2.3 Аспекти термінографії. Термінологічні паралелі та проблеми "фальшивих друзів перекладача"
Термінографією зазвичай називається теоретична й практична робота зі створення термінологічних словників. Такі словники бувають найрізноманітніших типів, починаючи від вокабулярію інтернаціональних терміносистем і закінчуючи багатотомними енциклопедичними словниками, які охоплюють різні галузі науки й техніки. Велику роль у професійній практиці відіграють перекладні словники – дво- і багатомовні.
Одномовні поділяються на енциклопедичні словники й довідники та на філологічні словники. Серед дво- і більше мовних словників виділяють: 1) індивідуальні словники (словники лексики авторів або творів); 2) словники чужомовних слів; 3) етимологічні словники; 4) тлумачні словники. Найпоширенішим двомовним словником є двомовний (прямий і зворотній), який забезпечує переклад спеціальної літератури. Головним питанням при створенні подібного словника є питання про наявну в ньому лексику. При цьому може виникнути низка труднощів. Наприклад, при перекладі лексичних одиниць часто спостерігається розбіжність значень. Значення німецького слова "Nadel" ширше, аніж значення українського слова "голка"; навпаки, в українській мові диференціюються кольори "синій" і "голубий", тоді як у німецькій для обох кольорів вживається лише одне слово "blau". Часто спостерігається розбіжність зовнішніх чи внутрішніх форм. Це все потребує глибоких знань та досвіду перекладача. На укладача термінологічного словника в процесі роботи очікують великі труднощі. Відсутність досвіду автора, нерозуміння мети і завдань словника, поспішність у роботі можуть породити певні недоліки даного словника, найважливішими з яких є: а) включення до словника випадкових одиниць, вузьких професіоналізмів, що не є термінами; б) нагромадження в словнику різних завдань, функцій; в) перенасичення (чи, навпаки, ігнорування) додатковими інформаційними характеристиками термінів; г) відсутність чіткої позиції автора щодо меж термінологічності одиниці, в результаті чого до словника можуть потрапити термінологічні описи, що мають вид дефініцій; д) суб'єктивність чи ненауковість визначень в тлумачних словниках і їх неузгодженість з дефініціями інших словників; е) недостатня сучасність словника, перенасичення застарілими даними.
Як відомо, під мовними паралелями припускають присутність спільних елементів (зокрема, лексичних) у двох не обов'язково споріднених мовах. Такі мовні паралелі можуть бути випадковими та закономірними. Випадкові лексичні паралелі можуть бути викликані випадковим співзвуччям слів з двох не обов'язково споріднених мов типу анґл. та перс. bad, або лат. habere та нім. haben (хоча слова з обох мов збігаються у значенні, хоча етимологія в них різна); або анґл. tip та укр. тип (випадкова співзвучність при повній відсутності спільності у значенні). Закономірні лексичні паралелі спричинені свідомим запозиченням лексичних елементів однією мовою з іншої. Лексичні паралелі можуть бути спричинені й ознаками територіальної спільності, коли в межах певного ареалу (територіального, релігійного, культурно-історичного тощо) існує більш-менш спільний лексичний фонд. У європейських мовах є так званий пан-європейський елемент, що полягає в наявності у більшості європейських мов спільних лексичних елементів. Багато європейських мов, і не лише європейських, мають значну низку запозичень, які є результатом міжнародних контактів з іншими політичними, культурними та економічними ареалами. Це спричинило появу мовних анклавів зі спільними наднаціональними елементами: а) спорідненість індоєвропейських мов, що відбивається на зовнішній схожості багатьох лексичних елементів у різних європейських мовах; б) взаємні запозичення або запозичення з третіх мов; в) спільні запозичення з неєвропейських мов; г) мовні угоди наднаціональних установ (церква, офіційні організації); ґ) мовна стандартизація у міжнародних мовах науки і техніки; д) обмін інформацією через міжнародні агенції новин. У свою чергу, ідентичну лексику (мовні паралелі) можна розділити на три категорії залежно від сфер ужитку: 1. Загальновживані слова (типу банан, телефон). 2. Так звані утилітарні слова, які можна розцінити як основні лексеми важливих концептуальних та спеціалізованих галузей; ці слова статистично не є дуже важливими, але вони необхідні для позначення того чи іншого поняття в різних суміжних галузях (такі слова, як фіорд, сервіс /у тенісі/ тощо). Фахові мови, у свою чергу, підрозділяються на три підкатеґорії: наукова мова, професійні діалекти та мова торгівлі (споживчої сфери). Мовні паралелі можуть виникати на рівні науково-технічної термінології у зв'язку з тим, що при створенні нових термінів досить часто запозичується елемент іншомовного походження. Е.Ф. Скороходько визначив чотири види відповідностей лексичних паралелей у національних терміносистемах: 1. Іноземний термін та термін рідної мови є абсолютними еквівалентами (анґл. аіrplane – укр. аероплан; анґл. biology – укр. біологія). 2. Термін рідної мови є відносним еквівалентом іноземного (анґл. bulldoser – бульдозер з неповоротним відвалом). 3. Термін рідної мови є частковим еквівалентом іноземного. 4. Термін рідної мови є частковим відносним еквівалентом (терміни двох мов висловлюють поняття, які перетинаються). Ідеальні інтернаціональні форми мають абсолютно тотожні значення в різних мовах. Такі форми можуть бути зрозумілі безпосередньо особам, котрі не володіють іноземними мовами. Проте на практиці такі ідеальні форми інтернаціоналізмів зустрічаються вкрай рідко. При прямому запозиченні будь-якого терміноелемента носії різних мов-реципієнтів звертають увагу на семантичні ознаки форми, яку вони засвоюють. Це призводить до семантичної невідповідності в різних мовах однакових лексичних одиниць. Лексичні паралелі можуть мати абсолютно однакову внутрішню форму лише при прямому запозиченні терміна з тієї мови, для якої ця лексична одиниця теж є словом іншомовного походження, запозиченим з третьої мови. В усіх інших випадках семантична невідповідність більшою чи меншою мірою обов'язково має прояв. Виникають так звані "фальшиві (хибні) друзі перекладача" ("ложные друзья переводчика", misleading words). Особливу небезпеку вони становлять при технічному перекладі, вводячи перекладача чи просто читача в оману помилковими асоціаціями з певними термінами рідної мови, схожими за зовнішнім виглядом, але відмінними за змістом. Специфічну групу становлять "фальшиві друзі перекладача" у споріднених мовах: укр. гора – болг. гора (ліс); укр. неділя – рос. неделя; анґл. also (також) – нім. also (отже); анґл. gift (подарунок, дар) – нім. Gift (отрута); ісп. pomo (флакон) – рум. pom (дерево). До прямих запозичень такі "фальшиві друзі перекладача" ніякого відношення не мають. Вони можуть бути спричинені різними напрямками семантичного розвитку в різних споріднених мовах однієї й тієї ж лексичної одиниці, наприклад, шляхом переосмислення. Інша річ – "фальшиві друзі перекладача", які виникають саме при прямому запозиченні іншомовних елементів. Особливо небезпечно, коли вони зустрічаються в науковій термінології. Наявність різного роду семантичних невідповідностей можна пояснити тим, що міжнародний термін, засвоєний носіями тієї чи іншої мови, потрапляє під вплив національної культури, додаючи до вихідної сукупності значень нові значення. А це, у свою чергу, означає, що дуже часто такі запозичення призводять до розбіжностей у значеннях одного й того ж елемента в різних мовах, бо, за словами Ю.С. Маслова, після запозичення іншомовні елементи набувають нового, вже не інтернаціонального значення, а інколи навіть втрачають спільне значення. Причина виникнення семантичних розбіжностей у лексичних паралелях криється ще й у тому, що при запозиченні одного й того ж терміна різними мовами враховуються, як правило, різні семантичні відтінки. Бо будь-яка мова розвивається у своїх власних специфічних умовах, запозичуючи певну кількість інтернаціональних терміноелементів для задоволення певних потреб у номінації того чи іншого поняття. Тому не може здаватися дивним той факт, що будь-який інтернаціональний елемент (переважно греко-латинського походження), який у мові-джерелі вже має кілька значень, тією чи іншою мовою запозичується далеко не в усіх значеннях, а лише у певних, які при порівнянні можуть або збігатися частково, або зовсім не збігатися. Схожість форм при розбіжностях у значенні не може давати підстав називати такі лексичні паралелі справжніми інтернаціоналізмами.
Е.Ф. Скороходько визначив основні причини виникнення "фальшивих друзів перекладача". Такими причинами випадкової схожості зовнішньої форми (при різній внутрішній формі) можуть бути: 1) використання однакових слів у різних мовах при утворенні термінів шляхом переносу назви; 2) асоціації первинного значення зі схожими ознаками різних об'єктів термінування; 3) надання переваги в різних мовах різним сторонам змістової структури міжнародних термінів. Труднощі для перекладу таких термінів полягають у тому, що перекладач, знаючи про наявність подібного лексичного елемента в рідній мові, помилково вважає його змістовим еквівалентом іноземного терміна, особливо якщо ці терміни мають щось спільне у значенні. Е.Ф. Скороходько називав часткові інтернаціоналізми відносними еквівалентами, розуміючи під ними терміни, що висловлюють поняття, родове відносно поняття, що висловлюється перекладеним терміном. "Фальшиві друзі перекладача" з числа міжнародних термінів можна поділити на групи залежно від їхнього походження: 1. Терміни, які набули у різних мовах різного значення через зміни значення при запозиченні (напр., boiler). 2. Терміни – "фальшиві друзі перекладача", що змінили значення значно пізніше, вже у мові-реципієнті, бо будь-який запозичений іншомовний термін з часом не сприймається як чужий елемент і в подальшому підпорядковується всім законам розвитку лексики даної мови, змінюючи значення подібно до корінних слів, і, таким чином, порушується змістова відповідність між даною парою термінів. 3. "Фальшиві друзі перекладача", які виникли через те, що те чи інше слово зазнало змін значення у мові-продуценті, в той час як у мові-реципієнті дане слово зберегло попереднє значення. Інколи при запозиченні термін набуває вужчого значення, інколи – навпаки, ширшого. Інколи значення переноситься на інший об'єкт за певними суміжними ознаками. Серед причин виникнення "фальшивих друзів перекладача" Д.С. Лотте визначив такі: 1. Надання слову технічної визначеності, повної чи тільки у поєднанні з іншими елементами. 2. Звуження значення, тобто перенесення терміна з родового поняття на видове. 3. Розширення значення. 4. Зміщення значення (за аналогією). 5. Перенос терміна за зовнішньою аналогією. Зміна значення частіше за все має еволюційний характер. Такі зміни значення, за словами Д.С. Лотте, бувають кількох видів: 1) Поступова зміна значення терміна відповідно до поступової зміни самого значення. 2) Різка (стрибкова) зміна значення терміна у певний період, зумовлена різкою зміною поняття, ґенетично пов'язаного тією чи іншою мірою зі старим. 3) Поява в терміна нових значень шляхом його переносу на інше поняття, за аналогією чи системністю. 4) Розрив між значенням слова, яке вживається як самостійний термін та як елемент, що входить до складового терміна або терміна-словосполучення. Розбіжності між значеннями терміна запозиченого та термінапрототипа можуть мати місце також у момент запозичення. Найчастіше це буває через свідомий вибір якогось одного значення, або навіть (хоча це трапляється вкрай рідко) навмисна зміна. За наявністю або відсутністю хоча б одного спільного значення "фальшиві друзі перекладача" поділяються на часткові інтернаціоналізми та псевдоінтернаціоналізми. В.В. Акуленко стверджував, що інтернаціоналізм не обов'язково означає ідеально досконалий еквівалент, і навіть частково "фальшиві друзі перекладача" в цілому можуть залишатися інтернаціоналізмами. При цьому "фальшиві друзі перекладача", які в різних мовах мають щось спільне у значенні (різними є лише відтінки цього значення), суттєво відрізняються від псевдоінтернаціоналізмів, тобто міжмовних омонімів, які не мають у змісті нічого спільного, а є лише окремим випадком "фальшивих друзів перекладача". Виходячи з цього, можна дійти висновку, що переважна більшість інтернаціоналізмів є частковими інтернаціоналізмами, а повні інтернаціоналізми – це також окремий випадок часткових інтернаціоналізмів. Звичайно, ступінь розбіжності між значеннями тих чи інших лексичних паралелей не однаковий. Тому всі лексичні паралелі, не пов'язані з мовною спорідненістю, можна розділити на дві категорії – інтернаціоналізми та псевдоінтернаціоналізми. Інтернаціоналізми, у свою чергу, теж можна розділити на дві групи – повні та часткові. Таким чином, з'являються три види лексичних паралелей: 1) повні інтернаціоналізми, тобто слова, що повністю збігаються в усіх значеннях в обох мовах; 2) часткові інтернаціоналізми, тобто слова, значення котрих збігаються лише частково, і 3) псевдоінтернаціоналізми, значення яких у цих двох мовах не збігаються взагалі.
Особливості науково-технічного перекладу.
Значення науково-технічного перекладу невпинно зростає навіть з огляду на економічні вигоди. В літературі часто наводиться як приклад опублікована доповідь Радянської Академії Наук про застосування алгебри для обчислення електронних реле та певних електричних кіл. Ця праця (за твердженням 1фахівців чи не найвагоміше досягнення в цій галузі з 1938 року) через брак фахових перекладачів була перекладена лише в 1955 році з російської англійською мовою. За підрахунками американських вчених, вчасний переклад доповіді у 1950 році зекономив би на витрати на їх дослідження близько 40 мільйонів доларів. Мовознавці переконані також у тому, що переклад фахових текстів такий же трудомісткий, як і літературний переклад. До того ж поверхнева уява про те, що у процесі науково-технічного перекладу досить лише субституції (заміни) професійної термінології із застосуванням граматичного мінімуму, цілком хибна. З іншого боку, слід погодитися з думкою, що у процесі літературного перекладу творча діяльність проступає значно дієвіше, ніж при перекладі з фахової мови. Вся річ у тому що на передньому плані в літературному перекладі перебувають особливості витвору мистецтва, єдність образного мислення та мистецького мовлення у вихідній мові, в той час як фаховий переклад має на меті точну передачу інформації. Але й тут важко обійтися без специфічних труднощів. Ось класичний приклад: німецькому слову "Technik" співставлені аж три значення в англійській мові: 1) technology (прикладна наука); 2) engineering (техніка фахової галузі); 3) technique (окремий метод). Зауважимо, що подібна диференціація поступово переходить і до української мови. Як доводить практика, фахівець зі знанням мов, наприклад, український фізик з глибокими знаннями німецької мови спроможний зробити більш професійний переклад, аніж германіст без додаткових знань з фізики. Проте такий ідеальний випадок (отримання подвійної освіти), як правило, рідкісний і тому з практичних та економічних міркувань на перший план виступає знання іноземної мови. У залежності від цілеспрямованості перекладу розрізняють його три аспекти: 1) науковий напрямок, пов'язаний із теорією перекладу, підвищенням якості перекладу й кваліфікації перекладача; 2) прагматичний напрямок, орієнтований на вдосконалення практичної інформаційної діяльності і перекладацького сервісу; 3) кібернетичний аспект, направлений на розробку систем машинного перекладу, створення профільних словників з використанням ЕВМ тощо. Якщо говорити лише про термінологічний аспект науково-технічного перекладу, то з цієї точки зору найважливішим є науковий напрям. Головні труднощі перекладу пов'язані не з перекладом окремих термінів, зафіксованих у термінологічному словнику, а з передачею правильного змісту кожної фрази, якому не завжди відповідає дослівний переклад. Для цього необхідно деяке знання предмета, про який іде мова. Варто погодитися з тим, що умовою правильного перекладу, тобто вибору потрібного слова із числа тих, які слугують передачею терміну оригіналу в різних його значеннях, є правильне розуміння того, про що в контексті йдеться, тобто знання явищ дійсності і їх назв. Перекладачеві-неспеціалісту може допомогти його філологічна освіта, знання асоціативних зв'язків термінологічних морфем, афіксальні особливості термінів. У будь-якому випадку через різке збільшення попиту на переклад його якість вимагає особливої професійності. У практиці науково-технічного перекладу вирізняють наступні методи досягнення адекватності:
конкретизація (напр., замість "Stahl" – "стальні листи", "Holz" – "дерев'яні бруси");
генералізація (напр., замість "Elektromobil" – "транспортний засіб");
смисловий розвиток (напр., "100 Jahre Zugverkehr" – "історія становлення і розвитку залізничного сполучення");
антономічний переклад (напр., "Der Gelehrte machte vor keinen Hindernissen halt" – "вчений долав усі перепони");
синтаксичні трансформації (напр., "Die getroffenen Maβnahmen erlauben die Einrichtung im Labor eines groβen Gerätes" – "...дозволяють розташувати...");
перерозподіл змісту, тобто неспівпадання як у плані лексики, так і в плані граматики (напр. "Die Schwerverletzten wurden aus den Wraks mit Brechwerkzeugen geholt" – "були визволені з понівечених кузовів завдяки злому спеціальними інструментами").
Працівники в області інформації підрахували, що на пошук інформації витрачається 20 % робочого часу, в тому числі затрати часу на виявлення значення того чи іншого терміна, оскільки пошук потрібного терміна в середньому складає 15 хв. в день. Вважаємо, що не буде помилковим твердження про те, що кількість часу, затраченого на з'ясування значення терміна було б дещо меншим, якщо б сама його форма підказувала споживачеві його лексичне значення, незалежно від професійного рівня працівника. Звідси випливають принаймні два висновки:
1) перекладач повинен хоча б частково орієнтуватися в тематиці текстів, які перекладаються, що набувається також із досвідом його роботи;
2) у тексті перекладу потрібно уникати хибно орієнтуючих термінів, якщо в даній термосистемі є їх синоніми з більш мотивованою внутрішньою формою.
Специфіка науково-технічного перекладу зводиться до специфіки передачі мовних та стилістичних особливостей, притаманних тим чи іншим жанрам науково-технічної літератури. Більшість лінгвістів характеризують цей вид перекладу як особливий вид діяльності, який визначається у першу чергу своїми функціональними, а не стилістичними чи жанровими особливостями. Більше того, крім професійних функцій, цільових установок існують два абсолютно різні види перекладу – усний і письмовий, кожний з яких може бути поділений на підтипи (до прикладу усний переклад буває синхронним чи перекладом із листа). У цьому відношенні лінгвісти розрізняють такі види робіт:
1) письмовий переклад науково-технічної літератури й документів з іноземних мов українською;
2) письмовий переклад науково-технічної літератури й документів з української мови основними західноєвропейськими мовами; 3) усні переклади "з аркуша" для спеціалістів; 4) усний переклад на переговорах, у роботі комісій, у наукових залах; 5) усний переклад на конференціях, семінарах, симпозіумах. Якість та обсяг перекладу можуть залежати від запиту споживачів, серед яких виділяють інженерно-конструкторський персонал, наукових співробітників, керівників підприємств, експертів, інформаційних працівників. У залежності від їхніх вимог переклад може бути детальним, адекватним, з особливим натиском на термінологічні одиниці чи фрагментарним, неповним, із точним перекладом лише найбільш важливих для споживача місць. При цьому повний переклад в цілому відповідає текстові оригіналу, а адекватний науково-технічний переклад повинен точно передавати зміст оригіналу, мати загальноприйняту в мові перекладу термінологію і відповідати нормам науково-технічної літератури, з якої здійснюється переклад. Наведемо кілька традиційних рекомендацій перекладу, які стосуються термінологічних аспектів перекладу:
1) у перекладі повинні використовуватися терміни, затверджені відповідними державними стандартами;
2) перекладач повинен враховувати, до якої області науки й техніки відноситься термін, що перекладається, особливо іноземний;
3) якщо в тексті оригіналу трапляється термін, не зафіксований у науково-технічних словниках, то перекладач має сам підібрати перекладний еквівалент, використовуючи довідкову літературу, або ж проконсультуватися у спеціаліста; в крайньому разі термін можна перекласти описовим шляхом;
4) у тексті перекладу потрібно уникати синонімічного використання термінологічних одиниць; усі терміни, символи, скорочення мають бути уніфіковані;
5) якщо в тексті оригіналу знайдена смислова помилка, пов'язана з написанням терміну, перекладач зобов'язаний дати відповідний до оригіналу переклад, а у виносці вказати на помилку й навести правильний варіант;
6) чужі для мови перекладу терміни повинні залишатися у перекладі і записуватися у дужках;
7) назви латиною не перекладаються і залишаються в первісному вигляді;
8) не допускається довільне скорочення термінів;
9) номенклатури залишаються в оригіналі;
10) одиниці фізичних величин, спеціальні знаки мають відповідати технічним стандартам.
Особливої уваги при перекладі заслуговують питання термінологічної орфографії. Не варто забувати, що більшість термінів на сьогодні зберігають двоякий спосіб написання (наприклад, "авто" й "ауто", "нейро" й "невро"). Перекладачеві слід враховувати ступінь використовуваності того чи іншого варіанта в конкретній терміносфері на даному етапі, що повинно бути зафіксовано найновішими словниками. Іноземні прізвища, географічні назви, назви фірм, закладів, організацій не перекладаються, а транслюються відповідно до норм мовиреципієнта. Роботу перекладача в даному напрямку полегшує той факт, що термінологічна орфографія більше піддається процесові кодифікації, краще нормалізована, аніж орфографія загальновживаної мови, і тому засвоюється легше і на довший період. Кажучи про переклади термінів, не слід забувати, що різні види перекладу потребують неоднакового підходу до передачі семантики термінологічної одиниці. Варто враховувати відоме ділення одиниць науково-технічного тексту на вузькоспеціальну лексику, периферійну термінологію, загальнонаукову термінолексику й загальновживані слова. Будь-який вид науково-технічного перекладу потребує правильної передачі термінів, пов'язаних з основним предметом викладання; вторинні (периферійні) терміни, вагомі в суміжних галузях, повинні перекладатися максимально точно для адекватних перекладів; для ознайомлювальних перекладів, де пред'явлена вимога передачі головних ідей оригіналу, точна передача периферійної термінології факультативна. У своїй роботі перекладач чи спеціаліст можуть виявити зовсім нову термінологічну одиницю, не зафіксовану у словниках. Після більш-менш вдалого перекладу (про окремі принципи такого перекладу йшлося вище) його автор фіксує термін на окремій картці із вказуванням джерела, в якому даний термін знайдений. Така робота принесе користь іншим перекладачам науково-технічної літератури.
Розділ
Das Bedienfeld (die Bedienung(ім.)-управління, das Feld(ім.)-панель; складання основ) – панель управління (тип утворення: словосполучення, ім.+ім., тип перекладу:)
Der Papiereinzug(das Papier (ім.)-папер, der Einzug(ім.)-закладання, подача) – ручнa подачa (тип утворення: словосполучення, прикм.+ім., тип перекладу:)
Die Tonerkartusche(Der Toner(ім., з англійської мови-toner)-тонер, die Kartusche(ім., з французької мови-cartouche)-картридж) – тонер-катридж; або просто тонер.( тип утворення: запозичення, тип перекладу: транскодування, ім.+ім.)
Das Vorlagenglas ( Die Vorlage(ім.) – приймач; у даному випадку назва процесу «Експанування» Das Glas(ім.) – скло.)– скло експанування(тип утворення словосполучення ім.+ім., тип перекладу: ); Експанування – (з лат. Exponere – виставляти на показ; 1) показувати якийсь предмет на виставці або у музеї, 2) фотографувати, піддавати світлочутливий матеріал дії світла.
Der Parallelanschluss(parallel-паралельний(прикм.);Der Anschluss-роз’єм, інтерфейс(ім.)) -роз’єм паралельного інтерфейсу (Інтерфейс – з англ. Interface; тип утворення: словосполучення, тип перекладу: )
USB(англ. Universal Serial Bus -«универсальная последовательная шина»; тип утворення: абревіатура; тип перекладу: )-Anschluss(роз’м(ім.)) – USB вхід. (тип утворення: словосполучення, тип перекладу).
Die Gerätebuchse (das Geräte(ім.)-обладнення , die Buchse (ім.)-муфта, з’єднувач) – кабель живлення (тип утворення: словосполученя, тип перекладу: )
Der Netzschalter(das Netz-мережа(ім.); der Schalter-вимикач(ім.)) – вимикач живлення ( тип утворення: словосполучення, тип перекладу: )
Die Software (з англ. «програмне забезпечення» ); (тип утворення: запозичення, тип перекладу: )
Der Drucker(ім.) –принтер(тип утворення: кореневе слово, тип перекладу: )
Der Treiber (ім.) - драйвер( англ. Driver; тип утворення: запозичення, тип перекладу: транскодування)
Das Wasserzeichen(das Wasser(ім.)-вода; das Zeichen(ім.)-знак) – водяний знак( тип утворення: словосполучення, тип перекладу: )
Die Überlagerung(ім.) – дублювання (тип утворення: кореневе слово, тип перекладу: )
Der Kopiervorgang(die Kopie(ім.)-копіювання(з лат. Copia), Der Vorgang(ім.)- процес) – копіювання( тип утворення: суфіксальний, тип перекладу: транскодування)
Der Scanner(ім; з англ. Scanner від Scan-уважно розглядати) – сканер( тип утворення: запозичення, тип перекладу: транскодування).