П – психологія, Р – релігія (=> ПР – психологія релігії)

ВСТУПНА ЛЕКЦІЯ

США: ПР – емпірилізована дисципліна релігієзнавства (між загальною П та істоією Р). Акцент на вивченні релігійності людини. Німеччина: допоміжна Religionwissenschaft.

ПР (за Сарапіним) – наука про емоційно-вольові явища, стани і процеси, детерміновані релігійністю людини, та їхні наслідки, що відображаються у відповідній поведінці вірян.

Релігійність – спосіб сприйняття воління і мислення, що базується на уявлення про трансцендентне. Релігійність – корелят переляку конфесійно налаштованої людини. Акцент на емоційному знанні.

Християнська ПР (Отець Лоргус в «Маніфесті християнської П»):

• Христ. П – наукова богословська дисципліна не лише для християн, а для всіх

• Христ. П – П душознавства, П культу, П людини і тд

Це еклектичний сурогат з претензією на винятковість христ П; христ П прагне стати базою загальної методології ПР.

Пастирська психологія: засоби впливу священнослужителів на афекти вірян. Основна проблема – боротьба за душу людини, тобто смирення. («цілителі хвороб душі») Пастирське роблення – основне знання психології людини через суто православну П. Терапевтичні прийоми.

Корелятивність пастирської П і православної психотерапії -> Християнство – не філософія і не релігія! Християнська П має визначальне поняття – розвиток людини. Радше краще називати «задум», а не «розвиток».

Ролло Мейт «М-во психологічного консультування»:

• Умовний консультант – церковно або релігійно орієнтований

• Риси: надмірна захопленість роботою, перевищена значимість роботи, педантизм, невирішеність власних сексуальних питань

ПР пов’язана з Ф та теологією. Ф має тривале минуле і коротку історію.

ПР постала у 60і роки ХІХ ст. Спроба теоретизувати застосування результатів психологічних розвідок -> практичні рекомендації

Місце появи ПР – німецькі університети, активізація ПР – США

Основоположники ПР – Джеймс, Старбек, Холл, Леобук («Різновиди релігійного досвіду», 1902 р – перша ПР книша Уільяма Джеймса)

Проблеми психологічного осмислення Р явища – книга Фрідріха Шляєрмахера «Психологія», 1862р. Для нього Р – важлива форма активності людського духу. Започатковує традицію філософської П (на основі рефлексів, а не емпіричних методів). Р. Еліот «Психологія і теологія» та Ч.Еверет «Психологічні елементи Р віри» написали свої праці під впливом Шляєрмахера.

• «Три мотиви і причини віри», 1868р.

• «Статистичні дослідження ефективності молитви», 1872р. Гальртон

• «ПР», 1899р. Еквін Старбек

Структурованість ПР не є розробленою достатньо!

• Генріх Фрік «Порівняння релігієзнавства» (індивідуальна VS колективна ПР)

• Вільям Бунтех (ПР може бути тільки генетичною)

• Платонов (психологічні корені Р, психологічні забобони і тд)

Вивчення ПР через історію ПР та систематику ПР (описову ПР):

1. Історія ПР вивчає закономірності знань

2. Описова ПР вивчає предметне поле ПР (явища, стани і процеси)

Методи ПР:

1. Емпіричні

• Метод спостережень (переживання вірян, поведінка): клінічний, природний, включення

• Самоспостереження/інтроспекція (самозанурення людини у свій внутрішній світ)

• Експеримент (планомірно проведене спостереження; маніпуляція певними змінними умовами)

R= f(S,P), де S – ситуація, P – особа.

Реакція – функція подразника ситуації (Син? Ісус Христос) та особи (Син? Син).

(Хальберг «До психічного здоров’я Ісуса Христа» про натяки Ісуса Христа на свою божественність (на основі усіх апокрифичних текстів))

1. Залежність від інтенсивності релігійних почуттів та болю (есксперимеет з електрошокером та моливтом)

2. Кожен може зустрітися з Богом, одягнувши спеціальний шолом з низьким рівнем випромінювання (Майкл Песенгер)

3. Ізоляція у ванній 34 ̊С – вода, з дихальною маскою із каучука (Джоні Ліллі Лі). Стан напівдрімоти, трансу, коли ввижаються потойбічні сили.

4. Психоделіки

2. Апріорні

• Метод аналізу (вивчення сенсорної мозаїки свідомості)

• Метод вивчення документів (щоденники та автобіографії…)

• Метод вивчення клінічних випадків

В історії ПР є два етапи:

І: Поява і становлення ПР (60і р. ХІХ ст. – 30і р. ХХ ст.)

• Акцент на прикладних дослідженнях -> Розквіт описової ПР

• Зацікавленість проблемами методології

• Німецька, французька ПР, практичний психоаналіз, російська П, питання ПР у українських, польських дсослідників

ІІ: Розгортання ПР (50і р. ХХ ст. – донині)

• Біхевіоризм, гуманістична П, постфрейдизм, пастирський психоаналіз, ПР СРСР, Росії, України

ОСОБЛИВОСТІ СТАНОВЛЕННЯ ПСИХОЛОГІЇ РЕЛІГІЇ

Перші дослідження ПР у Німеччині (теорія та експеримент)

Зіткнення різних альтернативних ідейних установок; залучення істориків, філологів та фізиків; вплив Шляєрмахера, Брентана; тяжіння до експерименту; дослідження ПР не виходять за рамки загальної П; занепала після приходу до влади нацистів. Основні представники:

1. Густав Теодор Фехнер

• Засновник психофізики, експериментально-математичні методи

• «Елементи психофізики», 1830 р.; «Три мотиви і причини віри», 1868р.

• Вчення про три життя у людини. І – 9 місяців в утробі матері (самотність); ІІ – народження (переживається як смерть, дитина задихається після пологів, перший крик), чергування сну і активності, спілкування з близькими; ІІІ – стан вічної активності (відсутність сну), життя після смерті.

• Психофічний закон: інтенсивність почуття пропорційна логарифму інтенсивності подразника.

2. Вільгель Максиміліан Вунт

• Фізіолог, п, ф, мовознавець

• Оформлення П як фундаментальної дисципліни

• Апологет війни («Німецька раса створена, щоб перемагати»)

• Перший прилад для П експериментів; у 1879 році перша лабораторія

• «Нариси з теорії сприйняття», «Лекції на тему душі тварини і людини»…..

• П – наука про безпосередній досвід (інтроспекція); мета П – сенсорна мозаїка свідомості

• Основа психіки людини – емоції та вольові акти; емоція та відчування – основні елементи свідомості (потрібно вивчати експериментальним шляхом)

• Мова, міфи, вірування та ритуали – там відтворюються вищі психічні процеси; Міф – проекція людських почуттів та бажань; Міф спершу не відокремлений від релігії, потім друга формується на основі першого

• Р – почуття приналежності людини до надприродного світу, у якому вона відчуває здійсненими усі свої ідеали (Р ґрунтується на емоціях і афектах – страх і сподівання).

• Р розвиток людства стадійний!

• ПР може бути лише генетичною. ПР – частина П народів.

3. Христіан Маріа Юріус фон Еренфельс

• «Р майбутнього», 1928 р; «Гештальт якості», 1890р.

• Експериментально встановив факт цілісних утворень – гештальт (продукт свідомості)

• Гештальт якості – «якість Еренфельса»: 1. Надсумативна (не випливає з ознак частин); 2. Транспозитивна (залишається сталим навіть за умови зміни частин)

• Гештальт – принцип – Бог

4. Гюго Мюнстерберг (засновник прикладної П, вчення про цінності, вводить термін «психотехніка»; «Ніякої підсвідомості не існує!» - впевнений)

5. Марк Десуар

• Основоположник парапсихологічних феноменів

• Вводить термін «парапсихологія» = психопатологія

• «Потойбічний світ душі», 1917 р, «Нарис історі П»

• Не в усіх парапсихологічних феноменах варто вбачати містифікацію та шарлатанство

• П вивчає релігійний корінь психології і тд

6. Вюрсбурзька школа:

1. Засновник Освальд Кюрпе, члени – Отто Зенц, Нарцис Ах, Карл Марбер, Карл Бюррер

2. Експериментальне вивчення мислення і волі (мислення – особливий вид діяльності нашої думки)

3. Аналіз діяльнісних аспектів мислення (направленість, цілісність, предметність, пасивність, безобразність, детермінованість)

4. «Мислення звільнене від мовлення і не містить наочних образів»

5. Евристична теорія мислення: «Мовлення не дається людині в готовому вигляді, це набута штука у спілкуванні з дорослими» - Ага переживання

6. Психічний розвиток: інстинкт, дресура, інтелект

7. Карл Гіргензон (ПР лише тоді буде наукою, коли почне застосовувати метод інтроспекції зсередини; перспектива ПР залежить від вивчення психіки сучасних вірян); Вернер Грюн (початок розквіту пастирської П, віковий розвиток ПР)

Поява французької ПР

Вплив: розвиток психіатрії та соц-псих теорії, психологізм; вивчення психопатологій (на тлі релігійний явищ) -> бісоодержимість, екстаз, клікушество; Домінування індивідуального П підходу -> біологізація