3. Синдроми емоційних порушень.

Емоційні розлади в загальній психопатології представлені двома основними синдромами: маніакальним і депресивним.

Маніакальний синдром. Характеризується тріадою симптомів: підвищений настрій, прискорене мислення, рухова активність. Ступінь виразності названих симптомів неоднаковий. Прискорене мислення може бути незначним, і в таких випадках у клінічній картині переважає веселий настрій, відвертання уваги і дещо прискорене мовлення, постійна потреба в діяльності. Такі помірно виражені хворобливі стани одержали назву гіпоманіакальних. У типових випадках маніакальний синдром проявляється чітко вираженими симптомами згаданої вище тріади. Дуже характерна непостійність уваги з прискореним темпом мислення і переважанням асоціацій за зовнішньою подібністю, співзвучністю, що є передумовою незв'язаності мови. Маніакальна незв'язаність звичайно супроводжується руховим збудженням. Хворі часто виказують надцінні чи нестійкі маячні ідеї. Ейфорія може змінюватись на короткий час невдоволенням, гнівливістю (гнівлива манія). Постійними є симптоми безсоння, підвищення апетиту, а при значному моторному збудженні — зменшення маси тіла. Маніакальний синдром спостерігається при маніакально-депресивному психозі, шизофренії, травмах мозку, отруєннях деякими речовинами, інфекціях.

Депресивний синдром. Для нього також характерна тріада симптомів, але протилежних за змістом: пригнічений, тужливий настрій, уповільнене мислення, рухова (моторна) загальмованість. Клінічним різновидом депресії є так звана хвороблива бездушість (психічна анестезія). Це нестерпно болісне для хворих переживання втрати в собі доброго почуття до рідних, близьких, дітей.

Рухова загальмованість при депресії може досягнути повної нерухомості (депресивний ступор) чи, навпаки, змінитися збудженням, що в поєднанні з тужливим настроєм (ажитована депресія) буває досить небезпечним — у такому стані хворі здатні на самогубство. Тужливому настрою часто відповідають маячні ідеї самозвинувачення, самоприниження, іпохондричне маячення безглуздого змісту: гниття внутрішніх органів, висихання крові, м'язів, зупинка дихання і кровообігу і таке інше (нігілістичне маячення Котара). Уповільнене мислення проявляється в уповільненні темпу вимови: хворі відповідають із затримкою, тихим голосом, пошепки, інколи лише порухом губ. Депресії також властиві неспокійний сон, поганий апетит.

Депресивний синдром типовий для маніакально-депресивного психозу, буває він також при шизофренії, органічних захворюваннях головного мозку, реактивних станах.

До афективних синдромів треба, на наш погляд, віднести також іпохондричний синдром. Для нього характерні поєднання уявлень, побоювань, думок про погіршення стану здоров'я з афективними розладами. Надзвичайно різноманітні за змістом симптоми іпохондричного синдрому відрізняються загальною ознакою — інтравертованістю, тобто зверненням переживань у себе.

Часто зустрічається надмірна зосередженість уваги на уявленнях про власне здоров'я, причепливі сумніви щодо повноцінності того чи іншого органа (нирок, легень, серця), ідеї хвороби, смерті від невиліковного захворювання. Іпохондричні явища можуть мати характер причепливих, надцінних (неврозоподібні, невротичні) чи маячних (маячення хвороби, каліцтва, смерті) ідей. Афективні симптоми іпохондричного синдрому перебігають у вигляді тривоги, страху, зниженого настрою чи глибокої депресії. Іпохондричний синдром у різних варіантах спостерігається при неврозах, психозах похилого віку, шизофренії та деяких інших захворюваннях.