Розробка і коректування природоохоронних заходів.

Геологічні фактори – рельєф, ґрунти, гірські породи, корисні копалини, геологічні процеси, впливають на вибір місця створення міста і його розвиток.

Розвиток науково-технічного прогресу і зростання кількості міст зумовило збільшення впливу на геологічне середовище. Антропогенний вплив на геологічне середовище має тенденцію до кумуляції. Активізація небезпечних геологічних процесів, зумовлена техногенною діяльністю людини, привела до катастрофічних наслідків. Економічна шкода, пов’язана з цим, і людські жертви свідчать про необхідність особливої уваги до еколого-геологічних факторів при господарському освоєнні території.

Геологічна будова міських територій. Для геологічної будови міст характерні техногенні відкладення. Джерелом цих відкладень є господарська діяльність і будівництво, тверді відходи промисловості і гірничо-збагачувальних підприємств. Техногенні відкладення характеризуються широкою просторовою поширеністю, рихлою будовою, неоднорідним якісним і зерновим складом. Крім техногенних відкладень для міст характерні намивні відкладення, наприклад намивні піски. Недооцінка техногенних відкладень може призвести до виникнення небезпечних геологічних процесів, деформації і руйнування будівель.

Антропогенний вплив на геологічне середовище міста проявляється в наступному:

· зростання інтенсивності вивітрювання гірських порід за рахунок зміни складу атмосферного повітря (випадання кислотних опадів);

· зміна рівня ґрунтових вод та їх складу;

· зміна складу літогенної основи міських територій за рахунок насипання і наливання техногенних відкладень, випадання аерозолів з атмосфери;

· руйнування геологічних пластів в результаті будівництва підземних споруд;

· зміна характеристик фізичних полів.

Антропогенні зміни рельєфу. В процесі урбанізації рельєф території змінюється у відповідності з потребами міста.

Основні тенденції змін рельєфу міських територій:

· вирівнювання пов’язане з підготовкою площадок під будівництво;

· створення насипів при прокладанні транспортних магістралей, накопичення твердих відходів у вигляді високих відвалів у містах, які є центрами гірничо-збагачувальної і металургійної промисловості;

· утворення заглибин, котлованів і кар’єрів;

· створення підземних комунікацій. В залежності від призначення і характеру використання виділяють такі групи підземних споруд: транспортні (тунелі, стоянки, метрополітен); заклади торгівлі, побутового обслуговування і зв’язку; спортивні, адміністративні і видовищні споруди; об’єкти міської інженерної мережі (трубопроводи, тепло-, водо-, газозабезпечення, каналізація); виробничі заклади та лабораторії. Глибина підземних споруд сягає 40 і більше метрів.

Ґрунти міських територій.

На урбанізованих територіях основним фактором ґрунтоутворення є діяльність людини. Для міст характерні техноземи – ґрунти створені людиною в процесі рекультивації чи освоєння земель. Для них характерна відсутність чітко виражених горизонтів, мозаїчне забарвлення, велика щільність. Групи з непорушеним профілем – подібні до природних, зберігаються в зоні лісопарків.

 Використання ґрунтів у містах має не сільськогосподарський характер. Основний напрямок їх використання – створення парків, скверів, газонів, покриття для спортивних споруд. Дернина використовується для закріплення відвалів. Суглинки і глини використовують як будівельні матеріали. Завдяки високій поглинальній здатності, ґрунти використовують для очистки стічних вод.

  Забруднення грунтів на території міста поділяють на механічні, хімічні і біологічні.

 Забруднення ґрунтів – джерело вторинного забруднення атмосфери. Також, забруднення ґрунтів зумовлює забруднення підземних вод.

 Геохімічний фон – це середній вміст хімічного елемента в ґрунтах за даними вивчення статистичних параметрів регіону. Це регіональна чи місцева характеристика ґрунтів та гірських порід. Ділянка в межах якої статистичні параметри розподілу хімічного елемента відрізняються від геохімічного фону. Називається геохімічна аномалія. Геохімічна аномалія в межах якої забруднення сягає концентрації, яка негативно впливає на здоров’я людини, називається зоною забруднення.

 Для збереження і охорони ґрунтів міських територій здійснюють різноманітні заходи. Основні з них:

 1) збереження ґрунтового шару при інженерно-будівельній діяльності, яка полягає у зніманні верхнього родючого шару ґрунту і використанні його для відновлення еродованих земель та закріплення схилів, ярів та відвалів;

 2) меліорація забруднених ґрунтів. Полягає у промиванні ґрунту в результаті якого катіони вимиваються або переходять у малорозчинну форму. Також, можна перемішувати забрудненні ґрунти з незабрудненими, здійснювати мікробіологічну очистку, вапнувати, використовувати сорбенти;

 3) рекультивація порушених земель – комплекс робіт, які направлені на відновлення їх продуктивності. Рекультивація буває двох видів:

· технічна, полягає у підготовці території до подальшого використання (засипання ярів та кар’єрів, розрівнювання територій). В залежності від того як буде використовуватись територія, технічна рекультивація буває сільськогосподарська, лісотехнічна, гідротехнічна;

· біологічна, полягає у відновленні родючості порушених земель (насипання ґрунтового шару, внесення добрив. Вапнування, гіпсування).