1. Сутність та ознаки податків

Податки є основним джерелом доходній частини бюджету держави у ринковій економіці. Суспільне призначення податків – створення фінансової основи діяльності держави шляхом відчуження частини доходу у фізичних і юридичних осіб і формування загального фонду фінансових ресурсів.

За економічним змістом податки – це фінансові відносини між державою та самостійними економічними суб’єктами з приводу вилучення на користь держави заздалегідь визначеної і законодавчо встановленої частини їх доходу.

А.Сміту належать виразні слова про те, що податки є ознака свободи, а не рабства для тих, хто їх сплачує. Це означає, що такі фінансові відносини між державою та економічними агентами, як податки, є можливими тільки при певних обставинах – обов’язкових умовах оподаткування:

• господарська і юридична самостійність платника;

• законний характер платежів.

Серед надходжень до державного бюджету виділяють податки, збори та обов’язкові платежі у вигляді плати.

Податки, як особливий вид державних доходів, мають характерні ознаки, які відрізняють їх від інших надходжень до бюджету (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Характеристика ознак податків

Ознаки податків	Зміст
Обов’язковість сплати	Сплата податків є обов’язковою для платників, які визнаються згідно відповідного законодавчого акту. Платник не має права відмовиться від сплати податку у односторонньому порядку, спираючись на деякі індивідуальні обставини (неплатоспроможність, незгода з даним податком та ін.)
Індивідуальна безповоротність та безеквивалентність	У фінансових відносинах держави й економічних суб'єктів із приводу податків відсутній елемент еквівалентного обміну. Держава в обмін на сплачену платниками суму податку не зобов'язуються надати кожному з них відповідні блага чи вигоди еквівалентної цінності.
Нецільовий характер	Податкові надходження до бюджету держави використовуються для фінансування державних витрат, але платникам невідомо, які самі статті бюджету фінансуються за рахунок тих чи інших податків. За податками, як правило, не закріплюються певні напрямки використання коштів чи певні статті бюджетних витрат.

Характерною ознакою збору у порівнянні з податком є відсутність нецільового характеру, тобто збору притаманна цільова спрямованість. Кошті, акумульовані шляхом зборів, використовуються тільки у певних напрямках, і забороняється їх використання на інші, не передбачені законодавством цілі. За рахунок зборів, як правило, формуються спеціальні державні фонди (цільові фонди) фінансування певних потреб. У податкової системі України прикладом збору, який має усі ознаки податку, крім нецільового характеру, є збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства. Цей збір призначений для фінансування витрат на розвиток зазначених напрямків.

Серед зборів слід виділити специфічну групу соціальних зборів, за рахунок яких формуються фонди пенсійного та соціального забезпечення громадян. Строго говорячи, вони не є податками, однак на практиці традиційно розглядаються як частина податкової системи держави.

Ці збори, як і податки, є обов’язковими, вони мають цільовий характер – ознаку зборів, але їм у певній мірі притаманні риси зворотності та еквівалентності. Акумульовані у цих фондах платежі, які сплачують громадяни, у кінцевому рахунку повертаються їм у вигляді пенсій, різних форм соціальної допомоги, інших відшкодувань. Таким чином, ці платежі є зворотними для кожного платника, але тільки у деякому обсязі, який, як правило, не співпадає із сумою внесених платником платежів. Тобто можна сказати, що соціальні збори не мають ознаки безеквивалентності, яка є характерною для податків, але і повна еквівалентність обміну їм також не притаманна.

Законодавством України передбачено соціальні збори у наступні фонди:

• державній пенсійний фонд;

• фонд державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням;

• фонд державного страхування на випадок безробіття;

• фонд державного страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Серед надходжень до бюджету виділяють також групу обов’язкових платежів, які мають такі характерні ознаки:

• вони можуть бути пов’язані з послугою;

• вони є платою за тимчасове або постійне користування ресурсами;

• можуть мати разовий характер.

Обов’язкові платежі можуть виступати у формі внеску, збору чи плати, наприклад, плата за спеціальне використання природних ресурсів. Такі платежі характеризуються певною зворотністю: як правило, економічний агент, який їх сплачує, отримує переваги у порівнянні з теми, хто їх не сплачує. Наприклад, державне мито є платою за певні послуги державних установ, а збір за спеціальне використання водних ресурсів пов'язаний з відповідними правами платника на це використання.

Але зворотність цих платежів не супроводжується індивідуальною еквівалентністю обміну: розмір платежу не є еквівалентним цінності вигод, переваг чи послуг, які отримує їх платник.

На практиці податки, збори та обов’язкові платежі у бюджет та державні позабюджетні фонди включаються у склад податкової системи держави і у широкому розумінні усі вони трактуються як платежі податкового характеру.