Організаційна система управління.

У відповідності із законодавством України управління екологічною безпекою міст здійснюють обласні, міські і районні ради народних депутатів, їх виконавчі і законодавчі органи (місцеві органи влади) і спеціально уповноважені державні органи.

До спеціально уповноважених органів відносяться:

· міські і районні санітарно-епідеміологічні станції Міністерства охорони здоров’я України;

· органи по охороні навколишнього середовища і використанню природних ресурсів Міністерства екології і природних ресурсів України;

· органи по використанню та охороні водних ресурсів Державного комітету України по водним ресурсам;

· органи по використанню та охороні земельних ресурсів Державного комітету України по земельним ресурсах;

· органи геологічного контролю Державного комітету України по геології і використанню надр;

· органи гірничого нагляду Державного комітету України по нагляду за охороною праці;

· лісова охорона Міністерства лісового господарства України.

У компетенції спеціально уповноважених органів є:

· управління і контроль за використання і охороною атмосферного повітря, підземних і поверхневих вод, земель, надр, лісів;

· видача дозволу на використання природних ресурсів;

· обмеження і заборона діяльності підприємств і організацій, якщо їх експлуатація ведеться з порушенням природоохоронного законодавства;

· встановлення лімітів і видача дозволу на викиди в атмосферу, скиди стічних вод і поховання відходів;

· застосування адміністративних санкцій по відношенню до осіб, які порушують природоохоронне законодавство.

Місцеві органи влади в межах своєї компетенції:

· дають дозвіл на розміщення підприємств і організацій;

· погоджують проекти планування і забудови населених пунктів;

· організовують розробку і затверджують місцеві екологічні програми;

· затверджують ліміти викиду в атмосферу, скидів стічних вод і розміщення відходів;

· організовують збір, переробку, утилізацію і поповнювання відходів;

· узгоджують плани роботи підприємств і організацій по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів;

· організовують вивчення природного середовища;

· здійснюють контроль за дотриманням природного законодавства;

· надають інформацію про стан навколишнього природного середовища і захворюваність населення;

· обмежують і зупиняють діяльність підприємств і організацій, якщо порушується природоохоронне законодавство;

· організовують роботу по ліквідації наслідків аварій і стихійних лих.

Координацію діяльності всіх органів в галузі природокористування здійснюють органи екології і природних ресурсів Міністерства екології і природних ресурсів України.

Екологічний моніторинг міського середовища.

Екологічний моніторинг – це система спостережень, збору, обробки, передачі, зберігання та аналізу інформації про стан навколишнього середовища, прогнозування його змін і розробки науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень.

На території міст ведуться спостереження за:

1) якістю атмосферного повітря та джерелами його забруднення. Контролюється дотримання ГДВ підприємствами, відповідність складу атмосферного повітря на зовнішній межі санітарно-захисної і в житлових районах ГДК. Спостереження здійснює управління екології і природних ресурсів та його інспекції;

2) вмістом токсичних речовин у відпрацьованих газах автотранспорту та інших транспортних засобів. Контроль здійснюють спеціальні органи при допомозі Державтоінспекції;

3) рівнем впливу шкідливих фізичних факторів. Вимірюються рівні шуму, радіації, напруженості електричних полів, інтенсивності вібрації та інших фізичних впливів. Спостереження здійснюють санітарно-епідеміологічні станції;

4) впливом біологічних факторів, які пов’язані з роботою підприємств, що виробляють білкові препарати, ліки, дріжджі, інші продукти біотехнологій. Контролюється дотримання нормативів викидів в навколишнє середовище біологічно активних речовин і штамів мікроорганізмів. Спостереження здійснюють санітарно-епідеміологічні станції;

5) запасами і якістю підземних вод. Для цього створюють мережу свердловин для відбору проб. Спостереження здійснюють органи геологічного нагляду. Контроль якості підземних вод, які використовуються для питного водопостачання, здійснює санітарно-епідеміологічна станція;

6) гідрологічними і гідрохімічними параметрами водних об’єктів. Спостереження проводять гідрометричні пости, які розташовані у верхньому і нижньому створах за течією річки в межах міської зони;

7) станом морських вод в приморських містах. Спостереження здійснюють організації Держкомгідромету. Контроль санітарного стану пляжів і прибережної зони, які використовуються для рекреації, здійснюють санітарно-епідеміологічні станції;

8) якістю води у міських річках і водоймах в місцях їх рекреаційного використання. Спостереження здійснюють санітарно-епідеміологічні станції;

9) якістю води джерел централізованого і децентралізованого водопостачання. Контроль здійснює санітарно-епідеміологічна станція і підприємства, які забезпечують централізоване господарсько-питне водопостачання міста;

10) скидами стічних вод у каналізацію і поверхневі водні об’єкти, впливом скидів стічних вод на стан водних об’єктів. Контроль здійснює міська служба водовідведення, промислові підприємства, санітарно-епідеміологічні станції та інспекції екології і природних ресурсів;

11) рівнем ґрунтових вод і підтоплення міської території. Спостереження здійснює служба комунального господарства;

12) станом зелених насаджень міста і приміської зони. Ведуться спостереження за ступенем пошкодження рослин ентомошкідниками і в результаті фітохвороб. Також, ведуться спостереження за пошкодженням зелених насаджень в результаті дії викидів шкідливих речовин, зміни гідрологічного режиму, рекреаційного навантаження. Контроль здійснює міська комунальна служба;

13) санітарним станом території міста. Спостереження здійснюють санітарно-епідеміологічна станції;

14) захворюваністю жителів міста – медико-екологічний моніторинг. Спостереження здійснюють місцеві відділи охорони здоров’я.

В містах спостереження здійснюється у двох режимах – загальному і оперативному.

Загальний (стандартний) моніторинг – це система спостережень, яка здійснюється в нормальному режимі постійно. Інформація, яку отримують при таких спостереженнях, дає можливість оцінювати і прогнозувати стан навколишнього природного середовища, розробляти пропозиції для прийняття управлінських рішень.

Оперативний (кризовий) моніторинг проводиться при виникненні аварій із значними екологічними наслідками і в місцях підвищеного екологічного ризику. Спостереження здійснюють з максимальною частотою. Інформація, яку отримують, дає можливість оперативно реагувати і приймати рішення для обмеження і ліквідації наслідків кризових ситуацій та створення безпечних умов життя і здоров’я населення.

Координацію робіт організацій, які ведуть спостереження за станом навколишнього природного середовища, здійснюють органи екологічної безпеки. Метрологічне забезпечення вимірювань здійснюють організації Держстандарту України. Накопичення, обробку, узагальнення і аналіз інформації про стан навколишнього природного середовища здійснюють управління екології і природних ресурсів та Державний комітет по статистиці.

На основі інформації про екологічний стан місцеві органи влади разом з науково-дослідними організаціями розробляють прогнози змін стану навколишнього середовища чи її складових для підготовки і реалізації попереджуючих і компенсуючих заходів.