Національний університет «Львівська політехніка»

Інститут права та психології

Кафедра теоретичної та практичної психології

ПСИХІАТРІЯ

Конспект лекції № 7

Загальна характеристика основних психопатологічних синдромів.

Склала:

ст. викладач кафедри ТПП

Легендзевич Г.Я.

Обговорено та схвалено на засіданні кафедри теоретичної та практичної психології (Протокол № 1 від 31.08.2016 р.)

Львів −2016

Тема № 7. «Загальна характеристика основних психопатологічних синдромів»

ПЛАН:

Вступ

1. Загальна характеристика синдромів розладів свідомості.

2. Особливості галюцинаторно-маячних синдромів.

3. Синдроми емоційних порушень.

Висновки

Мета:

Навчальна:

• сформувати у студентів теоретичні знання про основні методи дослідження в психіатрії;

• сформувати у студентів теоретичні знання про особливості психічних розладів;

• засвоїти основні терміни та зону їх застосування;

Розвиваюча:

• поглибити широту знань про методи і способи діагностики психічних розладів;

• сформувати знання про психологічні особливості взаємовідносин пацієнта і медичного працівника; конкретні психопрофілактичні, психокорекційні і психотерапевтичні способи допомоги пацієнтам;

Виховна:

• сприяти осмисленню визначених проблем психіатрії, з розкриттям різних поглядів учених на їх витоки та шляхи розв’язання;

• впливати на культурний розвиток та моральні принципи студентів посередництвом звернення їхньої уваги на форми та засоби забезпечення оптимальних умов розвитку особистості, яка має зміни.

Ключові слова: синдром, психопатологічні синдроми, синдром оглушення, деліріозний синдром, аментивний синдром, онейроїдний синдром, маніакальний синдром, депресивний , астенічний, психотичні синдроми, непсихотичні синдроми.

ВСТУП

Психічні розлади проявляються не окремими симптомами, ізольовано, а їх комплексами, синдромами. Синдром – це не просто сукупність симптомів, а поєднання генетично однорідних симптомів, характерних для певного захворювання. Генетична однорідність – істотна ознака синдрому, що відрізняє його від тих симптомо-комплексів, де поєднання симптомів є випадковим. Однією з відмінних особливостей усякого хворобливого процесу є його мінливість, динаміка.

При захворюваннях головного мозку в патологічний процес включається багато нервових утворень, синапсів, функціональних систем. Через те і синдроми психічних порушень, що є проявами ступеня важкості, переважної локалізації, гостроти і багатьох інших особливостей патологічного процесу, відзначаються різноманітністю, складністю, мінливістю. Постійна зміна окремих симптомів у структурі синдрому призводить до зміни його якісної характеристики і формування нового синдрому. Із послідовної зміни синдромів складається клінічна картина хвороби.

1. Загальна характеристика синдромів розладів свідомості.

У клініці свідомість – це стан, який сприяє впорядкованому і послідовному перебігу психічних процесів, що дозволяє спостерігати і розуміти події в зовнішньому світі і організмі, допомагає хворому орієнтуватись у зовнішньому світі, часі, власній особистості.

Виділяють такі критерії, що визначають ясність свідомості (К. Ясперс):

1) правильна орієнтація в часі, місці, власній особистості;

2. адекватне, вірне сприйняття навколишнього світу;

3. послідовне мислення – його зв'язок від минулого до сьогодення;

4. запам'ятовування поточних подій і майбутніх.

Відповідно виділяють і критерії порушення свідомості:

1) порушення орієнтації в часі, місці, власній особистості;

2) усунення від сприйняття навколишнього світу;

3) порушення мислення (інкогеренція) — його фрагментарність, непослідовність;

4) порушення пам'яті.

Лише при наявності у хворого усіх цих критеріїв можна констатувати розлад свідомості.

Синдром оглушення

В основі цього синдрому лежить підвищення порогу сприйняття – він долається лише дуже сильними подразниками. При цьому сприйняття збіднюється, знижується його чіткість, все сприймається як через туман, крізь товщу, тьмяно. Уповільнюються мислення, рухи, порушується осмислення ситуації. Хворі байдужі, зміст запитань сприймають з помітним зусиллям, відповідають із затримкою, уривчасто. Спогади утруднені чи взагалі відсутні. Запам'ятовування, як правило, неможливе. Переважає дрімотний стан, іноді сонливість. Легкий ступінь оглушення має назву обнубіляції свідомості.

Синдром оглушення належить до найбільш частих і поширених синдромів порушення свідомості. Його нерідко можна спостерігати при черепно-мозкових травмах, пухлинах мозку, а також при інфекціях, отруєннях, судинних кризах. Тривалість стану оглушення — від декількох хвилин до кількох днів (при травмах, інфекціях, отруєннях); при пухлинах мозку він може тривати значно довше. В патогенезі оглушення велика роль належить порушенню окислювальних процесів у головному мозку внаслідок гіпоксії та інших причин. Глибокі ступені оглушення — сопор, кома — характеризуються повною відсутністю психічної діяльності.

Сопор — стан, при якому можливі відповіді лише на сильні больові, звукові, світлові подразники у вигляді малодиференційованих реакцій — повертання голови, рухи кінцівок.

Кома — стан, при якому втрачаються функції усіх аналізаторів і відсутні будь-які реакції на зовнішні подразники, не викликаються неврологічні рефлекси.

Синдроми сопору і коми посідають важливе місце у загальній психопатології. Вони спостерігаються при епілептичних приступах, у початковий період важких травм мозку і масивних ураженнях отрутами, у процесі хвороби при білій гарячці, енцефалітах. Наявність коми в усіх випадках свідчить про важкість ураження мозку.

Деліріозний синдром

Деліріозний синдром поєднує в собі багато різних симптомів. Особливо характерними для делірію є справжні зорові галюцинації на фоні неглибокого порушення свідомості. Тому делірій відносять до галюцинаторних затьмарень свідомості. Яскраві, мальовничі, рухливі образи людей, тварин, комах, нерідко потворно неправдоподібних, повністю підмінюють реальну обстановку, помилково орієнтують хворого. Часто при цьому з'являються справжні слухові, тактильні, нюхові галюцинації. Оскільки у хворого зберігається усвідомлення власної особистості (самоусвідомлення), він переконаний у реальності галюцинаторних образів. У динаміці розвитку делірію можна виділити такі стадії: І — гіперметаморфоз (підвищене відвертання уваги): хворий не в змозі зосередитись, увага розсіюється на будь-які незначні подразники. II — гіпермнезія: в уяві хворих виникають яскраві картини, що колись були в їхньому житті, згадуються забуті іноземні мови, вірші. Під вечір стан погіршується, сон стає поверховим. У цій стадії приєднуються гіпнагогічні галюцинації. III—делірій: з'являються справжні зорові галюцинації, що визначають поведінку хворого. IV—муситуючий (буркотливий) делірій. Мова хворих перетворюється у безперервне бормотіння, виникає багато зорових галюцинацій, але моторне збудження недосить інтенсивне (у межах ліжка): хворі перебирають краї простирадла, оббирають невидимі нитки (симптом оббирання). Згодом муситуючий делірій переходить у сопор і кому.

Окремо виділяють так званий професійний делірій, в якому багато галюцинацій, що носять суто професійний характер. Моторне збудження також відповідає змісту галюцинацій: шофер крутить кермо автомобіля, доярка доїть корів, рибалка тягне сітку, футболіст б'є по м'ячу. При цьому мало мовної продукції або ж вона теж стосується професії хворого.

Тривалість делірію — від кількох годин (абортивний делірій) до 3—5 днів. Усе, що хворий переживає у стані делірію, досить добре зберігається в його пам'яті. Художники, що перенесли делірій, після нього добре відтворюють галюцинації в малюнках.