Тема 2. Основи адаптації організму до фізичних навантажень

Адаптація являє собою сукупність фізіологічних реакцій, що забезпечують пристосування будови і функцій організму, його систем або органу до зміни навколишнього середовища. Виділяють генотипічну і фенотипічну адаптацію.

Генотипічна адаптація лежить в основі еволюції, являє собою процес пристосування до умов

Генотипічна адаптація являє собою процес пристосування до умов середовища популяції шляхом спадкових змін та природного відбору.

Фенотипічна адаптація – це пристосувальний процес, який розвивається в окремої особи упродовж життя як відповідь на вплив чинників навколишнього середовища [Фізичне вих.].

Розрізняють два види адаптивних змін: термінову і довготривалу адаптацію.

Термінова адаптація характеризується пристосувальними змінами, що виникають як відповідні реакції організму на мінливі умови зовнішнього середовища. Прикладом термінової адаптації може служити зміна теплопродукції, потовиділення і розподілу крові в судинах у відповідь на підвищення або пониження температури навколишнього повітря.

Термінові адаптаційні реакції обумовлені величиною подразника, тренованістю спортсмена, його готовністю до виконання конкретної роботи, здатністю функціональних систем організму спортсмена до ефективного відновлення. Наприклад, нормалізація показників після короткочасних вправ може відбутися за кілька десятків секунд, а може (наприклад, після бігу на марафонську дистанцію) – за 9-12 днів (Platonov, 2002).

Стадії термінових адаптаційних реакцій. Найбільш наочно їх наявність проявляється при тривалій роботі.

Перша стадія пов'язана з активізацією діяльності різних компонентів функціональної системи, що забезпечує виконання заданої роботи. Це виражається в різкому збільшенні ЧСС, вентиляції легенів, споживання кисню, накопичення лактату в крові та ін.

Друга стадія наступає, коли діяльність функціональної системи протікає при стабільних характеристиках основних параметрів її забезпечення, в так званому стійкому стані.

Третя стадія характеризується порушенням встановленого балансу між запитом і його задоволенням внаслідок стомлення нервових центрів, що забезпечують регуляцію рухів, і вичерпанням вуглеводних ресурсів організму. Зайве часте пред’явлення організму спортсмена вимог, пов’язаних з переходом в «третю стадію термінової адаптації», може несприятливо вплинути на темпи формування довготривалої адаптації, а також привести до негативних змін у стані різних органів [В. Платонов].

Довгострокова адаптація

Довготривала адаптація характеризується збільшенням функціональних резервів, які є наслідком серйозних структурних перебудов органів і тканин, значною економізацією функцій, підвищенням рухливості і стійкості в діяльності функціональних систем, налагодженням раціональних та гнучких взаємозв'язків рухової і вегетативних функцій.

Стадії формування довгострокових адаптаційних реакцій.

Перша стадія пов'язана із систематичною мобілізацією функціональних ресурсів організму спортсмена в процесі виконання тренувальних програм певної спрямованості з метою стимуляції механізмів довготривалої адаптації на основі підсумовування ефектів багаторазово повторюваної термінової адаптації.

У другій стадії на тлі планомірно зростаючих і систематично повторюваних навантажень відбувається інтенсивне протікання структурних і функціональних перетворень в органах і тканинах відповідної функціональної системи. В кінці цієї стадії спостерігається необхідна гіпертрофія органів, злагодженість діяльності різних ланок і механізмів, що забезпечують ефективну діяльність функціональної системи в нових умовах.

Третю стадію відрізняє стійка довготривала адаптація, що виражається в наявності необхідного резерву для забезпечення нового рівня функціонування системи стабільності функціональних структур, тісного взаємозв’язку регуляторних і виконавчих органів.

Четверта стадія настає при нераціонально побудованому, зазвичай надмірно напруженому тренуванні, неповноцінному харчуванні та відновленні і характеризується зношуванням окремих компонентів функціональної системи.

Деадаптація, реадаптація і переадаптація у спортсменів

Застосування надмірних навантажень, що перевищують індивідуальні адаптаційні можливості людини, що вимагають надмірної мобілізації структурних та функціональних ресурсів органів і систем організму, в результаті призводить до переадаптації, що виявляється у виснаженні і зношуванні функціональних систем, що несуть основне навантаження. Припинення тренування або використання низьких навантажень, не здатних забезпечити підтримку досягнутого рівня пристосувальних змін, призводить до деадаптації – процесу, зворотного адаптації, тобто адаптаційні процеси в організмі людини розвиваються в суворій відповідності з характером і величиною впливу факторів зовнішнього середовища.

Гіпертрофія – (збільшення об'єму і маси органу, клітин під впливом різних факторів. Гіпертрофія може бути істинною і помилковою. При помилковій гіпертрофії збільшення органу обумовлено посиленим розвитком жирової тканини. В основі істинної гіпертрофії лежить розмноження (гіперплазія) специфічних функціонуючих елементів органу.

Атрофія – розлад харчування, прижиттєве зменшення розмірів органів або тканин тварин і людини. Характеризується порушенням або припиненням функції органів (тканин), нерідко супроводжується зменшенням в розмірах будь-якого органу (тканини) організму, різним ступенем дефіциту маси тіла