Позов: елементи та види
Курсова робота з дисципліни «Цивільний процес»
ЗМІСТ
ЗМІСТ 2
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 2. ЕЛЕМЕНТИ ПОЗОВУ 9
РОЗДІЛ 3. ВИДИ ПОЗОВІВ 18
Висновки 23
Список використаної літератури 26
ВСТУП
Найбільш розвиненою і гарантованою процесуальною формою захисту оспорюваних прав є цивільне судочинство – нормативно врегульований процесуальний порядок здійснення правосуддя в цивільних справах, який характеризується системою пов'язаних цивільних процесуальних прав і обов'язків та цивільних процесуальних дій, що реалізуються судом та учасниками процесу. Існуючий цивільний процесуальний порядок захисту прав потребує посилення гарантій цивільних процесуальних засобів захисту прав і інтересів громадян, юридичних осіб і держави.
В разі порушення своїх прав будь-яка зацікавлена особа може звернутися до суду з вимогою про їх захист. Однією з ключових форм процесуального захисту є подача позову.
Позов і позовна форма захисту прав відома правовій системі України вже декілька століть. Проте і до теперішнього часу не можна сказати про повну дослідженість теми «позов», відсутність проблем і дискусій з даного питання.
Почнемо з того, що чинне законодавство не містить легального визначення позову. Навіть оновлене процесуальне законодавство (Цивільний процесуальний кодекс України) не дає легального визначення позову. На нашу думку це викликано перш за все, тим, що єдиного поняття позову не склалося в юридичній науці. Виникає логічне питання: чому дослідники не можуть виробити єдине, універсальне визначення позову? Що стало «каменем спотикання» в розумінні позову?
Відсутність єдиного законодавчого поняття позову є основою і для виникнення помилок в розумінні його структури (виділення елементів) та класифікації позовів. Тим часом, саме класифікація цивільно-процесуальних позовів має велике значення для юридичної науки. Існує безліч дискусійних і проблемних питань пов'язаних із різновидами цивільно-процесуальних позовів.
Кожна складна категорія складається із структурних елементів - складових частин. Останні дозволяють індивідуалізувати «категорії», що дозволяють детальніше досліджувати їх вміст, роль і місце в «системі категорій». Позов - безумовно, є складною категорій, тому розгляд елементів позову є не менш важливим питанням, ніж розкриття його поняття.
Метою курсової роботи є юридичний аналіз поняття, елементів та видів позову. Для досягнення поставленої мети потрібно вирішити наступні завдання:
По-перше, розглянути погляди різних науковців щодо сутності позову та дати їм оцінку;
По-друге, охарактеризувати види елементів позову, їх значення та провести дослідження спірності питань щодо кількісного та якісного складу елементів позову;
По-третє, вказати види позовів та спірні питання щодо їх класифікації.
Об’єктом досліження є класифікація позовів.
Предметом дослідження є позов в цивільному процесі.
Методологічною основою дослідження є: системний, порівняльний, діaлектичний, стaтистичний, структурно-функціонaльний методи і метод aнaлізу тa синтезу. Зaстосувaння цих методів дослідження дaло можливість всебічно розглянути досліджувaні питaння.
Структурa курсової роботи склaдaється зі вступу, трьох розділів, шести підрозділів, висновків тa списку використаних джерел.
Розділ 1. Поняття позову
Захист порушених і оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ і організацій гарантується їх правом на звернення у встановленому порядку з вимогою до компетентного органу, наділеного юрисдикційними функціями, розпочати діяльність по розгляду і вирішенню справи зі спірних правовідносин (ст. 16 ЦК України, статті 3, 15, ЦПК України). Цивільним процесуальним засобом, яким забезпечується реалізація права на звернення до суду з метою здійснення правосуддя у справах, що виникають у спорах з цивільних, сімейних, трудових, кооперативних, авторських та інших правовідносин (статті 3, 15, 118 ЦПК України) є позов (лат. actio – позовна вимога) .1
У процесуальній літературі питання щодо поняття позову є дискусійним. Окремі автори (К.С. Юдельсон , К.І. Комісарів, В.М. Семенов, Н.І. Масленникова) називають позовом у цивільному процесуальному праві звернення до суду першої інстанції з вимогою щодо захисту спірного цивільного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу.
Ряд авторів розрізняє:
а) позов у матеріально-правовому змісті - як засновані на цивільному праві і звернені через суд матеріально-правові вимоги позивача до відповідача;
б) позов у процесуальному змісті - як звернену до суду вимогу щодо захисту суб'єктивного цивільного права чи визнання наявності або відсутності визначених цивільних правовідносин (С.Н. Абрамов, П.Ф. Елисейкін, М.А. Гуревич).
Третій напрямок представляють А.Ф. Клейнман, А.А. Добро-вольський, В.І. Тертишников, М.Й. Штефан. На їхню думку, позов являє собою єдине поняття, яке має дві сторони - матеріально-правову і процесуальну. Матеріально-правова сторона позову - це вимога позивача до відповідача, а процесуально-правова сторона позову - це вимога до суду про захист права.
Єдине поняття позову уявляється більш правильним. Даючи відповідь на матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, суд тим самим дає відповідь і на звернення позивача до суду щодо захисту порушеного чи оспорюваного права. Без спірної матеріально-правової вимоги позивача до відповідача немає позову. Матеріально-правова вимога стає позовом, якщо вона звернена до суду. Тому сутність позову може бути правильно визначена з урахуванням нерозривної єдності названих двох сторін2.
Виходячи з цього, позов слід розглядати як звернену через суд вимогу позивача до відповідача щодо захисту порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, здійснена у визначеній законом процесуальній формі.
При визначенні позову як звернення до суду на порушення спору з матеріально-правовою вимогою до відповідача, його авторами проігноровано те, що такий спір виник між суб'єктами матеріальних правовідносин ще до звернення. А у суді порушується не спір, а цивільна справа (відкривається провадження у справі – ст. 122 ЦПК України). 3Автори, які визначають позов, як вимогу позивача до відповідача про захист права, звернену через суд, відводять суду не властиву йому роль посередника та не враховують, що позивач і відповідач як суб'єкти процесу з'являються після прийняття судом позову до розгляду. При визначенні позову як процесуального засобу захисту права спрощується існуючий зв'язок позову з його пред'явленням, розглядом і вирішенням судом. Крім того, органом захисту цивільних прав і законних інтересів є суд, тому і процесуальним засобом захисту прав та інтересів буде процесуальний акт суду – його рішення. Позов є тільки засобом порушення судової діяльності на захист права, здійснення правосуддя у цивільних справах, тобто процесуальним засобом реалізації права на судовий захист.
При визначенні позову як засобу звернення до суду з вимогою про захист права, що є юридичною дією в цілому, він ототожнюється з процесуальними діями, що не відповідає нормам ЦПК України, які розрізняють поняття «позов» і «пред'явлення позову». Крім того, процесуальні дії самі по собі не виникають, а є засобом реалізації прав і обов'язків, які виражаються у процесуальних формах – вимогах, клопотаннях, заявах.
При визначенні позову як вимоги про усунення порушення права, пред'явленої однією особою до другої у суді, не враховується те, що вона властива не тільки позову, а й досудовим вимогам заінтересованих осіб. Позовними вони стають тоді, коли спрямовуються на порушення діяльності компетентного органу, на який покладено здійснення захисту права, тобто не тому, що вони пред'явлені однією особою до другої для примусового здійснення через суд, а тому, що вони заявлені до суду з метою відкриття провадження у судовій діяльності на захист її прав. Ця властивість позову відображена у ст. З ЦПК України, за якою кожна особа має право у порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу. Таке право на звернення до суду за захистом реалізується заявами осіб, визначених у цій статті. Отже, необхідність у позові виникає тоді, коли настає потреба у розгляді і вирішенні правового спору між заінтересованими особами з метою захисту порушеного, невизнаного чи оспорюваного права громадян, підприємств і організацій. А сама вимога до суду про захист права і охоронюваного інтересу у справах позовного провадження у ЦПК України названа позовом або позовною заявою (статті 118-122).4 Відкрите позовом судове провадження щодо розгляду і вирішення конкретної цивільної справи спрямоване як на захист суб'єктивного права і охоронюваного законом інтересу громадян, підприємств і організацій, так і на охорону законності і правопорядку, а також на захист державного і громадського інтересу5.
Отже, позов втілює у собі право заінтересованої особи на відкриття провадження цивільної справи у суді і судової діяльності на захист порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу, державних і суспільних інтересів. Позов у цивільному судочинстві – це вимога заінтересованої особи до суду про здійснення правосуддя у цивільних справах на захист прав та інтересів, порушених чи оспорюваних іншою особою. У такій вимозі до суду вміщується також вимога до відповідача, тому у теорії цивільного процесу позов розглядається по-різному: як єдине поняття для матеріального і процесуального права (позов має дві складові – матеріально-правову і процесуально-правову); тільки як інститут процесуального права; як юридична категорія, що властива самостійно матеріальному і процесуальному праву.
Суть позову може бути визначена правильно лише з урахуванням його матеріально-правової і процесуально-правової складових, які співвідносяться між собою як названі галузі права, нормами яких ці складові позову врегульовані. Вимога позивача до відповідача (матеріально-правова складова позову), хоч і має допроцесуальний характер, виникає ще до відкриття провадження у справі, але тільки з відкриттям справи у суді набуває цивільно-процесуального характеру. Це свідчить про те, що позов є цивільною процесуальною формою, яка забезпечує реалізацію матеріального закону, його примусове здійснення за допомогою держави у особі його органу, тобто суду. Процесуально-правова складова позову – це вміщена у ньому вимога до суду про захист права зі спірних правовідносин.