8. Розвиток слухового сприймання з перших місяців життя: вчимося жити у злагоді із довкіллям і згоді з собою

На разі актуальною проблемою спеціальної педагогіки та психології є раннє виявлення порушень та рання корекційна допомога розвиткові та вихованню дітей з порушеннями слуху.

Систематична та цілеспрямована корекційна робота з дітьми із порушеннями слуху, розпочата з перших місяців життя, має бути спрямована на те, щоб у майбутньому діти знайшли своє домірне місце у широкому, складному й суперечливому світі. Ми виходимо з того, що не лише рік чи місяць, а й тиждень визначає певні зрушення у змісті та характері розвитку дитини. Діти зі зниженим слухом, як і діти з неушкодженою слуховою функцією, не можуть жити у безладі, вони намагаються пізнати навколишній світ та свої зв’язки з ним. Вони прагнуть познайомитися з умовами життя та його основними законами – природними , предметними, соціальними. З часом, дітям належить навчитися існувати відповідно до цих законів, а не всупереч їм. І ось тут, основне призначення дорослого - допомогти дитині з порушеною слуховою функцією жити від народження у злагоді із довкіллям і згоді із собою, як активному суб’єкту життєдіяльності.

В Україні проблема розвитку, виховання та навчання дітей із порушеннями слуху у віці раннього дитинства, що припадає на перші три роки життя малюка, інтенсивно розробляється в Інституті спеціальної педагогіки НАПН України. Її вирішення потребує комплексних медико-психолого-педагогічних заходів, спрямованих на раннє виявлення порушень слуху, слухопротезування, проведення сурдопедагогічної роботи з немовлятами, дітьми раннього віку, та спеціальної психолого-педагогічної просвіти з батьками дитини із порушеннями слухової функції.

На початкових етапах онтогенезу відмінності між чуючою і нечуючою дитиною незначні, але вони поступово наростають. Це відбувається унаслідок труднощів, що виникають у спілкуванні з оточуючими, та недостатньої взаємодії з навколишнім середовищем. Психічна діяльність дитини спрощується, реакції на зовнішні впливи стають простими і одноманітними. Таким чином система міжфункціональних взаємодій змінюється, і, як наслідок, компоненти психіки дитини з порушеннями слуху розвиваються в іншій пропорційності по відношенню до дітей, що не мають порушень слухової функції.

Зворотно вплинути на цей процес можливо за рахунок ранньої систематичної сурдопедагогічної допомоги. Інтенсивна систематична робота з формування та розвитку слухової функції є однією з головних умов, що дозволяє наблизити розвиткові процеси, зокрема і мовленнєвий розвиток, дитини зі зниженим слухом до аналогічних розвиткових процесів чуючої дитини. За допомогою сурдопедагога та батьків довкола дитини створюються умови, що мають сприяти її повноцінному розвиткові. Належна увага приділяється зростанню кількості, різноманітності і складності зовнішніх впливів, зокрема мовленнєвих, не мовленнєвих та музичних звуків.

Зазначимо, що слуховий досвід першого року життя відіграє значну роль у подальшому житті дітей із порушеннями слуху. Від нього залежить дозрівання неврологічних процесів, оволодіння мовленням, розвиток здатності до слухового сприйняття в цілому. Розвиток слухового аналізатору можливий за умови постійного надходження інформації із зовнішнього світу. Зауважимо, що акустична стимуляція постнатального дозрівання – важлива умова слухомовленнєвого розвитку дитини. В свою чергу, розвиток слухової функції залежить від того, в який період життя дитини розпочато сурдопедагогічну роботу: у першому чи другому півріччі життя, на другому році життя чи пізніше. Це пов'язано із особливостями дозрівання провідних шляхів аналізаторних систем. Беззаперечною є закономірність, що чим раніше дитина потрапляє у світ звуків, тим природнішим буде процес формування її пізнавальної діяльності. Тому заняття, розпочаті в період, коли відбувається фізіологічне дозрівання слухового аналізатора, а саме в перше півріччя життя дитини, будуть найрезультативнішими. Так, ранній інтенсивний педагогічний вплив дозволяє скерувати розвиток нечуючої дитину таким чином, щоб пройти всі етапи природнього розвитку.

Протягом довгого часу вважалося, що сурдопедагогічні (корекційні) заняття з розвитку слухового сприймання із дітьми зі зниженим слухом варто розпочинати у віці двох-трьох років, поряд з формуванням вимови. Наразі ми доводимо хибність цієї думки. Так, ранній розвиток слухового сприймання не має на меті посадити дитину за стіл і працювати з нею в інтенсивному навчальному режимі. Специфіка слухової роботи полягає, в першу чергу, не в повідомленні нових знань, а в розвиткові визначених, природно закладених вмінь та навичок. Робота з розвитку слухового сприймання розглядається у контексті загальної системи розвитку дітей зі зниженим слухом, і в першу чергу передбачає правильну, раціональну організацію діяльності дитини в період її активності вже з перших місяців життя.

Заняття з дітьми раннього віку доцільно організовувати в умовах сім'ї під безпосереднім наглядом сурдопедагога. Саме сурдопедагог визначає на якому етапі розвитку знаходиться дитина (що дитина вміє, що повинна вміти, чого її слід навчити), ознайомлює батьків із загальними та спеціальними прийомами роботи із дітьми, що мають порушення слуху, визначає хід та особливості індивідуальної роботи з малюком.

Кожне заняття має бути попередньо сплановане і підготовлене. Варто чітко визначати мету заняття, тобто усвідомлювати, чому саме навчати, які вміння і навички розвивати у малюка зі зниженим слухом. Відповідно до мети підбирається інвентар до заняття: іграшки, малюнки, таблички, мовленнєве та музичне оформлення тощо. Малюку слід пропонувати різноманітні за змістом та формою вправи. Під час заняття дитина, як і дорослий, який працює з нею, має бути активною і не відволікатись на сторонні справи. Важливо з перших днів сформувати у малюка позитивне ставлення до занять. Цьому сприятимуть зацікавленість, заохочення, похвала та вміння батьків долати труднощі і радіти кожній перемозі разом з дитиною.

Успіх сурдопедагогічної (корекційної) роботи з нечуючими новонародженими залежить, в першу чергу, від повноцінного емоційно-позитивного і мовленнєвого спілкування з ними. Навчання будується на основі усного мовлення, що, в свою чергу, є зразком наслідування для дитини зі зниженим слухом. Тому мовлення дорослих, що оточують дитину, має бути виразним, роздільним, розмовної гучності, нормального темпу, без звукових недоліків.

Емоційне спілкування з дорослими – своєрідний провідний вид діяльності періоду немовляти. Саме на основі спілкування з дорослими, у дитини формуються навики сприймання, розуміння та відтворення мовлення. Як ми вже зазначали, у перші три місяці життя у дитини розвивається слухове і зорове зосередження. Тому з перших місяців варто подбати про забезпечення малюка різноманітними зоровими, чуттєвими (дотиковими) і обов’язково слуховими враженнями. У цьому віці формується вміння прислухатися до різних мовленнєвих і немовленнєвих звуків. Дорослим слід постійно розмовляти з дитиною, називати малюка на ім’я, озвучувати свої дії, привертати увагу до себе та до змін, що відбуваються довкола.

Основним способом впливу на дитину зі зниженим слухом у віці від 3 до 6 місяців залишається забезпечення її різними слуховими, зоровими, тактильними враженнями. Починаючи з другого - третього місяця життя діти здатні самостійно відтворювати звуки в стані спокою. Варто постійно спонукати дитину до звукового наслідування як засвоєних звуків так і нових. При формуванні слухового зосередження, окрім голосу, використовують іграшки, звучання яких підсилу слуху дитини. Малюка вчать стежити поглядом за іграшкою під час її звучання. Наступним на цьому етапі роботи є впровадження спеціальних вправ, спрямованих саме на розвиток слухової функції. Зокрема: розвиток вміння локалізувати звук, диференціювати звучання іграшок, розрізняти чоловічий і жіночий голоси. Головним слуховим подразником залишається розбірливе, емоційно виважене мовлення дорослого.

Дитина повинна перебувати в умовах, що дозволяють їй в повній мірі сприймати на слух звернене до неї мовлення. У деяких випадках це забезпечується за рахунок простого наближення мовця до вуха малюка. Підсилення звучання мовлення в такий спосіб є недоречним при роботі з дітьми, що мають значне зниження слуху. Також це утруднює розвиток пізнавальних можливостей та інколи спричиняє певний дискомфорт для малюка. За відсутності медичних протипоказань до звукопідсилення, варто слухопротезувати малюка. На сьогодні це можливо зробити вже у віці трьох місяців.

Фахівці радять слухопротезувати дитину двома слуховими апаратами. Сучасні слухові апарати здатні задовольнити слухові потреби дітей з будь-яким ступенем зниження слуху та забезпечити бінауральне слухове сприймання. За рахунок бінаурального слухопротезування виключається сенсорна депривація одного вуха та створюються умови для локалізації звука. Це допомагає дітям орієнтуватися в просторі.

За відсутності слухових апаратів більшість малюків обділені можливістю чути власний голос, а відтак і контролювати його, та експериментувати з ним. Індивідуальними слуховими апаратами доцільно користуватися постійно, на протязі всього дня. Під час прогулянок, слухові апарати дозволяють дитині почути звуки навколишнього середовища.

До апаратів дитину привчають поступово, щодня збільшуючи час перебування в них. Щоб якось відволікти малюка, зацікавте його іграшкою, організуйте гру. Якщо дитина постійно плаче в апаратах чи намагається їх зняти – варто звернутися до фахівця, щоб з’ясувати і усунути причину дискомфорту. Інколи період звикання затягується. Варто привчити дитину, що апарати одягаються одразу після вмивання та знімаються лише для сну та купання.

Спілкування з малюком у другому півріччі життя організовується в процесі спільної діяльності з дорослими. Продовжується спеціальна робота з розвитку музичного сприймання. Завдання дорослого - привернути увагу дитини до музичних звуків (мамині колискові, музичні інструменти, аудіо чи CD- платівки тощо). Потім дитину вчать розрізняти різні за характером звуки та мелодії: швидкі і повільні, низькі і високі, танцювальні і колискові. При цьому доцільно використовувати музичні іграшки та формувати певні спільні рухи з малюком. Зазначимо, що на цьому етапі слухового розвитку слово починає сприйматися дитиною як компонент ситуації, як її невід’ємна частина. Процес розуміння зверненого до малюка мовлення формується як на слуховій так і на слухозоровій основі, тобто дитина одночасно має чути мовця і бачити його обличчя.

Продовжується робота з розвитку немовленнєвого слуху, в ході якої дитину продовжують вчити правильно реагувати на звуки навколишнього середовища: дзвінок, стук у двері, падіння предметів, шум дощу, голоси птахів та тварие, сигнали транспорту тощо. На цьому етапі дитину вчать визначати напрямок звуку, розрізняти темп, висоту, тривалість, гучність звучання. Доцільно застосовувати прийом співвіднесення звучання з певним предметом.

Конкретне звучання асоціюється з тією чи іншою іграшкою. Так, наприклад, звук барабана завжди супроводжується появою ведмедика, звук гармошки-появою ляльки. Таким чином малюк вчиться підбирати іграшку відповідно до звучання. Обов'язково слід спонукати дитину до усного фонетичного оформленного власного висловлювання, відповідно її можливостям. Щоб навчити дитину прислухатися до негучних звуків, проводимо спеціальну роботу, спрямовану на вироблення у малюка умовної рухової реакції на звук. (Наприклад: почув звучання голосу – забрав кубик, чи зняв одне кільце із стержня піраміди).

Поступово мова і мовлення займають особливе місце в психофізичному житті дитини. Розширюється слуховий словник малюка за рахунок слів, словосполучень, фраз, які дитина вчиться розпізнавати на слух. З часом досягається ефект вироблення рефлексу на слово, що супроводжується поворотом голови чи очей на предмет, що знаходиться на своєму постійному місці. Це свідчить про готовність малюка до сприймання та розрізнення слів лише на слуховій основі.

Так, основними досягненнями представленого нами етапу з розвитку слухового сприймання дитини зі зниженим слухом є вміння реагувати на музичні, мовленнєві та не мовленнєві звуки, локалізувати і диференціювати їх.

Якщо сурдопедагогічні (корекційні) заняття з розвитку слухового сприймання з дитиною починаються тільки на другому році життя, їх зміст і методика мають бути націлені на надолуження втраченого часу та розвиток першочергових слухових вмінь та навичок дитини, а саме: розвиток слухового і зорового зосередження, вміння прислухатися, спонукання до звуконаслідування, розвиток музичного сприймання, розвиток слуховї функції, що полягає у вмінні локалізувати та диференціювати мовленнєві та немовленнєві звуки. Тобто, все ж таки незалежно від віку дитини, підніматися слуховими сходами слід поступово, не перестрибуючи жодного етапу сурдопедагогічної роботи, щоб повністю оволодіти слуховими вміннями і навичками, які закладені в кожній дитині від народження.

Підсумовуючи вищесказане, наголосимо, що раннє дитинство, а особливо період немовляти, є своєрідним стартом, що відіграє важливу роль у становленні кожної особистості та її подальшому розвиткові. Враховуючи те, що мієлінізація зорово-слухових шляхів закінчується до 2-3 років, ми маємо ефективно використати цей час для повноцінного розвитку дітей зі зниженим слухом.