2.3. Працевлаштування іноземців і осіб без громадянства.

Іноземці та особи без громадянства (крім найнятих відповідно до угоди про розподіл продукції, які прибули в Україну на визначений термін), одержують право на трудову діяльність лише за наявності в них дозволу на працевлаштування, виданого державною службою зайнятості України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Працевлаштування в Україні іноземців, найнятих інвестором у межах і за посадами (спеціальністю), визначеними угодою про розподіл продукції, не потребує отримання дозволу на працевлаштування. Особи, які тимчасово перебувають в Україні в приватних справах, права на роботу в Україні не мають і дозвіл на працевлаштування їм не видається. Дозволу на працевлаштування не потребують іноземці, які постійно проживають в Україні, та інші іноземці у випадках, передбачених законами та міжнародними договорами України.

Дозвіл на працевлаштування оформляється іноземцю або особі без громадянства, яка має намір займатися в Україні трудовою діяльністю, в двох випадках. По-перше, якщо в країні (регіоні) відсутні працівники, які спроможні виконувати цей вид роботи. По-друге, якщо є достатнім обґрунтування доцільності використання праці іноземних фахівців. Міжнародні договори України можуть установлювати й інші правила. Дозвіл на працевлаштування оформляється також іноземцям, яких направив закордонний роботодавець в Україну для виконання певного обсягу робіт або послуг на основі контрактів, укладених між українським та іноземним суб’єктами господарської діяльності. За загальним правилом, роботодавці можуть використовувати працю іноземців лише за наявності в останніх дозволів на працевлаштування.

Приймати на роботу іноземців можуть платники страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, зареєстровані у місцевих центрах зайнятості.

Дозвіл на працевлаштування оформляє й видає Державний центр зайнятості Мінпраці України або за його дорученням відповідні центри зайнятості областей, міст Києва та Севастополя для роботи на підприємстві, в установі, організації, які запросили іноземця на певну посаду (за фахом).

Для отримання дозволу роботодавець має подати до відповідного центру зайнятості такі документи:

• заяву (в довільній формі);

• обґрунтування необхідності використання праці іноземців і можливості створення для них необхідних умов перебування та діяльності;

• копію контракту між іноземним та українським суб’єктами господарської діяльності на виконання певного обсягу робіт або послуг (якщо такий контракт укладено);

• копії статуту та свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта господарської діяльності, засвідчені в установленому порядку;

• список іноземців із зазначенням їхнього повного імені та прізвища, року народження, номера паспорта, спеціальності (фаху), статі;

• копію проекту контракту роботодавця з працівником – іноземним громадянином;

• документ (наказ, витяг із протоколу, доручення тощо), оформлений у встановленому порядку, який посвідчує право представника роботодавця представляти його інтереси в центрі зайнятості;

• копії документів про освіту або кваліфікацію;

• довідку органу державної податкової служби про сплату роботодавцем передбачених законодавством податків та зборів;

• квитанцію про внесення плати за розгляд заяви.

Рішення про надання дозволу на працевлаштування або відмову в ньому приймається не пізніше 30 днів з дня одержання зазначених вище документів. Відповідний центр зайнятості письмово повідомляє заявника про прийняте рішення.

Дозвіл на працевлаштування видається на період до одного року. Продовження терміну дії дозволу на працевлаштування є підставою для звернення до органу внутрішніх справ з питанням про продовження терміну перебування в Україні.

Існує ряд випадків, коли незалежно від стану на ринку праці й тенденцій його розвитку дозвіл на працевлаштування не видається. Це відбувається, якщо:

• в поданих для видачі дозволу документах містяться відомості, що суперечать вимогам законодавства та міжнародних договорів України; 

• контракт передбачає умови праці для іноземців гірші, ніж для громадян України, які працюють за аналогічним фахом; 

• виявлено факти подання іноземцем або роботодавцем завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів; 

• іноземець має намір обійняти посаду або займатися трудовою діяльністю, яка відповідно до законодавства пов’язана з належністю до громадянства України; 

• встановлено наявність фактів порушення іноземцем законодавства України під час перебування на її території; 

• від дати попередньої відмови іноземцю в оформленні візи минуло менше одного року.

Зауважимо, що дозвіл на працевлаштування може бути анульований у ряді випадків, зокрема:

1. при достроковому розірванні контракту з роботодавцем, зазначеним у дозволі на працевлаштування, з його ініціативи, а також з ініціативи або з вини іноземця;

2. при встановленні факту повідомлення іноземцями неправдивих відомостей у документах на отримання дозволу;

3. при визнанні особи, згідно із законодавством, не бажаною для перебування в Україні.

Чинне законодавство України передбачає також підстави для видворення іноземця з України:

• якщо іноземець не став до роботи в передбачений контрактом термін з причин, що згідно із законодавством не є поважними (поважними причинами вважається тимчасова непрацездатність іноземця або членів його родини, аварія на транспорті та інші аналогічні причини);

• якщо іноземець оформився на роботу без дозволу на працевлаштування;

• якщо анульовано дозвіл на працевлаштування.

Видворення іноземця здійснюють органи внутрішніх справ у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України “Про Правила в’їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію” від 29 грудня 1995 р. № 1074.

Відмова у видачі дозволу на працевлаштування може бути оскаржена до Державного центру зайнятості або до суду.

У випадку використання праці іноземців законодавство покладає на роботодавців ряд обов’язків:

1. забезпечити своєчасне роз’яснення іноземцям, які запрошені для працевлаштування, їх прав, свобод та обов’язків, передбачених законодавством;

2. вести облік працевлаштованих іноземних осіб, а також нести відповідальність за своєчасне оформлення документів на право їх перебування в Україні;

3. повернути до відповідного центру зайнятості дозвіл на працевлаштування іноземця після закінчення терміну дії цього документа;

4. за необхідності продовжити термін дії дозволу на працевлаштування не пізніше ніж за місяць до закінчення терміну дії попереднього дозволу на працевлаштування;

5. протягом трьох робочих днів повідомити відповідний центр зайнятості, Держкомкордон та орган внутрішніх справ про дострокове розірвання контракту з іноземцем;

6. протягом трьох робочих днів від дати початку та припинення роботи іноземця письмово повідомити відповідний центр зайнятості про цю дату й забезпечити реєстрацію паспортного документа іноземця у відповідному органі внутрішніх справ;

7. по закінченні кварталу, протягом якого працював іноземець, повідомити відповідний орган державної податкової служби про отримані доходи та утримані податки на загальних підставах за формою № 8-ДР;

8. протягом трьох робочих днів письмово повідомити Держкомкордон, відповідні центр зайнятості та орган внутрішніх справ про те, що іноземець не став до роботи в передбачений контрактом термін з причин, які відповідно до законодавства не є поважними.