Питання для самоконтролю:

1. Яка одиниця покладена в основу класифікації нирок?

2. Які типи нирок розрізняють у свійських тварин? Охарактеризуйте їх.

3. На які зони поділяється паренхіма нирки?

4. Як називається структурно-функціональна одиниця нирки? Охарактеризуйте її будову.

5. Якими оболонками вкрита нирка?

6. Що таке «блукаюча» нирка? Для яких видів тварин характерна?

7. Особливості будови й топографії нирок у великої рогатої худоби, коня, свині й собаки.

8. Яка особливість сечоводу, навіть при переповненні сечового міхура, автоматично запобігає зворотному відтоку сечі?

9. Закономірності будови сечового міхура як трубкоподібного органу.

10. Топографія сечового міхура.

11. Статеві відмінності сечівника.

12. Особливості будови сечівника в корови й свині.

Заняття 11.

Тема. Апарат розмноження самців. Будова, інервація і топографія сім’яника, придатка сім’яника, сім’явиносної протоки, сім’яного канатика, сечостатевого каналу і додаткових статевих залоз, статевого члена, мошонки, препуція. Вікові та видові особливості будови та топографії органів розмноження самців.

Мета заняття. З’ясувати межі тазової порожнини та особливості розміщення серозної оболонки. Засвоїти загальний принцип будови статевої системи самців і самок. Розглянути особливості будови сім’яника, придатка сім’яника, сім’явиносної протоки, сім’яного канатика, сечостатевого каналу і додаткових статевих залоз, статевого члена, мошонки, препуція, згадати їх інервацію. Вивчити вікові та видові особливості будови і топографії органів розмноження самців.

Матеріальне забезпечення. Органокомплекси сечостатевого апарату самців великої рогатої худоби, коня, свині й собаки, цілі сім’яники з придатками та їх сагітальні розрізи різних видів свійських тварин, сім’яники з придатками в сім’яниковому мішку з розшарованими його складовими частинами, трупи самців телят, лошат, поросят та собак з розітнутою тазовою порожниною і відпрепарованими органами сечостатевої системи в ній, а також рисунки, схеми, таблиці, муляжі органів.

Методичні особливості викладання та підходи до вивчення матеріалу під час лабораторного заняття під керівництвом викладача.

Звернути увагу, що більшість органів сечостатевої системи та каудальний відрізок травної трубки розміщуються в тазовій порожнині.

Тазова порожнина – cavum pelvis – утворена кістками тазового поясу, широкою тазовою зв’язкою, вентральною поверхнею крижової кістки, першими хвостовими хребцями, їх з’єднаннями та м’язами ділянки крупа. Передня межа тазової порожнини – термінальна лінія, що йде від мису крижової кістки по краніальному краю її крил, по клубово-лобковому гребеню до лобкового горбка та лобкового зчленування, задня – вихід з тазу, обмежений вентрально сідничною дугою, латерально – заднім краєм широкої тазової зв’язки і дорсально – в собаки – 4-им, свині – 2-им, великої рогатої худоби та коня – 3-им хвостовим хребцем.

Зсередини тазова порожнина вистелена клубовою і тазовою фасціями – fascia iliaca et pelvina. Вона поділяється на парієтальний листок, котрий вистилає стінки тазової порожнини та вісцеральний листок, що утворює капсули для органів тазової порожнини.

Серозна оболонка в тазовій порожнині – очеревина (парієтальний листок на стінках, вісцеральний – на органах), проте вона не доходить до її каудальної межі. Каудальна межа очеревинної порожнини проходить у сегментальній площині в собаки на рівні 1-2-го хвостового хребця, свині – 4-го крижового – 1-го хвостового хребця, великої рогатої худоби – 1-го хвостового хребця, коня – 5-го крижового – 1-го хвостового хребц. Каудальні ділянки органів тазової порожнини вкриті адвентицією – пухкою неоформленою волокнистою сполучною тканиною. Куполоподібно вдаючись каудально в тазову порожнину очеревинна порожнина формує тазове склепіння очеревини. При цьому, очеревина вкриває органи, які випинаються в очеревинну порожнину з боку тазової порожнини. В результаті тазове склепіння очеревини формує між цими органами кишенеподібні серозні заглиблення в бік тазової порожнини (рис. 4).

У самки:

1) спиноректальне (excavatio dorsorectalis) – між хребетним стовпом і прямою кишкою;

2) ректальноматкове (excavatio rectouterina) – між прямою кишкою і маткою;

3) матковоміхурове (excavatio vesicouterina) – між маткою і сечовим міхуром;

4) міхуровочеревне (excavatio vesicoventralis) – між сечовим міхуром і черевною стінкою.

У самця:

1) спиноректальне (excavatio dorsorectalis) – між хребетним стовпом і прямою кишкою;

2) ректальноміхурове (excavatio rectovesicularis) – між прямою кишкою і сечовим міхуром;

3) міхуровочеревне (excavatio vesicoventralis) – між сечовим міхуром і черевною стінкою.

Наголосити, що незважаючи на існуючі відмінності статевої системи самок і самців, вони розвиваються з єдиного зародка, тобто мають загальне походження і тому побудовані за єдиним принципом:

А) Статеві залози:

- в самок – яєчники;

- в самців – сім’яники.

Б) Провідні шляхи (статеві протоки):

- у самок: маткова труба (яйцепровід), провідні шляхи без різких меж переходять в орган для виношування плода – матка, в самок також виділяють родові шляхи: матка, піхва, сечостатевий присінок піхви;

- в самців: сім’яникова сітка, придаток сім’яника, сім’явиносна протока (сім’япровід), сечостатевий канал з додатковими статевими залозами.

В) Зовнішні статеві органи (органи парування):

- в самок: вульва (соромітні губи та клітор) і сечостатевий присінок піхви, разом з піхвою присінок і вульва є органами парування;

- в самців: статевий член, який одночасно є органом парування.

Г) Захисні органи – препуцій і мошонка, які властиві лише самцям.

Головними органами статевого апарату, який визначає статеву приналежність, є статеві залози, а не зовнішні статеві органи.

Рис. 4. Схема ходу очеревини в тазовій порожнині:

А – у самки; Б – у самця; В – на поздовжньому розрізі в самки (кобили); 1 – брижа; 2 – пряма кишка; 3 – ректальноматкове заглиблення; 4 – матка; 5 – сечостатева складка; 6 – матковоміхурове заглиблення; 7 – міхуровопупкова бічна складка; 8 – сечовий міхур; 9 – міхуровопупкова середня складка; 10 – ректальноміхурове заглиблення; 11 – сечовід; 12 – міхурцева залоза; 13 – сім’явиносна протока; 14 – парієтальний листок очеревини; 15 – вісцеральний листок очеревини