

Існують різні типи асоціації країн-не-членів з Європейськими Співтовариствами:

o Угода про створення Європейського економічного простору (ЄЕП);

o Угоди про асоціацію з ЄС неєвропейських країн Середземномор'я;

o Угоди про асоціацію з ЄС країн Центральної та Східної Європи.

Це певною мірою впливає на інтенсивність процесів гармонізації у відносинах сторін, а також на підходи щодо визначення способів гармонізації. Співпрацю Євросоюзу з третіми країнами в рамках цих угод детально розглянуто у роботі [9].

Найтісніша співпраця в рамках асоціації передбачена Угодою про створення ЄЕП. Вона фактично відтворює основні положення Договору про Співтовариство та актів інститутів Співтовариства, передбачаючи найповніше визнання acquis communautaire у відповідних сферах, охоплених «спільним доробком».

Угоди про асоціацію з ЄС неєвропейських країн Середземномор'я також передбачають широкий спектр заходів з гармонізації національного законодавства цих країн із правом Євросоюзу. Проте при їх укладанні береться до уваги той факт, що, оскільки переважна більшість цих країн розташована поза межами Європи, вони, окрім Туреччини, Мальти і Кіпру, не матимуть перспективи стати членами Євросоюзу в майбутньому. Тому значення гармонізації законодавства країн Середземномор'я з правом Євросоюзу зводиться, головним чином, до створення правового середовища для економічного розвитку цих країн і поступового запровадження зони вільної торгівлі між ЄС та країнами регіону. Однак, на відміну від асоціації з ЄС країн Центральної та Східної Європи, гармонізація тут стосується переважно зобов'язань на рівні Співтовариства.

Гармонізація національного законодавства країн Центральної та Східної Європи, що мають з Європейськими Співтовариствами угоди про асоціацію, вважається в Євросоюзі одним із найдієвіших засобів поширення правової інтеграції на ці країни.

Загалом європейські угоди про асоціацію мають однакову структуру і дуже часто навіть однакову нумерацію розділів та статей, положення яких регулюють ту чи іншу сферу відносин. Це повною мірою стосується й положень щодо гармонізації. Характерним також є те, що всі європейські угоди фактично передбачають однакові підходи до здійснення гармонізації.

Як правило, положення європейських угод, які стосуються гармонізації національного законодавства асоційованих країн Центральної та Східної Європи з правом ЄС, мають характер як «твердих», так і «м'яких» зобов'язань сторін залежно від сфер, у яких здійснюється гармонізація. Проте визначення самих таких сфер зазвичай враховує особливий характер відносин з конкретною країною, хоча певні сфери, зокрема, захист права на інтелектуальну власність, законодавство у галузі конкуренції тощо, закріплені в усіх без винятку європейських угодах про асоціацію.

Важливо також зазначити, що положення європейських угод про асоціацію з ЄС, які стосуються гармонізації, дещо відрізняються від аналогічних положень угод про співробітництво (УПС), зокрема, з Україною.

Характерно, що в усіх європейських угодах спеціально вказується на нерозривний зв'язок між гармонізацією та інтеграцією. Зокрема, стаття 67 Угоди про асоціацію Угорщини з ЄС зазначає, що головною передумовою економічної інтеграції країни у Співтовариство є зближення її існуючого та майбутнього законодавства із законодавством ЄС. Угорщина повинна діяти таким чином, щоб її майбутні законодавчі акти були якомога більш сумісними із законодавством Співтовариства. Аналогічні положення закріплені і в інших європейських угодах. Це положення є не гарантією на вступ асоційованих країн до Євросоюзу, а тільки свідченням важливої ролі, відведеної гармонізації у створенні умов для підготовки цих країн до тіснішої інтеграції в Європейські Співтовариства.

Практично всі європейські угоди закріплюють положення однакового змісту про гармонізацію в галузі захисту прав на інтелектуальну власність шляхом створення рівня захисту, аналогічного тому, який існує в країнах-членах Євросоюзу, включаючи належні засоби забезпечення цих прав, а також шляхом приєднання асоційованих країн до багатосторонніх міжнародних конвенцій, які діють у цій ділянці.

Зокрема, такі положення були в європейських угодах про асоціацію з Угорщиною, Естонією, Польщею, Чехією, Болгарією, Литвою, Латвією, Румунією та ін. Проте Європейська угода зі Словенією вимагала забезпечити аналогічний рівень захисту одразу після набуття нею чинності.

В європейських угодах дається перелік міжнародних конвенцій, до яких повинні приєднатися асоційовані країни. До нього входять, зокрема, Бернська конвенція про охорону літературних та художніх творів, Міжнародна конвенція про охорону прав акторів-виконавців, виробників фонограм і органів радіомовлення, Протокол до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію торгових знаків, Ніццька угода про міжнародну класифікацію виробів та послуг для цілей реєстрації знаків, Будапештський договір про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів для цілей патентних процедур, Міжнародна конвенція про захист нових сортів рослин та ін.

Усі європейські угоди, як правило, включають окремі статті, де міститься загальний перелік галузей, у яких має здійснюватися гармонізація національного законодавства асоційованих країн з правом Євросоюзу. Це галузі митного права, права компаній, банківського права, бухгалтерського обліку компаній та оподаткування, захисту права на інтелектуальну власність, охорони праці, фінансових послуг, правил конкуренції, охорони здоров'я та життя людей, флори і фауни, захисту прав споживачів, непрямого оподаткування, технічних правил і стандартів, транспорту й довкілля. Гармонізація в цих галузях має сприяти створенню зони вільної торгівлі, у межах якої будуть забезпечені свободи пересування товарів, робочої сили, капіталів та надання послуг.

Крім того, європейськими угодами про асоціацію з Литвою, Латвією та Естонією передбачалася також гармонізація національного законодавства у сфері захисту прав на інтелектуальну власність щодо програм, які передаються через супутник або кабелем, а також у забезпеченні відповідності національних норм технічним стандартам у галузі аудіовізуальної продукції.

55. Особливості державного управління у Чехії .Перші кроки, з яких почався процес поступового наближення права ЧР до права ЄС були зроблені ще в 1991 році підписанням між ЧСФР і ЄС та його країнами-членами першої Європейської угоди про асоціацію (18 грудня 1991 року). Однак, відміна федерації не дала даній Угоді набути чинності і 4 жовтня 1993 року замість неї була підписана Угода про асоціацію, яка набула чинності 1 лютого 1995 року. Заяву про вступ до Європейського Союзу Чеська Республіка подала у січні 1996 року.

Перша версія Національної програми інтеграції Чеської Республіки до ЄС була розроблена навесні 1998 року за ініціативи ЄС. У програмі були окреслені ті зміни, які необхідно зробити у законодавчому, економічному та суспільному середовищі Чеської Республіки для відповідності нормам ЄС. Проте, після критичного розгляду проекту цього документа було виявлено, що не всі відомства досить відповідально поставилися до цієї важливої роботи, деякі розділи програми були неузгоджені, зустрічалася взаємовиключаюча інформація, однак був накопичений позитивний досвід міжвідомчої роботи. Тому було прийнято рішення доопрацювати програму. Європейський Союз підтримав цю ідею і сам запропонував структуру Національної програми, яка відрізнялася від першої версії. Саме ця структура і відповідає структурам аналогічних національних програм інтеграції до ЄС країн-асоційованих членів ЄС. У квітні 1999 року Національна програма інтеграції Чеської Республіки до ЄС була направлена на розгляд до Брюсселя, але без розділу "Фінансові потреби", з підготовкою якого були деякі складнощі і який був направлений у вересні 1999 року.

У статті 69 Угоди про асоціацію ЧР узяла на себе зобов'язання забезпечити поступове досягнення сумісності правових норм ЧР та ЄС за пріоритетами у таких галузях: митне право; право торговельних товариств; банківське право; податки та бухгалтерський облік торговельних фірм; інтелектуальна власність; охорона праці; фінансові послуги; правила конкуренції; охорона здоров'я та життя людини; тварин та рослин; захист споживачів; непряме оподаткування; техніко-правові норми; технічні стандарти; ядерна енергетика; транспорт; екологія.

У Європейській угоді не були регламентовані черговість та терміни, у які необхідно досягнути сумісності, але підкреслювалося, що цей процес повинен бути поступовим. З цього випливає, що з питань наближення права ЧР сама вирішувала, у якому ступені, формі та черговості буде здійснюватися цей процес.

На початку 90-х років.З того часу низкою урядових постанов були внесені методичні та процесуальні правки, пов'язані з інституційною структурою для імплементації Європейської угоди. Основні критерії діяльності з розгляду та оцінки сумісності були визначені постановою №396/1991 "Про забезпечення сумісності чехословацького права з правом Європейських співтовариств". Ця постанова зобов'язала кожного автора проекту закону вказувати всі суміжні законодавчі акти ЄС та надавати висновок щодо можливої сумісності проекту закону з правовим регулюванням у комунітарному праві. За результатами аналізу виконавця зобов'язали зробити однозначну заяву щодо сумісності..

кількість технічних правил.

Була розроблена програма технічної гармонізації, до головної частини якої увійшли конкретні відомості щодо доступності перекладів технічних правил ЄС, які повинні пройти експертну оцінку та міжвідомчий розгляд. Програма мала сформувати таку систему обліку стану та ходу робіт з наближення, за якою наглядно й достовірно можна отримати інформацію щодо сумісності в галузі технічної гармонізації.

Була прийнята модель управління процесом наближення, згідно з якою центр ставить головні цілі та розробляє методику наближення, надає інформаційну підтримку, а за роботу та її результати несуть відповідальність відомства в межах своєї компетенції. Із самого початку основний тягар здійснення цього складного й об'ємного завдання, яким є процес наближення, ліг на плечі відомств та їх законодавчих або спеціальних структур.

Відповідно до режиму процесу наближення та для забезпечення всіх суб'єктів цього процесу необхідною інформацією були розглянуті питання інформаційного обслуговування всіх учасників процесу. Була розроблена і в 1995 році введена в експлуатацію інформаційна система підтримки апроксимації права - ІСАП (ISАР). Система за допомогою центрального серверу надає в режимі "он-лайн" інформацію щодо законодавства та суміжних галузей тридцятьом робочим станціям у законодавчих структурах міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. Кожен користувач має в своєму розпорядженні базу даних "CELEX-JUSTIS" на CD-ROM з ретроспективою комунітарного законодавства і через модем та по телефонних мережах має прямий доступ до баз даних , які постійно оновлюют