Історія України (друга половина xiх - початок XX століття) Україна в Кримській війні 1853-1856 рр.

Приводом для розгортання воєнних дій проти Османської імперії став конфлікт навколо святих місць у Палестині, пов’язаних із життям Ісуса Христа. У червні 1853 р. російські війська раптово перейшли кордон із Туреччиною і зайняли дунайські князівства. Упевнившись у підтримці Великобританії і Франції, які не бажали посилення позицій російського царя, турецький султан оголосив війну Росії. Спочатку хід бойових дій складався сприятливо для Росії.

Російські війська стримували наступ турецьких військ у Закавказзі, натомість самі почали просуватися до Болгарії, взяли в облогу важливу фортецю на Дунаї Сілістра. Турецька чорноморська ескадра була вщент розгромлена російським флотом у Синопській бухті.

Австрія і Пруссія зажадали від царя вивести війська з Придунайських князівств. Опинившись у міжнародній ізоляції, Микола І був змушений підкоритися. Втім, в березні 1854 р. Великобританія, Франція і Сардинія оголосили війну Росії.

Активну участь в обороні узбережжя від р. Дунаю до Одеси взяли козаки Дунайського (Усть-Дунайського) війська.

На початку вересня 1854 р. англо-французькі війська висадились на Кримському п-ві в районі Євпаторії. Після поразки у битві на р. Альта царська армія під проводом князя О.Меншикова відступила на північ, залишивши напризволяще головну військово-морську базу Росії на Чорному морі – Севастополь.

Розпочалася облога Севастополя. Обороною міста керували адмірали П.Нахімов, В.Корнілов, В.Істомін. Після неодноразових штурмів англо-французьким військам вдалось оволодіти Малаховим курганом, головною опорною точкою в обороні міста.

На 349-й день боїв російські війська змушені були залишити свої позиції у південній частині міста, однак продовжували утримувати північний сектор оборони. В обороні міста активну участь брали пластуни (розвідники) Чорноморського козацького війська, які здійснювали вилазки на позиції ворога. Розгортання бойових дій на Балканах, а згодом у Криму перетворило Україну у найближчий тил військ. Територія. Під впливом війни в Україні розгорнувся масовий антикріпосницький рух, у 1855 р. – “Київська козаччина”, а в 1856 р. – “в Таврію за волею”.

У березні 1856 р. в Парижі було підписано мирний договір між Росіє та Туреччино, Франці, Великобританією:

1. Чорне море оголошувалося нейтральним із забороною Російській імперії та Османській імперії мати там військовий флот і арсенали.

2. Проголошувалась свобода плавання по Дунаю під контролем міжнародних комісій.

3. В той же час територіальні втрати Російської імперії були мінімальні – вона передавала Молдовському князівству гирло Дунаю та частина Південної Бессарабії і таким чином, вона перестала безпосередньо межувати з Османською імперією в Європі. Також Російська імперія повертала Османській імперії Карс в обмін на Севастополь та інші кримські міста, зайняті союзниками.

4. Російська імперія відмовлялася від протекторату над Валахією, Молдовським князівством і Князівством Сербія.

5. Держави, зобов'язуючись не втручатися у справи Османської імперії, гарантували автономію Князівству Сербія, Молдовському князівству та Валахії в рамках Османської імперії. Однак фактично окрім Карсу Османська імперія мало що отримувала

Під час війни, у лютому 1855 р., помер Микола І. Наступником престолу став Олександр ІІ.

Київська козаччина. Приводом до цього став царський маніфест від 25 січня 1855 р. про створення рухомого ополчення. Селяни сприйняли зміст маніфесту як звільнення від кріпосної залежності. Вони масово записувались у “козаки”, відмовляючись виконувати повинності. У лютому 1855 р. в Київській губернії виступи селян поширились на 9 повітів. Уряд кинув 16 ескадронів кавалерії, дивізіон піхоти, дві роти саперів. Відбулися криваві сутички між повсталими і військами, 39 селян було вбито, 63 – поранено. Цей рух отримав назву “Київська козаччина”.

Похід «у Таврію за волею» квітень 1856 р. Після закінчення Кримської війни серед селян розійшлися чутки, що можна переселитися на Кримський півострів, уряд надасть значну допомогу і звільнить від кріпацтва. Влітку 1856 р. біля Перекопу зібралися десятки тисяч селян. Тільки урядовим військам вдалося припинити цей рух.

Але селянські заворушення тривали. Кримська війна виявила економічну, політичну і військово-технічну відсталість Росії. Війна ще більше загострила кризу феодально-кріпосницької системи.

Реформи

Період правління Олександра ІІ став епохою великих реформ. Кримська війна продемонструвала усі вади організації соціально-економічного та суспільно-політичного життя імперії.

Основні реформи: ліквідація військових поселень (1857); скасування кріпосного права (1861); фінансова реформа (1864); реформа вищої освіти (1864); земська реформа і Судова реформа (1864); реформа міського самоврядування (1870); військова реформа (1874)

Причини реформ:

1. занепад поміщицьких маєтків;

2. посилення експлуатації селян;

3. панування екстенсивних методів господарювання;

4. гальмування розвитку капіталістичних процесів;

5. наростання соціального напруження в суспільстві, глухе бродіння в народі, що таїло в собі загрозу широкомасштабного селянського бунту;

6. посилення процесу відставання Росії від європейських держав-лідерів.

7. Поразка Росії у Кримській війні 1853–1856 рр., втрата нею зовнішньополітичного престижу, економічна та політична відсталість.

У 1856 р. в Харкові, пізніше в Києві діяло таємне політичне товариство. Його членами були студенти – М. Муравський, П. Завадський. Мета: визволення селян від кріпосної залежності, встановлення республіканського правління.