Синдроми розладів пам'яті

Амнестичний Корсаковський синдром складається з амнестичного дезорієнтування, ретроградної амнезії, астенії, конфабуляцій і псевдоремінісценцій. Амнестичне дезорієнтування зумовлюється тим, що хворий втрачає пам'ять на нинішні події і вони щомоменту здаються йому новими.

Синдром недоумкуватості — стійке збіднення психічної діяльності, її спрощення і занепад. Недоумкуватість проявляється у послабленні пізнавальних процесів за рахунок зниження пам'яті, збіднення почуттів, порушення поведінки в цілому. Синдром недоумкуватості має назву деменції. Деменція являє собою сукупність негативних змін (на відміну від раніше описаних розладів з появою продуктивних утворень). Деменція може бути парціальною (частковою) і тотальною (глобальною). Головною ознакою парціальної недоумкуватості є нерівномірність або частковість випадань, у тому числі й порушень пам'яті. Парціальна деменція має ще назву дисмнестичної. При ній зберігаються основні звички поведінки, риси особистості («ядро особистості»), але знижується пам'ять, психічні процеси уповільнюються, збіднюються. Характерними є емоційна нестриманість, сльозливість, легкість появи розгубленості. Розлади критичності виражені незначно.

Тотальній недоумкуватості властиві одночасне і значне зниження (чи розпад) психічної діяльності, усіх форм пізнання, зміни в емоційній сфері, нівелювання індивідуальних рис особистості, втрата критичного сприйняття свого стану. Різновидами тотальної недоумкуватості є паралітична і сенільна недоумкуватість. Перша характеризується благодушністю, байдужістю чи тупою ейфорією, моторним розгальмуванням, поверхневістю асоціацій і розгальмуванням потягів. При сенільному типі тотальної деменції спостерігається прогресуюча амнезія, повна втрата критики, переважання тупо-байдужого чи похмуро-роздратованого настрою.

Всі ці синдроми лише умовно можна віднести до синдромів розладів пам'яті. Тут страждають і інтелект, і особистість, і моторика.

2. Особливості галюцинаторно-маячних синдромів.

Вони неоднорідні за своєю структурою, змістом маячних ідей чи галюцинацій, їх систематизацією, афективністю та за іншими ознаками.

Синдром вербального галюцинозу. Проявляється вербальними (слуховими) галюцинаціями, свідомість при цьому не порушується. Коли синдром починається гостро, виникає багато слухових галюцинацій, головним чином у вигляді діалогу, за змістом неприємного для хворого. Інші симптоми — страх, моторне занепокоєння, маячні ідеї — виникають із змісту галюцинацій і визначають поведінку хворих. Критичного ставлення, тобто розуміння недійсності голосів, при цьому не спостерігається. Вербальний галюциноз може бути хронічним, і тоді він характеризується одинокими і непостійними голосами, часто імперативного характеру (віддають хворому накази).

Синдром гострого параноїду. Проявляється маяченням переслідування, одинокими слуховими галюцинаціями, афектом тривоги, страху. Маячні ідеї мають за джерело факти реальної обстановки. Невірна інтерпретація навколишнього світу, афективна насиченість переживань відбиваються на поведінці хворого. Рятуючись від уявних переслідувачів, хворі кидаються тікати, звертаються до органів влади у пошуках порятунку. Синдром виникає гостро, частіше в умовах відриву від звичної обстановки при втомі, вимушеному безсонні, вживанні алкоголю.

Паранойяльний синдром (від грецького paranoja— безумство). Характеризується розвитком систематизованого маячення переслідування, ревнощів, винахідництва, реформаторства тощо. Зміст маячення часто включає реальні факти і події, що трактуються хворим неправильно. Хворі мають добру пам'ять, особливо на факти і події, що стосуються маячення і всіх перипетій, пов'язаних зі спробами реалізації маячних ідей. При паранойяльному синдромі найчастіше зустрічаються постійне афективне напруження, наполегливість, підвищена активність в усьому, що стосується здійснення задуманого, переоцінка своїх можливостей і здібностей, а також інших якостей особистості. Галюцинації при цьому відсутні. Порушень свідомості також не спостерігається.

Параноїдний синдром. Характеризується поєднанням маячення переслідування, вербальних галюцинацій (часто псевдогалюцинацій), симптомів психічного автоматизму. Маячення чуттєве, має систематизований характер. У структурі параноїдного синдрому нерідко зустрічаються явища дереалізації, деперсоналізації, тривоги, депресії. Переважання афективних симптомів дозволяє виділити клінічні варіанти параноїдного синдрому: депресивно-параноїдний, тривожно-параноїдний та ін.

Галюцинаторно-параноїдний синдром (синдром Кандинського — Клерамбо, синдром психічного автоматизму). Він найскладніший за своєю структурою і включає маячення переслідування, впливу, психічні автоматизми, псевдогалюцинації. Маячення чуттєве, полі тематичне. Хворий, наприклад, стверджує, що невідомі люди впливають схованим десь апаратом на його думки, емоції, відчуття, настрій, вчинки; діють гіпнозом— узнають думки, впливають на бажання, присипляють. Великою різноманітністю відрізняються явища психічного автоматизму: думки виникають усупереч волі хворого, течуть безупинно, їх багато (ментизм), стають відомими стороннім людям (симптом відкритості). Характерним є також відчуженість власних психічних процесів—думки, почуття, бажання, уявлення втрачають належність особистості: настрій зроблений, бажання, думки наведені, рухи здійснюються мимоволі, слова злітають з язика без участі хворого. Голоси всередині голови, в груднині, в животі, часто неприємного змісту, імперативного характеру.

Синдром психічного автоматизму зустрічається в розгорнутому вигляді при шизофренії. Окремі симптоми бувають і при інших психозах.

Коли у структурі синдрому є маячення переслідування, маячення впливу, психічні автоматизми (ідеаторні— вкладання думок, луна-думок, віднімання думок; сенестопатичні—вплив на відчуття; кінестетичні — вплив на дії: хтось змушує рухати кінцівками), то говорять про тотальний синдром оволодіння.

Коли ж хворий стверджує, що він сам є джерелом впливу на інших, може читати думки людей, викликати у них хороший настрій, направляти їхні думки, впливати на психічний стан, то це — інвертований синдром Кандинського — Клерамбо.

Парафренний синдром. Проявляється безглуздим маяченням, вербальними галюцинаціями чи псевдогалюцинаціями, помірними афективними розладами у вигляді легкої ейфорії, почуттям задоволення. Маячні ідеї різноманітні, частіше фантастичного змісту з нахилом до систематизації. Хворі виказують ідеї величі, всесилля, стверджують про зв'язки з жителями інших світів, керівниками держав, знаменитими людьми, голоси яких доносяться з космічного простору, з інших планет чи держав; через хворих передається вплив на Долю Всесвіту, політику держав, економічний розвиток тощо. Форми парафренного синдрому розділяють залежно від переважання в клініці тих чи інших порушень: 1) систематизована парафренія — коли в психічному стані переважають систематизовані маячні ідеї величі, могутності; 2) фантастична парафренія — переважають маячні ідеї фантастичного змісту; 3) конфабуляторна парафренія —на передньому плані конфабуляції; 4) галюцинаторна парафренія — багато галюцинацій; 5) експансивна парафренія— головним є експансивний афект, а інші парафренні порушення відходять на задній план.

Розглядаючи маячні синдроми, необхідно також відзначити їх еволюцію у межах певного психічного захворювання. Паранойяльне маячення з роками поступово змінюється параноїдним, яке в свою чергу переходить у парафренне. Така динаміка можлива при відсутності своєчасного й адекватного лікування на кожному з попередніх етапів маячних синдромів.