Урбанізація. Фактори урбанізації.

Урбанізація (від лат. Urbanus – міський) – виникнення і постійне збільшення площі і чисельності міст. Підвищення ролі міст в соціально-економічному розвитку суспільства, формування міського населення, яке веде специфічний спосіб життя, а також “міських” популяцій рослин і тварин.

Показник урбанізації країни чи регіону – відсоток населення, яке проживає в містах. В даний час найбільш урбанізованими є Сінгапур і Гонконг (міста-держави), Великобританія (92% населення проживає в містах), Кувейт (915), Ізраїль (90%), Австралія (85%), Швеція (83%). Найменші показники урбанізованості 97-10%) в країнах Африки і Південної Азії.

В Україні нараховується 436 міст і 925 селищ міського типу. Показник урбанізації становить близько 67%, тобто кожні два жителі з трьох проживають в містах.

Фактори урбанізації:

1. Накопичення і розподіл природних і людських ресурсів, концентрація виробництва, обміну, управління на невеликій території з метою їх ефективнішого використання.

2. Необхідність найповнішого задоволення різноманітних суспільних та індивідуальних потреб людини – біологічних, психологічних. Етнічних, трудових, економічних, соціальних.

Урбанізація – це розвиток “видової програми” Людини розумної, а місто є одним із типів місця проживання людини, тобто частиною його просторової екологічної ніші. Процес урбанізації має глобальний характер і таким чином. Є фактором перетворення географічної оболонки Землі. В процесі урбанізації відбуваються суттєві зміни як самої людини, так і середовища її існування.

Населення міст веде специфічний міський спосіб життя, який відрізняється від сільського. “Сільське життя проходить в межах общини (community), а міський устрій характеризується життям в суспільстві (society)” Тенніс, 1887 р.

Історія і перспективі урбанізації.

Перші міста з’явилися на нашій планеті більше 5 тис років тому. Це були невеликі поселення оточені кріпосною стіною. Населення складало декілька тисяч чоловік. Древні міста виникали, в основному, в долинах і поймах річок, таких як Ніл, Тибр, Євфрат, Інд, Хуанхе. Такі ділянки були найбільш придатні для землеробства і скотарства.

Кращі умови існування в містах активізували їх ріст. Почали виникати великі міста-держави: Рим (на початку н. Ери населення досягнуло 1 млн. Чоловік), Афіни, Спарта та інші. Ці міста дали фундаментальні основи державного устрою, юриспруденції, культури, мистецтва, військової майстерності.

Процес формування міст можна розділити на три стадії.

Перша стадія (до XVI -XVII століть). Жителі міст використовували місцеві джерела їжі та води, енергію вітряних та водних млинів, переважала ручна праця. Відходи були в основному продуктами життєдіяльності людини і домашніх тварин. Екологічні проблеми були пов’язані із забрудненням цими відходами джерел водопостачання і, як наслідок. Періодичними епідеміями інфекційних хвороб.

Друга стадія урбанізації співпала з розвитком сухопутного і водного транспорту, відкриттям можливостей використання теплової енергії для транспортних і виробничих цілей. У XVI -XIX ст. Збільшується кількість міст і їх населення. Вплив міст на природне середовище не перевищував його здатності самоочищуватись.

Третя стадія (з XIX століття) пов’язана з промисловою революцією. В 1900 році першою урбанізованою країною стала Великобританія. До середини XX ст. Практично всі індустріальні країни стали урбанізованими. Швидкі темпи урбанізації пов’язані із збільшенням енергетичних потреб, розвитком транспорту, покращенням системи комунальних послуг, високим рівнем комфорту життя та інтелектуального спілкування.

На межі XX і XXI століть населення Землі (за даними ООН) досягнуло 6 млрд. Чоловік, причому 3 млрд. Чоловік проживало в містах.

Урбоекологія як наука. Урбоекологія – наука, яка вивчає екологічні проблеми міст і формує оптимальні шляхи їх вирішення.

Об’єктами вивчення урбоекології є урбогеосоціосистеми, а також окремі біотичні та абіотичні компоненти міського середовища.

Предметом дослідження є стан і прогнозування шляхів розвитку урбогеосоціосистеми в цілому та її компонентів, а також вплив міста на прилеглі території та їх біогеосистеми.

Завдання урбоекології:

· вивчення масштабу та інтенсивності антропогенного і технічного впливу на урбогеосоціосистему;

· визначення допустимого рівня навантаження на урбогеосоціосистему;

· розробка заходів. Які забезпечують стабільне підтримання допустимого рівня впливу;

· прогнозування можливих віддалених наслідків впливу;