Класифікація інфекційних хвороб

Внаслідок великої кількості мікроорганізмів, що зумовлюють захворювання, різноманітність механізмів та шляхів передавання інфекції існують певні труднощі у класифікації інфекційних хвороб, яка б повністю задовольнила інфекціоністів, епідеміологів й мікробіологів.

Класифікація згідно середовища проживання збудника

На сьогодні всі інфекційні хвороби поділяють на три класи :

Антропонози (від грец. ἄνθρωπος — людина та грец. νόσος — хвороба) — група інфекційних та паразитарних захворювань, збудники яких здатні паразитувати у природніх умовах лише в організмі людини, яка в природі є єдиним джерелом інфекції (кір, вітряна віспа, тощо).

Зоонози (від грец. ζῷον — тварина та грец. νόσος — хвороба)— група інфекційних та паразитарних захворювань, збудники яких звичайно паразитують в організмі деяких тварин, коли тварини є природним резервуаром, причому джерелом інфекції/інвазії для людини є також тварина (туляремія, ящур, тощо).

Сапронози (від грец. σαπρός — гнилий та грец. νόσος — хвороба) — група інфекційних захворювань, для збудників яких основним природним резервуаром є абіотичні (неживі) об'єкти навколишнього середовища (легіонельоз, правець, тощо).

Етіологічна класифікація

У всіх класах кожну групу поділяють на інфекційні хвороби, які чинять:

-віруси;

-різноманітні бактеріями (до царства бактерій нині відносять хламідій, рикетсій, мікоплазм, актиноміцетів тощо);

-грибки;

-найпростіші;

-гельмінти (інвазії);

-членистоногі (інфестації);

-пріони.

Дуже часто у світовій практиці наводять класифікацію інфекційних хвороб саме за етіологічним чинником, що відображає відсутність світового консенсусу щодо класифікації інфекційних захворювань. Таке положення не може вдовольнити клініцистів через те, що різні за проявами хвороби потрапляють у групи лише за етіологічним фактором, що спричиняє плутанину.

Інші класифікації

Існують й класифікації, які засновані на органному принципі (інфекційні хвороби шкіри, очей, легень, тощо) або синдромальному (інфекційні захворювання, що перебігають з жовтяницею, чи діарейним синдромом). Але достатня кількість збудників інфекційних хвороб може спричиняти комплексні, генералізовані ураження (наприклад, черевний тиф) тому їх важко віднести до тих чи інших «органних» класифікацій.

Класифікація, яка ґрунтується на клінічних і епідеміологічних чинниках.

Тому в 1947 р. видатний радянський та український епідеміолог Лев Васильович Громашевський запропонував класифікацію інфекційних хвороб, яка ґрунтується на клініко-епідеміологічних засадах: місці первинної локалізації в організмі та механізмі, шляхах передачі інфекції від джерела до здорового організму.

Згідно цій класифікації виділяють:

*кишкові інфекції (фекально-оральний механізм передачі, місце первинної локалізації — травна система);

*інфекції дихальних шляхів (повітряно-крапельний механізм передачі, місце первинної локалізації — респіраторний тракт);

*кров'яні інфекції (трансмісивний механізм передачі, місце первинної локалізації — система кровообігу та кров'яні елементи);

*інфекції зовнішніх покривів (контактний механізм передачі, місце первинної локалізації — шкіра та підшкірна основа);

В подальшому стали виділяти також:

*хвороби з множинними механізмами передачі (і, відповідно, до конкретного механізму передачі) — чума, туляремія, сибірка тощо;

*захворювання з вертикальним механізмом (від матері до дитини, в тому числі, й трансплацентарно) — Torch-інфекції;

* гемоконтактні інфекції (внаслідок штучного парентерального втручання) — вірусні гепатити В, С, D тощо.

Ця класифікація теж має певні недоліки, але є такою, що дозволяє виділити групи різних за етіологією хвороб, але маючих спільні патогенетичні риси.