29. Лікувальний масаж у системі реабілітації хворих на остеохондроз хребта.

Лікувальний масаж застосовують для зниження тонусу напру­жених м'язів і збільшення скорочувальної здатності ослаблених; поліпшення крово- і лімфообІгу, трофічних і регенеративних процесів; усунення невралгіч­них проявів остеохондрозу; підтримання рухливості хребта і працездатності хворого; продовження ремісії захворювання. Застосовують сегментарно-реф­лекторний, класичний масаж і, порівняно з попереднім періодом, його викону­ють більш тривало і інтенсивно, використовуючи всі прийоми. Призначають гідромасаж, точковий масаж і самомасаж. Розташування біологічно активних точок, на які рекомендується діяти при остеохондрозі хребта.

Лікувальний масаж застосовують при затиханні гострих проявів захворю­вання для зменшення болю; розслаблення м'язів, протидії розвитку контракту­рам і атрофії м'язів; покращання крово- та лімфообігу, трофічних процесів в уражених зчленуваннях і навколишніх тканинах; психоемоційного тонусу хво­рого. Застосовують сегментарно-рефлекторний масаж відповідних спинномоз­кових сегментів та класичний масаж.

Методика лікувального масажу при деформуючих артрозах аналогічна тій, що використовують при артритах. При остеохондрозі масажують паравертеб-ральні зони спинномозкових сегментів і рефлексогенні зони грудної клітки і ді­лянки таза; м'язи спини, сідниць; гребені клубових кісток, реберні дуги, між­реберні проміжки, остисті відростки; кульшові і плечові суглоби. Роблять ви­бірковий масаж больових зон і точок грудної клітки.

При значному болю масаж повинен мати розслаблюючий, щадний ха­рактер з використанням легких погладжувань і розтирань, неглибоких розми­нань. При зменшенні больового синдрому їх роблять більш інтенсивно, особ­ливо у місцях, де є ущільнення м'язів, застосовують додаткові прийоми: стругання, пиляння, зміщення, стрясання, поплескування. Масаж поєднують з пасивними, активними з допомогою, а потім активними рухами, струшуван­ням кінцівок.

При попереково-крижовому остеохондрозі рекомендують: сидячи на стільці, натискати лопатками, попереком на спинку стільця; тримаючись рука­ми за сидіння стільця, намагатись підняти себе разом зі стільцем; покласти лік­ті на стіл, тиснута на нього; стоячи, торкаючись спиною стінки, поперемінно сідницями, попереком, лопатками дозовано тиснути на неї. Після кожної впра­ви слід розслабити м'язи і зробити паузу для відпочинку. Кількість ізомет­ричних напружень м'язів в одному занятті 4-5.

30. Особливості методики проведення дихальної гімнастики при переломах хребта.

Частина заняття	Загальна характеристика вправ	Дозування, хв
Вступна	Лежачи на витягненні. Вправи для дрібних і середніх м'язових груп кінцівок. Статичні дихальні вправи: повне, грудне, черевне	1 - 1,5
Основна	Лежачи на витягненні. Вправи для всіх м'язових груп кінцівок і корпусу (полуповорот тазу), за винятком м'язів шиї і плечового пояса. Активні з невеликим додатковим зусиллям за рахунок ваги тіла і снарядів (починаючи з 8-го дня занять). Без снарядів і зі снарядами масою до 1 кг . Вправи прості і найбільш елементарні на координацію і вправи в розслабленні. Статичні дихальні вправи: повне, черевне, грудне, з толчкообразний видихом. Динамічні дихальні з рухом рук нижче рівня плечей. Паузи відпочинку 20 - 30 с (за станом хворого)	8 - 10
Заключна	Лежачи на витягненні. Вправи для середніх і дрібних груп кінцівок. Статичні дихальні вправи: повне, черевне, грудне	1 - 1,5

1. Велика увага приділяється навчанню хворих правильному диханню: грудного і черевному. Співвідношення дихальних вправ до общеразвивающим 1:1, 1:2. динамічні дихальні вправи виконуються з неповною амплітудою - нижче рівня плечей.  2. Рухи ногами хворий виконує по черзі, перший тиждень не відриваючи їх від площині ліжка.  3. Рухи в плечових суглобах активні, з неповною амплітудою нижче рівня плечей.  4. Виключаються вправи в прогибании тулуба, повороти і нахили голови.  Цей комплекс вправ хворий виконують або до накладення гіпсової пов'язки, або при консервативному ведення хворого методом витягнення протягом 3 - 5 тижнів.