Визначення та особливості реляційних баз даних
Реляційні бази даних— це тип баз даних, що зберігає інформацію в взаємопов’язаних електронних таблицях і дозволяє здійснювати пошук даних в таблицях на підставі міжтабличних зв’язків, визначених через об’єднання первиннних і зовнішніх ключів таблиць.
Таблиця — це структура, що містить певні набори даних (статистичні дані або інші відомості), розташовані у певному порядку за рядками та стовпчиками.
Таблиці широко використовуються в комунікаціях, дослідженнях та аналізі даних. Ми кожен день зустрічаєм таблиці в ЗМІ, рукописних матеріалах, комп'ютерних програмах, дорожніх знаках та багатьох інших місцях.
Таблиця складається з впорядкованого набору рядків та стовпчиків. Це є спрощений опис основного виду таблиць. Властивості таблиць полягають у наступному:
термін рядок має кілька часто вживаних синонімів (наприклад запис, кортеж, вектор);
термін стовпчик має кілька часто вживаних синонімів (наприклад поле, параметр, властивість, атрибут);
зазвичай стовпчик ідентифікується назвою;
назва стовпчика може складатися з слова, фрази або числового індексу;
перетином рядка і стовпчика є клітинка (комірка).
Елементи таблиці можуть бути по-різному згруповані, сегментовані, або розташовані, і навіть вкладені рекурсивно. Крім того, таблиця може включати метадані, анотації заголовок, колонтитул та інше.
Наступний приклад ілюструє просту таблицю з трьома стовпчиками й шістьма рядками. Перший рядок визначає назви полів таблиці, атрибутів сутностей проблемної області. Він використовується тільки для відображення назви стовпчиків, традиційно називається "рядком заголовка".
Табл. 1.2.1
Як інструмент комунікації, таблиця є формою узагальнення інформації в необмеженому числі різних соціальних або наукових контекстах. Вона забезпечує звичний спосіб донести інформацію, яка в іншому випадку може не бути очевидною та легкозрозумілою.
Ключ – це маркер записів таблиці, він забезпечує однозначний доступ, звертання до записів таблиці. При неможливості створення простого ключа(з одного поля) створюється складений, з кількох полів ключ (Зовнішній (вторинний) ключ).
Первинний ключ — це ключ на основі одного поля.
Первинний ключ і компоненти складеного ключа не допускають значень null. Первинний ключ повинен мати унікальні значення. Компоненти складеного ключа мають повторення, унікальною буде комбінація їх значень.
З двох логічно пов’язаних таблиць одну називають таблицею первинного ключа або головною таблицею, а іншу - таблицею вторинного (зовнішнього) ключа або підпорядкованою таблицею. СУБД дозволяють зіставити споріднені записи з обох таблиць і спільно вивести їх у формі, звіті або запиті.
Існує три типи первинних ключів: ключові поля лічильника (лічильник), простий ключ і складовий ключ.
Поле лічильника (Тип даних «Счетчик»). Для кожного запису цього поля таблиці автоматично заноситься унікальне числове значення.
Простий ключ. Якщо поле містить унікальні значення, такі як коди чи інвентарні номери, то це поле можна визначити як первинний ключ. В якості ключа можна визначити всі поля, що містить дані, якщо це поле не містить повторювані значення або значення Null.
Складові ключі. У випадках, коли неможливо гарантувати унікальність значень кожного поля, існує можливість створити ключ, що складається з декількох полів. Найчастіше така ситуація виникає для таблиці, використовуваної для зв’язування двох таблиць відношенням «один — до — багатьох».
Необхідно ще раз відзначити, що в полі первинного ключа повинні бути тільки унікальні значення, тобто збіг не допускається, а в полі зовнішнього ключа збіг значень у рядках таблиці допускається.
У якості ключових полів не слід використовувати поля типу ціна, вартість через можливість їх повторення у процесі розвитку бази даних.
Якщо виникають труднощі з вибором потрібного типу первинного ключа, то в якості ключа доцільно вибрати поле лічильника.
Ключове поле однієї з таблиць може бути первинним ключен у іншій таблиці, пов’язаній з першою, або елементом зовнішнього ключа.