9. Мова як знакова система

Різні системи знаків вивчає особлива наука — семіотика. Знак — матеріальний, чуттєво сприйманий предмет, який є представником іншого предмета і використовується для отримання, зберігання і передачі інформації. Мова є однією зі знакових систем. Однак не все, що є в мові, можна вважати знаком, а лише те, що служить для передачі інформації. Окремо взяті звуки мови не є знаками, бо вони нічого не означають. Немає підстав уважати повноцінним знаком і морфему, бо самостійно вона, як правило, значення не виражає,а тільки у складі слова. Так, визначити, яке значення має ізольовано взяте закінчення -а, неможливо, тоді як у складі конкретних слів воно легко встановлюється. Наприклад: рік-а. Морфема не може самостійно реалізувати своє значення, тому її називають напівзнаком. Лексема (слово) має план вираження і план змісту, який реалізується самостійно, тому лексему вважають справжнім знаком. Лексема як знак складається з незнаків (фонем). Речення не можна вважати знаком, бо воно вже складається зі знаків і належить до рівня структур. Мовні знаки, як і знаки інших семіотичних систем, є умовними. Однак мова як знакова система відрізняється від усіх інших знакових систем. Вона на відміну від інших знакових систем, які є штучними, особлива, дуже складна природна знакова система. Мова є універсальною, всеосяжною знаковою системою.

10. 1)Мова та мовлення; 2)поняття тексту та дискурсу

1) Розмежовують мову та мовлення. Кожного мовця характеризує власне мовлення, яке є унікальним, непов- торним. Мова — система одиниць спілкування і правил їх функціонування. Мова — система одиниць спілкування і правил їх функціонування. До мовлення належать говоріння (мовленнєвий акт) і результати говоріння (текст). Відмінності між мовою та мовленням: 1) мова — явище загальне, абстрактне; мовлення - конкретне. 2) мова — явище відносно стабільне, довговічне, загальноприйняте; мовлення - динамічне (рухливе), випадкове й унікальне 3) мова — явище психічне(мова в психіці людей), а мовлення — психо-фізичне(психічний і фізичний аспект). 4) мовлення — лінійне(розгортається в часі), мова — нелінійна. Однак слід пам'ятати, що мова і мовлення тісно пов'язані між собою.

2)Текст – об’єдна­на смисловим зв’язком послідовність знакових одиниць, основними властивостями якої є зв’язність і цілісність. Особливого розвитку в останні десятиліття набула лінгвістика тексту. Лінгвістика тексту - галузь мовознавчих досліджень, об’єктом яких є правила побудови зв’язного тексту та його змістові категорії. Текст аналізують як складну комуні­кативну структуру, враховуючи особистість автора з його психологічними, ментальними, соціальними, куль­турними, етнічними та іншими властивостями, адре­сата (читача) з його рівнем сприймання і ситуацію

З лінгвістикою тексту пов’язане вчення про дискурс (від фр. discours «мовлення») — текст у сукупності праг­ матичних, соціокультурних, психологічних та інших чин­ ників; мовлення як цілеспрямована соціальна дія, як ме­ ханізм, що бере участь у когнітивних процесах. Образ­ но кажучи, дискурс — це текст, занурений у життя. До дискурсу належать не тільки власне мовні засоби, а й міміка, жести, за допомогою яких виражається референ­ ція, емоційно-оцінний вплив на співрозмовника. Всебічне вивчення дискурсу передбачає звернення до психологі­ чних, етнографічних і соціокультурних стратегій поро­дження й розуміння мовлення в певних умовах.