Російсько-турецька війна 1806-1812 рр.

У російсько-турецькій війні 1806–1812 рр. українські землі правили за найближчий тил для російської армії. Було проведено мобілізацію до війська. Селяни мусили давати для армії волів, коней, возів, фуражу, провіанту. Російські війська, якими командував М. Кутузов, здобули на Дунаї низку перемог. Унаслідок цього в 1812 р. у Бухаресті між Росією і Туреччиною будо укладено мирний договір, за яким до Росії відійшла частина Молдавії (між Дністром і Прутом) – Бессарабія. У краї поряд з територіями, населеними здебільшого молдаванами, були й землі, де переважало українське населення (Ізмаїльський, Хотинський і Акерманський повіти).

Російсько-французька війна 1812 -1813 рр.

Іван Котляревський.

У червні 1812 р. французька армія на чолі із Наполеоном Бонапартом вступила у російські володіння. Французька армія зайняла Західну Волинь. Українська шляхта й інтелігенція поділилася на два табори. Одні висловлювали неприховану радість і надії, що з приходом французів буде введено прогресивне законодавство й Україна стане автономною, а може й незалежною державою. Інші поставилися до приходу Наполеона негативно. Плани у Наполеона по відношенню до України: 1) передбачалось, що прикордонні землі увійдуть до складу держав-союзників Франції. Так Крим і Чорноморське узбережжя мали відійти до Туреччини, Волинь до Австрії, а західноукраїнські землі – Герцогству Варшавському створеному у 1806 р. 2) Більшу ж частину України Наполеон збирався поділити на три воєнно-адміністративні провінції (наполеоніди), на чолі яких стояли б його маршали.

Були сформовані козацькі кавалерійські полки (25 тис. осіб), до російської армії також увійшло близько 75 тис. ополченців. Багато зробив для створення 5-го козацького полку на Полтавщині письменник Іван Котляревський.

У 1812 р. було оприлюднено наказ: «Військо це передбачаємо створити на Україні з людей, до козачої служби здібних і здавна відомих звичкою й охотою до неї. Воно повинно складатися з 4 полків: кожний полк з 8 ескадронів, а ескадрон зі 150 козаків... Як мине в українських полках потреба, всі вони мають розпускатися по своїх домівках, але вже назавжди залишаться належними війську і за першою потребою повинні з’явитися на службу і скласти знову свої полки...».

Вісім українських козацьких полків брали участь у так званій "Битві народів" восени 1813 р. під Лейпцігом. Це була ще одна нищівна поразка наполеонівської армії, завдана їй коаліцією військ Росії, Англії, Австрії, Пруссії, Саксонії, Швейцарії, Іспанії та Португалії. У березні 1814 р. шість українських козацьких полків у складі російської армії вступили до столиці Франції.

Якими були наслідки походу французького імператора Наполеона І на Москву у 1812 р. та його поразка для України?

А українські землі були відірвані від Російської імперії і на їх території були створені «наполеоніди» — державні утворення, підконтрольні Франції

Б українські землі були розчленовані між Росією, Францією, Австрією та Османською імперією

В ліквідацію російською владою відновлених козацьких формувань, посилення кріпосницької залежності селян, створення воєнних поселень

Також, український народ безпосередньо мав  причетність до таких війн: Російсько-турецька 1828–1829 рр. і Кримська 1853–1856 рр. Остання закінчилися підписанням у березні 1856 р. в Парижі мирного договору, за яким Росія втрачала право на власний флот і бази на Чорному морі. Молдавія разом із заселеною українцями Південною Бессарабією, а також Валахія поверталися під владу султанської Туреччини.

Ставлення українців до російсько-французької війни 1812 р.:

А не брали ніякої участі, оскільки воєнні дії відбувалися поза територією України.

Б оперативно відгукнулися на заклик влади, становили основу російської армії, створювали партизанські загони на Лівобережжі України.

В проявили пасивність, йшли на війну лише з примусу, чимало українців приєднувалися до французів, надіючись на звільнення з-під влади Росії.

Г українці активно відгукнулися, коли російський уряд почав формувати ополчення для поповнення армії, яке брало значну участь у війні проти Наполеона.