Дотримання етичних норм і стандартів. Подання офіційних скарг:

При порушенні етичних норм необхідно ретельно розібратися в ситуації і керуватися законодавчими нормами наукової праці, колективними договорами, етичними нормами, визнаними в наукових колективах. Вирішення етичних конфліктів, що виникають у формі дилем, має бути покладене на комісії з трудових спорів при профспілкових комітетах академічних установ шляхом обговорення і дискусій. При цьому краще дотримуватись принципу конфіденційності у випадку розгляду питання сумнівної поведінки або порушення.

Анонімні свідчення і заяви не слід розглядати, якщо людям і майну не загрожує реальна небезпека. Коли порушені обов'язкові принципи і стандарти поведінки (наукові, дослідницькі, фінансові), тоді вони мають стати предметом офіційних слухань.

Офіційну скаргу треба подавати в письмовій формі до комісії з трудових спорів або керівництву наукової чи навчальної установи. За необхідності після обговорення в комісії такі скарги можуть бути публічно розглянуті в трудовому колективі. Якщо на публічних слуханнях члена наукового колективу визнають винним у сумнівних діях, проти нього можуть бути застосовані санкції, пропорційні серйозності порушень Закону.

Відповідальність — сучасна ознака людини:

Ступінь і специфіка реалізації моральної свободи прямо пов’язана з моральною відповідальністю, яка виражає здатність особистості власноруч керувати її діяльністю, нести відповідальність за власні вчинки. Морально-відповідальна поведінка дає людині право на володіння свободою. Вагомість моральної відповідальності людини значна у всі часи, але особливого значення це явище набуває в рамках кризи культур соціуму, суттєвих трансформацій суспільства.

Етика відповідальності – це етика практичної, зорієнтованої на об’єктивні результати діяльності. Відповідальність – своєрідна для дорослої особистості саморегуляційна форма, яка проявляється в усвідомленні самого себе як мотиву вчинків і їх результатів і в усвідомленні і регулюванні власної можливості бути мотивом змін (чи протидія змінам) в оточуючому світі і у власному житті. Однією з форм відповідальності є соціальна відповідальність – схильність людини поводити себе у відповідності до інтересів інших людей і суспільства, а не вузькоегоїстичних інтересах, дотримуватись прийнятих норм і виконувати рольові обов’язки.

Відповідальність як категорія етики. Відповідальність (моральна) – це категорія етики, яка характеризує особистість з точки зору дотримання нею моральних норм та законів, які існують у суспільстві; активної участі особистості у діяльності соціальних груп, як у власне моральному розвитку, так і в покращенні відносин у суспільстві.

Якщо людина зобов’язана усвідомлювати, застосувати в певній ситуації, та практично втілювати морально-етичні норми, то повнота виконання і провина за невиконання цих вимог — це питання особистої відповідальності. Таким чином, відповідальність – це прояв морально-етичної активності особистості згідно до її обов’язку, який розглядається з точки зору можливостей людини. Відповідно до цього, питання відповідальності включає в себе такі питання: чи здатна людина взагалі виконувати покладені на неї обов’язки; чи вірно вона їх зрозуміла та розтлумачила; наскільки широкі межі її діяльнісних можливостей; чи повинна людина нести відповідальність за досягнення результату, який вимагається. Усі ці питання вирішувались теоретиками етики у відповідності до того, як вони бачили реальну позицію індивіда у суспільстві, де перебували самі.

Професійна відповідальність (Внутрішня етика наук), включає в себе відповідальність вченого перед іншими вченими і перед науковою спільнотою в цілому, головна її вимога від ученого - прагнення до істини і вмiння бути вище всіх своїх амбіцій.

Соціальна відповідальність (Зовнішня етика науки) - відповідальність науки перед суспільством. Сприйняття проблеми соціальної відповідальності загострилася після виразного прояву негативних наслідків практичного застосування - .тів сучасної науково-технічної революції.

Соціальна відповідальність – це широке поняття, яке включає в себе більш вужчі: професійна відповідальність, юридична, моральна та ін.

Відповідальність – одне з найбільш складних понять в теорії вольових якостей. Її відносять до якостей вищого порядку. Поняття відповідальність передбачає наявність суб’єкта і вимагає вказівки на об’єкт. Суб’єкт – це певна особистість, яка взаємодіє з суспільством. Об’єкт – це результат, за який особистість несе відповідальність.

Взаємодія суб’єкта та об’єкта створює тимчасову перспективу поняття:

- відповідальність за вчинену дію – ретроспективний аспект;

- відповідальність за те, що необхідно здійснити – перспективний аспект.

Вирішуючи як вчинити, особистість обирає між власними інтересами та інтересами суспільного кола, між обов’язком і бажаним. Такий процес отримав назву нормативної регуляції – тобто спеціального процесу регуляції вчинків людей у момент власного вибору. Виділяють такі типи нормативної регуляції:

Традиційна регуляція. Критерії цієї регуляції – це моральні закони суспільства у даний час. За дотриманням цих законів ведуть спостереження певні «інстанції», які вимагають відповідальності за свої людські дії та їх наслідки. Такі інстанції зобов’язані оцінити вчинки особистості та накласти санкції відповідно до ступеня вини або заслуг.

Морально-етична регуляція. За критерії оцінювання вважають узагальнені етичні принципи середовища особистості. Замість інстанції об’єкт сам оцінює власні дії. Тому, необхідно мати відповідний рівень саморегуляції, самоконтролю та самоповедінки.

Свобода та відповідальність. Кожній людині від народження надаються певні права та свобода. З часом вона дорослішає, відбувається становлення її особистості, і, відповідно, збільшується спектр свободи. У більшості країн до повноліття людина набуває усіх можливих для неї особистих, соціально-економічних і політичних прав. Однак, з того моменту, з точки зору етичних норм, вона несе повну відповідальність за свої дії та вчинки. Свобода неодмінно переплітається з відповідальністю – такий закон будь-якого цивілізованого суспільства.

Етична свобода – це можливість обирати правильний з моральної позиції вчинок у конкретній ситуації. Чітка моральна оцінка власних дій надзвичайно необхідна для прийняття рішень. Щоб мати можливість її надати, потрібно володіти правильними етичними принципами, чітко усвідомлювати категорію вчинку. Такий висновок може зробити тільки досить зріла особистість, яка добре засвоїла моральні цінності. На вміння оцінювати власні вчинки, як і на формування особистості в цілому, майже в однаковій мірі впливають чотири основних фактори: спадковість, середовище, виховання та самовиховання. Спадковість створює природжену особисту схильність до певної лінії поведінки, підсвідому тягу до неї.

На основі моральної оцінки своїх дій та вміння передбачити їх результат, людина виконує контроль над власними бажаннями та вчинками. Свідоме прийняття рішень з урахуванням наслідків і рівень етики свого вчинку з часом замінюється підсвідомим, автоматичним урахуванням першого й другого. У результаті чого людина краще приймає найдоречнiше з можливих рішень, практично не докладаючи до цього розумових зусиль. Така поведінка вказує на високий рівень етичного розвитку особистості.

Головною умовою, за якої можна стверджувати про моральний рівень людини у вчиненій дії – це відсутність тиску на неї. Рішення необхідно приймати без стороннього впливу і абсолютно свідомо. Якщо на рішення людини впливає почуття страху, думка оточуючих чи інші чинники, заслуга і відповідальність не може бути покладена лише на неї. Подібні ситуації виникають тоді, коли від рішення людини багато чого залежить.