2.4 Попереднє визначення витрати пари на турбіну

Загальна витрата пари на турбіну визначається по формулі

Д_Т = К_р( + у_ПД_П + у_НСД_НС + у_ВСД_ВС ), (2.8)

де N_Э – номінальна електрична потужність турбіни , кВт;

H_i – корисно використаний теплоперепад у турбіні, кДж/кг;

_М, _Г – відповідно механічний ККД турбіни й електричний ККД генератора;

у_П, у_НС , у_ВС - відповідно, коефіцієнти недовиробітку потужності парою промислового добору, добору нижнього мережного підігрівника верхнього мережного підігрівника.

y = ,

де h_ОТ – ентальпія пари відповідного добору, кДж/кг (промислового й опалювального);

h₀, h_К – відповідно ентальпія пари на вході в турбіну і при тиску в конденсаторі, кДж/кг;

Д_П, Д_НС, Д_ВС – відповідно, витрати пари промислового добору й опалювальних доборів, кг/с;

К_Р – коефіцієнт регенерації, що враховує збільшення витрати пари на турбіну внаслідок регенеративного підігріву живильної води.

К_Р знаходиться в межах 1,051,30. Менші значення К_Р приймаються при температурі живильної води 230235⁰С і числі регенеративних підігрівників рівному 56; великі при t_ПВ =240245⁰С і числі підігрівників рівному 68.

2.5 Визначення витрат пари з котла і живильної води

Витрата пари з котла нетто,

Д_К^НТ =Д_Т + Д_РОУ + Д_СН^МЗ, кг/с (2.9)

де Д_Т – витрата пари на турбіну, кг/с;

Д_РОУ – витрата свіжої пари на РОУ, кг/с (якщо в завданні не зазначене значення витрати, то воно дорівнює 0);

Д_СН^МЗ – витрата свіжої пари на власні потреби машзалу. До них відносять витрату пари на ежектори, на турбонасоси, встановлені у машзалі.

Величина власних потреб машзалу приймаємо рівною 0,5÷1,5% від витрати пари на турбіну Д_т . Вважається, що конденсат цієї пари не втрачається, а його ентальпію приймаємо рівною ентальпії живильної води у станціонному деаераторі.

Продуктивність котла брутто,

Д_К^БР= Д_К^НТ + Д^К_СН, кг/с (2.10)

де Д^К_СН = ^к_сн Д_Т – витрата свіжої пари на власні потреби котла, кг/с;

^к_сн – коефіцієнт витрати пари на власні потреби котла. До них відносять витрату пари на мазутне господарство (мазутні форсунки, розігрів мазуту), обдувка поверхонь нагріву та ін. Конденсат цієї пари вважається втраченим.

Витрата живильної води,

G_ПВ= Д_К^БР + G_ПР, кг/с (2.11)

де G_ПР = _ін Д_К^БР – витрата продувної води з котла, кг/с;

_пр – коефіцієнт продувки.

При заповненні втрат хімічно знесоленою водою продувка приймається не менш 0,5, та не більш 3% від кількості виробленої пари. При неповернені конденсату більш ніж на 40% продувка зростає до 5%. При заповненні втрат дистилятом або знесоленою водою продувка приймається 0,3÷0,5%.

Для прямоточних котлів витрата продувної води приймається рівною нулю.