50. Міжвидова конкуренція

Міжвидова конкуренція визначається як співвідношення між двома і більше видами, несприятливий для всіх учасників (див. «Міжвидові взаємовідносини»). Часто подібне взаємовідношення буває асиметричним, тоді один вид страждає від конкуренції більше, ніж інший. Існує кілька способів негативних взаємин, починаючи від непрямих, таких, як конкуренція за обмежені ресурси (експлуатаційна конкуренція) або наявність хижака, загального для декількох видів (непряма конкуренція), і закінчуючи прямими взаємовідносинами, такими, як застосування фізичних або хімічних засобів для витіснення конкурента або позбавлення його можливості користуватися ресурсами (активна конкуренція). Приклад останньої – дії казарок. На скелястих морських берегах дуже цінується вільний простір, і казарки користуються будь-яким випадком, щоб зіштовхнути своїх сусідів з каменів.

Дарвін стверджував, що міжвидова конкуренція повинна бути сильнішою між близькими видами, оскільки вони, як правило, споживають схожі ресурси. Хоча останнім часом була виявлена ​​конкуренція і між далекими видами, концепція Дарвіна все ще залишається в силі.

51. Хижацтво

Хижацтво в екології — тип відносин між біологічними популяціями, при яких хижак живиться іншими організмами, жертвою[1].

Хижаки не обов'язково вбивають жертву, коли живляться нею. Подібними до хижаків організмами є детритофаги, споживачі мертвого органічного матеріалу (детриту), часто таку поведінку важко відрізнити від хижацтва[1], наприклад, коли паразит живе на тілі хазяїна, а потім пожирає його тіло після смерті. Головною характеристикою хижацтва, проте, є прямий контакт з популяцією жертви, тоді як деритрофаги лише пожирають наявний матеріал, часто не впливаючи на популяцію «донорських» організмів.

Хижаки можуть спеціалізуватися на обмеженому числі видів для видобутку, це робить їх в середньому більш успішними в полюванні, але підвищує залежність від цих видів.

52. Модель Лоткі-Волтерра

Класична математична модель хижак-жертва була розвинена у 1920-х роках Джеймсом Лоткою (1880 - 1949) та Віто Вольтерра (1860 - 1940) з метою аналізу циклічних змін, що спостерігались в популяції акул та промислових риб у Адріатичному морі. На даний момент рівняння, що описують взаємодію двох видів популяцій такого типу, називають рівняннями Лоткі-Вольтерра [1, 2].

В моделі Лоткі-Волтерра припускається, що при відсутності хижаків чисельність популяції жертви зростає за експоненціальним законом, а при відсутності жертви чисельність популяції хижаків зменшується за експоненціальним законом. Оскільки хижаки харчуються жертвами, то припускається, що при зіткненні жертв з хижаками відбувається зменшення чисельності популяції жертв та збільшення чисельності популяції хижаків. Чисельність популяції жертви в момент часу зазвичай позначають через image002324.gif , а чисельність популяції хижака - через image002325.gif.

Враховуючи розглянуті припущення отримуємо систему хижак-жертва

де всі константи a,b ,p та q додатні.

53. Паразитизм

Паразитизм — це вид взаємозв'язків між різними видами, за якого один з них (паразит) певний час використовує іншого (хазяїна) як джерело живлення та середовище існування, частково чи повністю покладає на нього регуляцію своїх взаємовідносин з довкіллям. Назва терміну походить від слова парази́т (грец. Παράσιτο — нахлібник). Терміном парази́т називають організм, який живе за рахунок іншого організму, якого іменують хазяїном.

Паразитизм трапляється серед різних груп організмів: тварин (найпростіші, плоскі черви, нематоди, кільчасті черви, молюски, членистоногі), бактерій, грибів (борошнисто-росяні, трутовики, ріжки, сажки) і навіть у квіткових рослин (повитиця). Відмінність паразитизму від хижацтва та інших форм взаємодії організмів полягає в тому, що фізіологія паразита підпорядкована фізіології хазяїна, його життєвий цикл (саме його існування або розмноження) неможливе (або сильно ускладнене) без отримання від хазяїна необхідних для нього біологічних ресурсів.