54. Позитивні взаємодії популяцій: коменсалізм, протокооперація, мутуалізм.

Позитивні взаємодії популяцій розглянемо в тій послідовності, в якій вони формувалися в процесі еволюції: коменсалізм (перевагу чи користь має одна популяція), протокооперація (користь одержують обидві популяції) і мутуалізм (користь одержують обидві популяції, причому вони повністю залежать одна від одної).

Коменсалізм полягає передусім в односторонньому наданні притулку одним видом іншому. Характерним є те, що вид, який одержав для себе певну користь, не завдає помітної шкоди своєму доброзичливому господарю. Так поводить себе, наприклад, мальок ставриди під куполом медузи чи в мантійній порожнині каракатиці. Чимало коменсалів призвичаїлись жити в чужих норах, гніздах, дуплах, а також у мурашниках і термітниках, використовуючи середовище тварин-партнерів зі стабільним і сприятливим мікрокліматом.

Протокооперація (взаємокорисне об'єднання двох популяцій, зв'язки яких необлігатні (необов'язкові)). Питанням протокооперації багато уваги приділяв В. Оллі, який вважав, що початкові стадії кооперації трапляються в природі повсюди. Класичний приклад протокооперації – взаємодія крабів і кишковопорожнинних, які, сидячи на спині краба, маскують його, оберігаючи таким чином від ворогів. Яка ж їм вигода від крабів? Передусім вони використовують крабів як транспортний засіб, а головне – їм потрапляє чимало об'їдків від столу партнера. Однак ні краб, ні кишковопорожнинні не перебувають у повній залежності один від одного.

Мутуалізм ще називають облігатним (обов'язковим) симбіозом. Типові приклади мутуалізму трапляються лише у тому випадку, коли якийсь гетеротроф стає повністю залежним від автотрофа стосовно корму, а існування останнього автотрофа залежить від мінерального обміну, захисту й інших важливих функцій гетеротрофа. Такими є симбіотичні стосунки бобових рослин з азотофіксуючими бактеріями, які знаходяться в бульбочках, прикріплених до коріння рослин. Рослини постачають бактерії "збалансованою їжею", а бактерії живлять рослини азотом.

55. Які організми називають редуцентами, які – детритофагами?

Сапротро́фи, редуценти (сапрофіти) — організми, що отримують необхідні для життєдіяльності речовини, руйнуючи залишки мертвих рослин і тварин чи відмерлі частини рослин і тварин, абсорбуючи розчинні органічні сполуки.

Оскільки сапротрофи не можуть самостійно виробляти необхідні їм сполуки, вони вважаються типом гетеротрофів. Вони включають багато грибів (решта — паразитичні, мутуалістичні або коменсалістичні симбіонти), бактерій і найпростіших.

Тварини, що живляться падаллю та екскрементами, наприклад скарабей священний, стерв'ятники, олігохети, багатоніжки, раки, соми, грифи, і деякі незвичайні нефотосинтезуючі рослини також іноді називають сапротрофами, але їх точніше називати сапрофагами.

Детритофа́ги (від лат. detritus — «перетертий» та …фаг) — водні та суходільні тварини, які живляться детритом разом з мікроорганізмами, які у них містяться. Детритофаги є гетеротрофами, відносяться до сапротрофів.

Суходільні детритофаги (дощові черви, більшість двопарноногих багатоніжок, личинки деяких комах) живляться органічними речовинами ґрунту та живими мікроорганізмами, які його населяють.

До водних детритофагів відносяться ґрунтоїди та частково сестонофаги. До водних детритофагів відносяться багато малощетинкових червів, двостулкові молюски, планктонні ракоподібні, коловертки тощо. Одні детритофаги відфільтровують дрібні частинки детриту з води за допомогою спеціальних фільтрувальних органів, інші живляться ними безпосередньо (ґрунтоїди).

Детритофаги є важливою ланкою кругообігу речовин у природних