- •1. Сутність і структура соціальних технологій.
- •2. Технологізація соціальної діяльності.
- •3. Класифікація технологій соціально-педагогічної діяльності.
- •4. Сутність, цілі, принципи, завдання діяльності соціального педагога.
- •5. Особистісно, соціально і морально орієнтована взаємодія соціального педагога з вихованцями.
- •6. Зміст діяльності соціального педагога.
- •7. Значення цілепокладання в професійній діяльності соціального педагога.
- •8. Функції цілепокладання.
- •9. Вимоги до цілепокладання в професійній діяльності соціального педагога.
- •10. Сутність мотиваційного програмово-цільового управління.
- •11. Технологія мотиваційного програмово-цільового управління.
- •12. Роль і місце управління в соціальних технологіях.
- •13. Класифікація організаційних методів соціальної роботи.
- •14. Психологічні методи в соціальній роботі.
- •15. Педагогічні технології.
- •16. Дві моделі світового економічного захисту населення.
- •17. Охарактеризувати місце андрагогіки в соціальній роботі.
- •18. Особливості соціальної політики України на сучасному етапі.
- •19. Основні елементи системи соціального захисту в області прибутків та споживання.
- •20. Психотерапія – сутність, завдання, місце в системі психологічної допомоги.
- •21. Форми соціальної терапії. Умови ефективності при їх застосуванні.
- •22. Навчання органiзації I проведенню психотерапевтичних тренiнгiв соцiальним педагогом.
- •23. Сутність і призначення комунікативної функції соціального педагога.
- •24. Функції, рівні спілкування.
- •25. Технологія педагогічного спілкування.
- •26. Сутнiсть поняття «конфлiкт», види конфлiктiв, їх особливостi.
- •27. Стадiї розвитку конфлiктiв.
- •28. Технологiя педагогiчного розв’язання конфлiктiв.
- •29. Стратегiї I тактики в управлiннi конфлiктом.
- •30. Сутнiсть дiагностичної функції; взаємозв'язок понять діагностика, педагогiчна діагностика, соцiальна діагностика, соцiально-педагогiчна діагностика.
- •31.Завдання соцiально-педагогiчної та соціально-психологiчної дiагностики.
- •32. Об'єкт I предмет педагогiчної дiагностики.
- •33. Методи соцiально-педагогiчної дiагностики, їх характеристика.
- •34. Органiзацiя I порядок дiагностування: етапи, вимоги до проведення дiагностики.
- •35. Вивчення особистостi дитини, її зв'язкiв в мiкросередовищi, соцiального статусу. Вивчення iнфраструктури мiкрорайону.
- •36. Апробацiя соцiально-педагогiчних технологiй, реалiзацiя дiагностичної функції соцiального педагога.
- •37. Сутнiсть I реалiзацiя прогностичної функцiї.
- •38. Сутнiсть понять "важкi дiти", "девiантна поведiнка", "делiнквентна поведiнка". Особливостi дiтей ускладненої поведiнки.
- •39. Система профiлактичної реабiлiтацiйної роботи соцiального педагога з дiтьми, що мають вiдхилення в поведiнцi.
- •40. Заклади, що здiйснюють профiлактико-реабiлiтацiйну роботу, аналiз їх дiяльностi.
- •41. Програма дiяльностi соцiального педагога щодо корекцiї (профiлактика I реабiлiтацiя) девiантностi дiтей, пiдлiткiв та молодi.
- •42. Соціально-педагогічні технології роботи профілактики наркоманії серед підлітків.
- •43. Характеристика дітей з обмеженими можливостями.
- •44. Теоретико-технологічні основи процесу соціально-психолого-педагогічного супроводу дітей з обмеженими можливостями.
- •45. Реалізація соціально-психолого-педагогічних програм соціалізації дітей з обмеженими можливостями.
- •46. Технології соціально-психолого-педагічної діагностики сім'ї і її впливу на соціалізацію особистості.
- •47. Методика індивідуальної і гупової роботи з родиною.
- •48. Технологія контактної взаємодії соціального педагога з родиною, в тому числі неблагополучною.
- •49. Технологія здійснення соціально-педагогічної підтримки і реабіатації сім'ї групи ризику.
- •50. Соціально-педагогічні технології роботи з дітьми групи ризику.
- •51. Соціально-педагогічні технології роботи профілактики наркоманії серед підлітків.
- •52. Соціально-педагогічні технології роботи наркологічної служби.
- •53. Соціально-педагогічні технології роботи з засудженими у виправному закладі.
- •54. Соціально-педагогічні технології постпенітенціарної адаптації колишніх засуджених.
- •55. Технології роботи соціального педагога в загальноосвітніх закладах
- •56. Організація соціально-педагогічної роботи в школі.
- •57. Соціально-педагогічні технології професійної орієнтації старшокласників.
- •58. Взаємозв’язок технологій і методів практичної роботи соціального педагога.
- •59. Особливості діяльності соціального педагога у виборі і реалізації соціально-педагогічної технології.
- •60. Історичні етапи розвитку соціальних технологій.
15. Педагогічні технології.
Серед сучасних педагогічних технологій дослідники виокремлюють такі:
-Технологія модульного навчання – пакет науково адаптованих програм для індивідуального навчання, що оптимізує на практиці академічні та особистісні досягнення студента з певним рівнем попередньої підготовки. Воно здійснюється за окремими функціонально-автономними вузлами, відображеними у змісті, організаційних формах і методах, тобто за модулями, призначення яких - розв'язати конкретне коло психолого-педагогічних завдань. Взаємодія педагога і студента в навчальному процесі здійснюється на принципово новій основі: модулі забезпечують усвідомлене самостійне досягнення тими, хто навчається, певного рівня попередньої підготовленості. Успішність модульного навчання залежить від дотримання паритетних взаємин між педагогом та студентами.
Модульне навчання сприяє комплексному аналізу та розв'язанню таких завдань:■ створення змісту навчання, здатного гнучко реагувати на конкретні умови навчання, потреби практики;■ стимулювання самостійності та відповідальності студентів;■ реалізація творчого потенціалу педагога, звільнення його від рутинних обов'язків;■ забезпечення індивідуалізації навчання щодо темпу, рівня допомоги та диференціації змісту навчання;■ здійснення якісного процесу навчання, у результаті якого досконало володіють знаннями, уміннями та навичками всі студенти або переважна більшість.
В основі технології модульного навчання - такі принципи: модульності, виокремлення із змісту навчання певних елементів, динамічності, дієвості та оперативності знань і їх системи, гнучкості, усвідомленої перспективи, різнобічності методичного консультування, паритетності.
-Технологія розвиваючого навчання: вирішальна роль у розвитку дитини належить навчанню. Вона утвердилася в XX столітті завдяки працям російських вчених Л. С. Виготського, О.М. Леонтьєва, С.Л. Рубінштейна, Д. Б. Ельконіна, П.Я. Гальперіна, Е.В.Ільєнкова, Л.В. Занкова, В.В. Давидова та ін В інтересах суспільства і самої людини навчання має бути організовано так, щоб досягти за мінімальний час максимальних результатів розвитку. Воно повинно йти попереду розвитку, максимально використовуючи генетичні вікові передумови і вносячи в них суттєві корективи. Це забезпечується спеціальною педагогічною технологією, яка і називається розвивальним навчанням. У технології розвивального навчання дитині відводиться роль самостійного суб'єкта, що взаємодіє з навколишнім середовищем.Ця взаємодія включає всі етапи діяльності: цілепокладання, планування та організацію, реалізацію цілей і аналіз результатів діяльності. Кожен з етапів вносить свій специфічний внесок у розвиток особистості.
-Інформаційні технології – цілеспрямована організована сукупність інформаційних процесів з використанням засобів обчислювальної техніки, що забезпечують високу швидкість обробки даних, швидкий пошук інформації, розосередження даних, доступ до джерел інформації незалежно від місця їх розташування. Зараз інформаційні технології впроваджуються на багатьох підприємствах, організаціях та різних органах влади. Розроблені концепції впровадження ІТ в наукові заклади, фабрики тощо. Наприклад Концепція впровадження інформаційних технологій у законодавчих органах влади передбачає як автоматизацію самого процесу, так і аналізу роботи, налагодження спілкуванням між різними органами влади та населенням.
-Технологія дистанційного навчання - українські фахівці під час створення Українського центру дистанційної освіти погодилися під дистанційною формою навчання розуміти таку форму, яка використовує глобальні комп'ютерні комунікації (як Інтернето і базується на індивідуальній роботі студентів з чітко підібраним навчальним матеріалом та активному спілкуванні з викладачами та іншими студентами.
Особливостями дистанційної форми навчання порівняно з традиційною звично вважають:
■ Гнучкість. Студенти, які навчаються за дистанційною формою навчання, як правило, не відвідують регулярних занять у вигляді лекцій та семінарів, а працюють у зручний для себе час у зручному місці та в зручному темпі, що дає значну перевагу для тих, хто не може або не хоче змінити свій зручний ритм життя. Кожний може вчитися стільки, скільки йому особисто необхідно для засвоєння предмета й отримання необхідних заліків з вибраних курсів, що забезпечує принципово новий доступ до освіти за умов збереження її якостей.
■ Модульність (або модульний виклад навчального матеріалу). В основу програми ДН закладено модульний принцип. Кожна окрема дисципліна або низка дисциплін, що їх освоїли студенти, створюють цілісне уявлення про відповідну предметну сферу. Це дає змогу з переліку незалежних навчальних курсів формувати навчальний план, який відповідає індивідуальним або груповим потребам.
■ Паралельність. Можна поєднувати основну професійну діяльність з навчанням.
■ Віддаленість. Відстань від місця перебування того, хто навчається, до навчального закладу (за умови якісної роботи зв'язку) не є перешкодою для ефективного освітнього процесу.
■ Асинхронність. У процесі навчання і той, хто навчає, і той, хто навчається, можуть реалізовувати технологію навчання та учіння незалежно в часі, тобто за зручним для кожного розкладом і в зручному темпі.
Масовість. Кількість студентів дистанційної форми навчання не є критичним параметром. Вони мають доступ до багатьох джерел навчальної інформації (електронні бібліотеки, бази даних), а також можуть спілкуватися один з одним і з викладачем через засоби зв'язку або за допомогою інших засобів інформаційних технологій.
■ Рентабельність. Йдеться про ефективність ДН. Середня оцінка зарубіжних і українських освітніх систем ДН засвідчує, що вартість їх приблизно на 50% дешевша, в основному завдяки ефективнішому використанню наявних навчальних площ і технічних засобів інформаційних технологій, а також більш сконцентрованому змісту навчальних матеріалів та орієнтованості технологій ДН на значну кількість студентів
■ Статус науково-педагогічного працівника. Йдеться про нову роль викладача, коли він виконує такі функції, як координація пізнавального процесу, корекція курсу, який вивчають, консультування, керівництво навчальними проектами і т. д. Взаємодія з тими, хто навчається, може здійснюватися і за допомогою електронної пошти, і під час безпосереднього контакту.
■ Статус студента. Точніше, нова роль того, хто навчається, або, як більш прийнято в системі ДН, слухача. Щоб пройти ДН, від нього вимагають особливої мотивованості, самоорганізації, працелюбності і необхідного початкового рівня освіти.
-Особистісно орієнтоване навчання - навчання, у центрі якого - особистість вихованця, його самобутність, самооцінність, суб'єктивний досвід кожного спочатку розкривають, а потім узгоджують зі змістом освіти. Виокремлюють три моделі особистісно орієнтованої педагогіки: соціально-педагогічну, предметно-дидактичну та психологічну.
Мета особистісно орієнтованого навчання - процес психолого-педагогічної допомоги особистості у становленні її суб'єктності, культурної ідентифікації, соціалізації, життєвому самовизначення.
Особистісно орієнтований підхід з'єднує виховання та освіту в єдиний процес допомоги, підтримки, соціально-педагогічного захисту, розвитку, підготовки студента до життєтворчості тощо. Навчальний процес насичений знаннями, які повинен засвоїти студент, а має бути насичений розумінням.
Серед основних завдань особистісно орієнтованої технології навчання можна виокремити такі:
" розвинути індивідуальні пізнавальні здібності кожного студента;
■ максимально виявити, ініціювати, використати, "окультурити" індивідуальний (суб'єктний) досвід студента;
■ допомогти особистості пізнати себе, самовизначитися, самореалізуватися, а не формувати попередньо задані якості;
■ сформувати в особистості культуру життєдіяльності, яка дає змогу продуктивно будувати своє повсякденне життя, правильно визначати поведінку лінії життя.
Формування культури життєдіяльності особистості студента є вищою метою особистісно-орієнтованих систем та технологій.
