Видові особливості будови під’язикової слинної залози

Вид тварини	Характеристика залози
	Топографія вивідних проток багатопротокової залози	Топографія вивідної протоки однопротокової залози
Велика рогата худоба	відкриваються в бічній частині дна ротової порожнини	проходить разом з протокою піднижньощелепної залози і відкривається на під’язиковій бородавці, інколи вони зливаються в одну протоку
Кінь	близько тридцяти вивідних проток відкриваються на валику в дні ротової порожнини	відсутня
Свиня	відкриваються на дні ротової порожнини збоку від язика	розміщується поряд з протокою піднижньощелепної залози, часто вони зливаються, відкриваючись біля вуздечки язика
Собака	невелика кількість вивідних проток відкриваються в дні ротової порожнини, а більша кількість впадає в протоку під’язикової однопротокової залози	зазвичай супроводжує протоку нижньощелепної залози або на шляху зливається з нею

Питання для самоконтролю:

1. Розподіл травної трубки на відділи.

2. Опишіть, які органи формують стінки ротової порожнин.

3. На які відділи поділяється ротова порожнина?

4. Будова губ. Видові особливості.

5. Будова щік. Видові особливості.

6. За якими ознаками класифікують зуби в свійських тварин?

7. Видові особливості зубів за формою жувальної поверхні та типом будови.

8. Дайте загальну характеристику зубній формулі.

9. Зазначте зубні формули різних видів свійських тварин у різні вікові періоди.

10. Дайте визначення поняттю «ясна».

11. Як класифікують слинні залози в свійських тварин?

12. Видові особливості застінних слинних залоз.

Заняття 2.

Тема. Власне ротова порожнина, будова та інервація м’якого і твердого піднебіння, язика, мигдаликів. Органи, які формують зів. Видові та вікові особливості будови органів ротової порожнини. Глотка, будова, інервація та сполучення з іншими органами. Видові особливості будови глотки.

Мета заняття. Засвоїти закономірності будови м’якого і твердого піднебіння, язика, мигдаликів, згадати їх інервацію. З’ясувати, які органи формують зів. Вивчити видові та вікові особливості органів власне ротової порожнини. Розглянути будову та інервацію глотки, сполучення з іншими органами, її вікові та видові особливості.

Матеріальне забезпечення. Сагітальні розпили голів з відпрепарованими органами травлення та дихання, в тому числі м’яким і твердим піднебінням, язиком, мигдаликами, глоткою, окремі комплексні препарати язика та глотки з відпрепарованими м’язами великої рогатої худоби, коня, свині, собаки, черепа різних видів свійських тварин, а також схеми, таблиці, муляжі голів тварин.

Методичні особливості викладання та підходи до вивчення матеріалу під час лабораторного заняття під керівництвом викладача.

На початку заняття ще раз акцентувати увагу, що власне ротова порожнина спереду і з боків обмежена зубними аркадами. Склепіння утворює тверде піднебіння, яке відокремлює від носової порожнини і м’яке піднебіння, яке відокремлює від глотки. Дно ротової порожнини – міжщелепний м’яз, заповнено язиком та під’язиковими слинними залозами. На дні між язиком і яснами знаходяться щілиноподібні простори, в глибині яких помітні під’язикові складки, де відкриваються протоки багатопротокової під’язикової слинної залози. Під кінчиком язика є складка слизової оболонки – вуздечка язика – frenulum linguae, а з боків від вуздечки – парні під’язикові (голодні) бородавки, в яких відкриваються протоки піднижньощелепних і однопротокових під’язикових слинних залоз. Нагадати, що щілиноподібний простір з боків язика і під його кінчиком визначається як під’язикове дно ротової порожнини.

Звернути увагу, що тверде піднебіння – palatum durum – утворює склепіння ротової порожнини, в основі його лежить кісткове піднебіння. Воно представляє собою щільний утвір, вкритий з поверхні слизовою оболонкою із багатошаровим плоским зроговілим епітелієм, підслизовий шар не розвинутий. У товщі твердого піднебіння розміщений сполучнотканинний шар, в якому проходять артерії, нерви та венозні судини, утворюючи венозне сплетення.

М’яке піднебіння (піднебінна завіска) – palatum molle (velum palatinum) представляє собою складку слизової оболонки, яка опускається каудально від твердого піднебіння, з м’язами і пакетами серозних залоз. Орган знаходиться на межі ротової порожнини і глотки, розділяючи їх, тому на ньому розглядають дві поверхні: ротову – вкрита плоским багатошаровим незроговілим епітелієм, на якому розсіяні отвори слизових піднебінних залоз та глоткову, слизова оболонка якої з боку носової порожнини вкрита псевдобагатошаровим миготливим епітелієм, на якому відкриваються отвори невеликих серозних залоз, а з боку глотки – плоским багатошаровим незроговілим епітелієм.

У спокійному стані м’яке піднебіння опущене, прикриває собою вихід із ротової порожнини до глотки і своїм вільним краєм дотикається до кореня язика. Під час напруження піднебінна завіска відхиляється назад, відокремлюючи собою верхню дихальну ділянку глотки від нижньої, по якій проходить харчова грудка.

Язик – lingua (glossa) – рухливий, м’язовий орган, що лежить на дні ротової порожнини і виконує різноманітні функції: є органом дотику і дослідження корму (смаковий аналізатор), забезпечує прийом корму й води, бере участь в перемішуванні, пережовуванні та проштовхуванні їжі, а в собаки ще й орган терморегуляції.

Слід наголосити, що структурною одиницею імунного захисту слизових оболонок і першим бар’єром на шляху проникнення чужорідних для організму білкових речовин у ділянці головної кишки є мигдалики – tonsilla – скупчення лімфоїдної тканини (дифузної та вузликової) і слизових залоз, які закладені в товщі слизової оболонки язика, піднебіння, глотки.

Глотка – pharynx – перетинчасто-м’язовий, лійкоподібний орган, підвішений до основи черепа. Вона сполучає ротову порожнину з початком стравоходу, а носову порожнину з гортанню. Таким чином, здійснюється перехрест двох шляхів – травного, що йде через зів у глотку і далі в стравохід та дихального – через хоани в глотку і далі в гортань.

Звернути увагу на розподіл глотки на дихальну та травну частини. Дихальна частина більша, ніж травна і фактично, розміщуючись під основою черепа, є продовженням носової порожнини. З огляду на це вона зазвичай називається носовою частиною глотки, або носоглоткою. В бічні ділянки носоглотки, дещо позаду від хоан, відкриваються щілиноподібні глоткові отвори слухових труб (євстахієвих), які сполучають порожнину середнього вуха з порожниною глотки і забезпечують вирівнювання атмосферного тиску всередині барабанної порожнини.

Нижня травна частина глотки має своєрідну неправильну форму. Передня її частина межує з зівом, від якого відокремлюється піднебінною завіскою і, таким чином, є продовженням ротової порожнини, тому і називається ротовою частиною глотки. Позаду вона якби впирається в передню поверхню надгортанника. Розміщуючись над гортанню, глотка продовжується назад у напрямку до входу в стравохід. Ця частина травного відділу глотки визначається як гортанна.

Носова частина глотки відноситься лише до дихальних шляхів, вона постійно зіяє, тому що її стінки не спадають, ротова – до травного і дихального, а гортанна – лише до травного шляху.

Таким чином, звернути увагу, що в глотку відкриваються сім отворів, з яких п’ять ведуть до неї: з носової порожнини – парні хоани, з ротової – непарний зів, з порожнини середнього вуха – парні отвори слухових труб, а два – виходять: отвір входу повітря в гортань та отвір стравоходу.

Акцентувати увагу, що скорочення м’язів глотки приводить до складного акту ковтання, коли підіймачі дещо підтягують її доверху, а стискачі послідовно, один за одним, за напрямом назад звужують глотку, проштовхуючи кормову грудку в стравохід. Одночасно піднімається і гортань, а вхід в неї щільно прикривається надгортанником у результаті тиску на нього спереду кореня язика. При цьому м’язи, що піднімають та підтягують піднебінну завіску, відтягують її назад і вверх, у результаті чого відокремлюється носоглотка, тому кормова грудка спрямовується лише в стравохід.