52. Соціально-педагогічні технології роботи наркологічної служби.

Вперше в Україні, під егідою фонду «Inco-Copernicus», у рамках міжнародного науково-дослідного проекту «Динаміка і соціокультурний механізм поширення наркотиків у молодіжному середовищі після ІІ-ї світової війни» був застосований на практиці комплексний підхід до вивчення наркоманії. У розробці проекту брали участь провідні вчені і практики. У проекті беруть участь декілька університетів Європи.

У основі концепції проекту лежить сполучення якісних і кількісних методів виміру таких латентних соціальних процесів, як поширення наркотиків у молодіжному середовищі. Зупинимося докладніше на кожному методологічному блоці.

Методика передбачає опитування і юнаків, і дівчат й будується на основі комбінованої вибірки. Спочатку на підставі статистичних даних генеральна сукупність розшаровується на чотири групи в залежності від типу навчального закладу: 1) вищі навчальні заклади, університети; 2) середні спеціальні навчальні заклади, коледжі; 3) професійно-технічні училища; 4) середні школи. На другому етапі методом випадкового крокового відбору визначається адреса навчального закладу й академічної групи. На останньому — проводиться суцільне опитування учнів у шкільних класах або академічних групах. Такий метод себе виправдав, насамперед, через можливість проводити опитування в групі, де анкети знеособлюються вже під час їхнього повернення соціологам.

Застосування методів якісного аналізу дозволило більш точно простежити процес занурення людини в наркокультуру від першої проби до формування залежності.

Проведений аналіз стану профілактики в Україні дозволяє сформулювати ряд проблем, які повинні стати предметом обговорень і досліджень. Частково невирішені проблеми носять організаційний і юридичний характер. Вони пов'язані із процесом інституціоналізації профілактичної роботи. До них ставиться наступне:

Не вирішено, до чиєї компетенції ставиться антинаркотична робота з молоддю.

Не створена правова база роботи. Не визначений обсяг прав і компетенції, відповідальність суб'єктів профілактики.

Не створені ефективні структури, що координують антинаркотичну роботу.

Поряд із цим необхідно вказати на проблеми науково-методичного забезпечення профілактичних заходів:

Спірна ситуація вибору між із закордонних програм і створенням авторських.

Проблема обліку вікової динаміки й відмова від ідеї створення універсальної методики.

Специфіка дитячій і підлітковій з і відповідальність за наслідки профілактичної роботи.

Необхідність розширення об'єкта профілактики. "Вихід" профілактичних програм за стіни навчальних закладів.

Необхідність обліку національних реалій: матеріальних і організаційних можливостей вітчизняних інститутів профілактики.

Перенос акценту на пропаганду здорового способу життя.

Отже, основний акцент в області профілактичної роботи повинен бути перенесений на рівень конкретного муніципального утворення, тобто вона повинна бути розгорнута в громаді (комуна, громада, мікрорайон). Важливо, щоб у профілактичних програмах були задіяні паралельно: загальноосвітня установа, територіальні структури самоврядування, родина. Методологічною основою первинної профілактики є наступні принципи: комплексність, дифференційність, аксиологічність (ціннісна орієнтація), багатоаспектність (виховний, психологічний, загальноосвітній аспекти), послідовність, легітимність. Методичне, організаційне забезпечення доцільно покласти на Центри первинної профілактики. Центр повинен об'єднувати зусилля в області первинної профілактики фахівців і організацій різних профілів: медичної служби, системи суспільного утворення, органів внутрішніх, служб родини, що займаються проблемами сім’ї та молоді